2. Класифікація секторів зовнішнього средовища

Зовнішнє середовище поділяють на сектори. В практичній діяльності міжнародних корпорацій широко використовується система категоризації STEEP, яка передбачає поділ зовнішньо­го середовища на соціальний, технологічний, економічний, еко­логічний і політичний (юридичний) сегменти, кожний з яких охоплює велику географічну область (світ, регіон, держава) і аналізується у визначеному тимчасовому періоді.

Фактори зовнішнього середовища класифікують по наступ­ним ознакам:

♦ прямого і непрямого впливу

Фактори прямого впливу включають складові, які безпосе­редньо впливають на виробничі і комерційні операції міжнарод­них корпорацій і формують умови для досягнення певного рівня ефективності діяльності. Серед них: постачальники ре­сурсів, споживачі, конкуренти, законодавство, зацікавлені гру­пи впливу. Діяльність головних агентів середовища прямого впливу постійно контролюються міжнародними корпораціями.

Фактори непрямого впливу опосередковано в довгостроковому періоді впливають на особливості розвитку міжнарод­ної корпорації, позначаються на системі управління процесами та ресурсами. Серед них: НТП, політичні, культурні, соціальні та інші умови.

♦ глобального та близького впливу

Фактори глобального впливу - це сукупність чинників, що пов'язані зі змінами в міжнародній економіці, політичній та соціальній ситуації, з діяльністю міжнародних організацій та розвитком міжнародного законодавства, кон'юнктурою на ок­ремих ринках, рівнем розвитку ринкової інфраструктури.

Фактори близького впливу формують принципи, механіз­ми, процеси розробки та реалізації стратегії міжнародної кор­порації. Найбільше значення для розвитку бізнесу мають харак­теристики ринкової конкуренції (структура, тип конкуренції, особливості товарів), макроекономічні показники та характеристики країн, у яких розміщено виробництво або здійснюється збут (грошово-кредитна, податкова політика, митне регулюван­ня, демографічні показники, рівень економічного і технологіч­ного розвитку, якість і кількість ресурсів, рівні інфляції, безро­біття, бідності, розвитку інфраструктури, соціальні і культурні особливості споживачів та інше).

♦ керовані і некеровані

До керованих параметрів зовнішнього середовища відно­сять ті, які міжнародна компанія в змозі контролювати, про­гнозувати особливості їхньої еволюції і впливати на них у відпо­відності зі стратегічними планами. До них відносять постачальників, посередників, частково інфраструктуру і зако­нодавчу базу, ринковий попит, технології.

До некерованих параметрів зовнішнього середовища відно­сять економічні умови господарювання, соціальне, культурне і політичне середовище, конкуренцію. У той же час міжнародні корпорації в довгостроковому періоді можуть впливати і на ці параметри зовнішнього середовища.

♦ економічного і неекономічного характеру

До факторів неекономічного характеру відносять параметри, що формують політичне, соціальне, екологічне і культурне сере­довище розвитку міжнародних корпорацій і в багатьох випадках зв'язані з діяльністю міжнародних і національних організацій.

Економічні фактори визначають ресурсно-технологічну за­безпеченість процесів виробництва і збуту і впливають на про­тікання економічних явищ і процесів.

У сучасних умовах визначальний вплив зовнішнього сере­довища на стратегію діяльності міжнародних корпорацій пов'я­заний з тим, що трансформація окремих її параметрів діє як прискорювач усіх процесів перетворень. Змінюються смаки споживачів, збільшуються їх доходи, трансформується кон'юн­ктура ринків товарів споживчого і виробничого призначення, зменшуються запаси природних ресурсів, удосконалюються механізми державного і міжнародного регулювання торговель­них, інвестиційних, інтеграційних процесів, прискорюється впровадження результатів НТП і розширюється взаємодія в науковій сфері, реорганізують свій бізнес конкуренти, впровад­жуючи нові продукти і технологічні рішення, поліпшуючи ко­мунікаційні процеси і процедури обслуговування клієнтів. Усі ці зміни міжнародні корпорації прагнуть уловити, сприймаючи сигнали ринку як основу для проведення трансформацій, що забезпечують стійкий розвиток організації.

Фактори зовнішнього середовища взаємозалежні, тобто зміна окремих параметрів впливає на інші, що призводить до виникнення позитивних або негативних ефектів для окремих компаній.

Економічний сектор зовнішнього середовища

Економічний сектор зовнішнього середовища відображує роз­поділ і використання ресурсів у суспільстві. Стан економіки без­посередньо впливає на параметри попиту та пропозиції, визначає економічні тенденції, формує чекання споживачів і виробників.

Ряд економічних перемінних (наприклад, рівень інфляції, процентні ставки, зайнятість, доходи, грошово-кредитна та по­даткова політики) відіграють визначену роль у формуванні стратегії міжнародної корпорації і виступають базою для оцін­ки конкурентних переваг.

