20.Причини поразки і уроки ревлюції

Незважаючи на широкий розмах, бо- ротьба за державну незалежність Ук- раїни закінчилася поразкою. Об'єд- нане ідеєю самостійності укр. суспі- льство було розколоте у питаннях про політик. устрій України та соціально-економічний лад. Серед укр. були республіканці,монархісти, прихильники держави, про самостійників радянського устрою. Одні з них стояли на буржуазно-ліберальних чи поміщицько-буржуазних позиціях, інші — на соціалістичних чи навіть лівосоціалістичних, комуністичних. Така соціально-політич. диференціація — звичайне явище для народів, які перебували на подібному ступені розвитку. Але в ім’я загальнонаціональних інтересів, в ім'я де- ржавної незалежно ті різні політичні сили прагнуть шляхом компромісів знайти «середню», прийнятну для більшості лінію. В Україні 1917-1920рр. цього не сталося. Навпаки,між національними силами різної політичної орієнтації точилася жорстока боротьба.Центральну Раду шляхом пе- ревороту ліквідував гетьман П. Скоропадський, гетьманський режим упав під тиском іншого самостійницького режиму — Директорії УНР. Що ж до націонал-комуністів, то вони визнавали лише одну форму незалежної укр. держави — радянську — і боролися як проти гетьманщини, так і проти Директорії УНР.

Водночас частина селянства та інтелі- генції України відмовилася від підтримки будь-якої форми національної укр. дер- жавності, центральної влади взагалі,за- микаючись на місцевих інтересах.Отама- нщина перетворилась на справжню «ра- кову пухлину» укр.державності, руйнуючи її зсередини.

Таким чином,боротьба за збереження не- залежної укр. держави знесилювалася жорстокою міжусобицею, кривавою громадянською війною між самими українцями, що у кінцевому підсумку й призвело до поразки. У цьому вия вилася недостатня зрілість самостійницьких сил.Це був урок наступним поколінням борців за незалежність України.

Але зусилля українців у боротьбі за власну державність,за відновлення тери- торіальної цілісності своєї країни не були даремні. Рівень національної свідомості укр. народу в 1917-1920рр. значно виріс. Українці зробили ще один крок на шляху свого перетворення на сучасну націю: декілька років поспіль вони мали власну дер- жаву. Ця обставина не могла минути безслідно. Досвід державотворення 1917-1920 рр. міцно вкарбувався в їхню історичну пам'ять. Незважаючи на ве- личезні втрати і страждання, які випали на долю цього народу, його прагнення до самозбереження як окремої національної спільноти не зникло. З цього прагнення цілком природно народжувалося пере- конання, що нормальний розвиток нем- жливий без власного державного органі- зму. Це було головною запорукою майбут- нього відродження Української держави.

21. Проблема влади в Роси між лютневою та жовтневою революціями.

Після Лютневої революції діяли три осно-вні суспільні сили, три політичні табори: 1).буржуазія; 2) пролетаріат; 3)дрібна бу-ржуазія, передусім селянство. Головна партія буржуазії – кадети - з опозиційної партії перетворилася на партію влади. Вони намагалися покінчити з двовладдям встановити повновладну буржуазну диктатуру," рішуче виступали за продовження війни. Тимчасовий уряд, названий так тому, що повинен був працювати тільки до скликання Установчих зборів, всіляко саботував їх проведення, побоюючись, що в умовах демократичної революції вони стануть занадто лівими. Після Лютневої революції змінилося і становище меншовиків та есерів. У травні видатні діячі партій меншовиків та есерів увійшли до складу Тимчасомвого уряду, тобто стали урядовими па- ртіями. Меншовики й есери у питанні про його перспективу в Росії були одностайні,їхньою метою було вирішення на- зрілих завдань реформаторськими методами;виведення країни з кризи і забезпе- чення її розвитку буржуазно-демократич- ним шляхом. А ось маси,особливо селяни й солдати,протягом перших місяців револю- ції довіряли есерам і меншовикам, сподівалися на можливе вирішення всіх питань саме через реформи й угоди з буржуазією. Ситуація, що склалася в умовах двовлад- дя, давала можливість мирного розвитку революції. Така можливість забезпечува- лась співвідношенням класових сил на користь пролетаріату,можливість мирного ро- звитку революції була зумовлена наявніс- тю у рад готової форми нової державної влади,також сприятливою була і міжнародна обстановка: два імперіалістичні угруповання воювали між собою. Усе це разом узяте і створювало об'єктивні можливості мирного розвитку революції. Політичні партії в умовах двовладдя розгорнули боротьбу за маси. Про швидкі темпи і глибину процесу політич. прозріння мас свід- чили три політич. кризи в країні. Квітнева криза була викликана демонст- раціями робітників і солдатів Перограда,що протестували проти політики про- довження війні. Утворився перший коаліційний Тимчасовий уряд.Однак двовла- ддя не перестало існувати; маси ще довіряли меншовикам і есерам. Не минуло й двох місяців після бурхливих квітневих подій, як столицю, а разом з нею і всю країну, вразила нова політична криза, її причиною було нове невдоволення мас політикою Тимчасового уряду.18 червня сотні тисяч робітників і солдатів Петрограда вийшли на вулиці під гаслами: «Вся влада радам!», «Геть війну!» та ін. Ця грандіозна політична демонстрація в Петрограді була підтримана численними демонстраціями трудящих інших промислових центрів. Проте червнева криза також не привела до ліквідації Тимчасового уряду. Збереглося і двовладдя, отже,причини кризи не були усу- нуті. Третя, липнева політична криза бе- зносередньо пов'язана з провалом нас- тупу і великими втратами рос. військ на фронті у червні 1917 р. Криза почалася 8 липня стихійними демонстраціями в Пет-рограді проти Тимчасового уряду, а 4 ли- пня уряд розстріляв мирну півмільйонну демонстрацію робітників,солдатів і матросів, які йшли під гаслом «Вся влада радам!» Після липневих подій політич., ситуація в країні докорінно змінилася.Завершився період двовладдя: вся влада була захоплена буржуазією, яку представляли в Тимчасовому уряді кадети і підгримували меншовики та есери. Контрреволюція перейшла у відкритий наступ проти робітничого класу, селян, солдатів і матросів. Під загрозою опинилися демократичні завоюва- ння народу, здобуті внаслідок перемоги Лютневої революції. Після липневих подій будь-які сподівання на мирний перехід влади до рук пролетаріату стали неможливими. Владу можна було взяти лише шляхом збройного повстання, у відкритій борні. І більшовики змінили свою тактику:взяли курс на збройне повстання, яке було можливим лише за умови нового пі- днесення революції. Буржуазія в згоді з меншовиками й есерами готувалась до встановлення відкритої військової диктатури. Спроба перемогти революцію силою зброї і встановити військову диктатуру заз- нала поразки.Боротьба заколотниками під- несла революційну активність робітничого класу, широких солдатських і селянських мас.