Кон'юнктура

Кон’юнктура – це сформована на ринку економічна ситуа­ція. Серед найважливіших показників, що характеризують коньюктуру ринку виділяють співвідношення між попитом та пропозицією, рівень цін, рівень виробничих потужностей і то­варні запаси, особливості поведінки споживачів і виробників. Найважливіше значення на параметри кон'юнктури робить загальний стан світової економіки (фази циклу розвитку) і прогнози зміни сформованої ситуації.

Товаровиробники, орієнтовані на зовнішні ринки, приділяють значну увагу прогнозу кон'юнктури, тому що знання кон'юнкту­ри дозволяє продавати і купувати по найбільш вигідних цінах, раціонально маневрувати наявними ресурсами, оперативно розширювати або скорочувати випуск товарів відповідно до очікуваних обставин на ринку.

Прогноз кон’юнктури включає аналіз наступних параметрів:

• динаміки виробництва товарів, в тому числі товарів-замінників і супутньої продукції у світі, в основних країнах-виробниках, основних компаніях-виробниках;

• динаміки попиту та товари;

• динаміки зміни рівня завантаження виробничих потуж­ностей, технології виготовлення і характеристик сирови­ни, яка використовується у виробництві, впливу НТП на процеси, що відбуваються в галузі;

• динаміки основних техніко-економічних показників роз­витку галузі, особливостей концентрації і спеціалізації, ди­наміки виробничих витрат, чисельності зайнятих, рівня зносу виробничих потужностей, продуктивності праці, резервів потужностей, ефективності виробництва;

• політики ведучих компаній-виробників в області експорту, у т.ч. форм і методів торгівлі, напрямків розширення збуту;

• динаміки оптових і експортних цін ведучих виробників даного товару. Зв'язок змін цін з удосконаленням тех­нологічного процесу виробництва і збуту, коливання­ми цін на сировину, комплектуючі, паливно-енерге­тичні ресурси.

Постачальники ресурсів

Міжнародні корпорації використовують у своїй діяльності різноманітні сировинні, матеріальні, технологічні, кадрові, інформаційні, фінансові ресурси. Великі виробники в сфері машинобудування, авіаційної і космічної промисловості мають до 8000 постачальників матеріалів і комплектуючих, діяльність яких визначає ритмічність і ефективність роботи підприємств - споживачів.

При здійсненні закупівель матеріальних ресурсів менедже­ри підрозділів постачання оцінюють: вартісні і якісні характеристики ресурсів; можливості безперебійного постачання необхідних об­сягів і його надійність; імітаційні показники ресурсів (можливість імітації, замі­ни і комбінування з іншими факторами виробництва); терміни кредитування; потенціал розвитку довгострокової взаємодії.

При аналізі ресурсного забезпечення виділяють: звичайні і стратегічні ресурси, матеріальні і нематеріальні, гомогенні і гетерогенні (якісно неоднорідні).

Зацікавлені групи

Зацікавлені групи - це групи осіб, що впливають на діяльність і особливості розвитку міжнародної корпорації.

До зацікавлених груп відносять:

1. громадські організації, які здатні впливати на суспільну думку про міжнародну корпорацію;

2. споживачів;

3. комерційні організації;

4. постачальників матеріальних, трудових, фінансових і інте­лектуальних ресурсів.

Оцінка впливу зацікавлених груп на діяльність міжнародних корпорацій складається з наступних етапів:

1 етап. Виявлення реальних і потенційних зацікавлених груп, ранжирування їх у залежності від важливості для організації.

2 етап. Визначення тих інтересів і позицій зацікавлених груп, що можуть вплинути на корпорацію. Оцінка силь­них і слабких сторін зацікавлених груп.

3 етап. Складання карти взаємозв'язків зацікавлених груп для визначення напрямків діяльності, що викликають найбільший інтерес, а також оцінки можливих коаліцій­них дій зацікавлених груп.

4. етап. Прогнозування позитивних і негативних результатів взаємодії з зацікавленими групами, можливостей і погроз (напрямків, важливості, тривалості впливів, можливостей дозволу конфліктів).

5 етап. Розробка послідовності дій для скорочення негативних впливів і збільшення частки позитивних результатів.

Конкуренти

Конкуренція - суперництво між окремими фізичними осо­бами й інституційними суб'єктами у визначеній сфері діяль­ності, зацікавленими в досягненні однієї і тієї ж або близьких цілей і використовуючи близькі за своїми якісними характе­ристиками ресурси.

Рівень конкуренції на ринку визначається особливостями розвитку основних товаровиробників. До головних факторів, що обумовлюють інтенсивність конкуренції відносяться: чисельність і порівняльна міць конкуруючих компаній; ступінь диверсифікованості виробничо-ринкової діяль­ності конкурентів; зміна обсягу попиту, його динаміка; ступінь диверсифікованості продукту, пропонованого на ринку; витрати переключення замовників з одного постачальни­ка на інший (для інвестиційних товарів); бар'єри проникнення на ринок; ситуацію на суміжних товарних ринках; розходження в стратегії конкурентів; особливі мотиви для конкуренції на даному ринку.

Аналіз рівня конкуренції складається з наступних етапів:

• оцінка специфіки конкурентної боротьби на ринку на основі визначених кількісних і якісних параметрів, а та­кож дослідження показників у динаміці;

• оцінка діяльності основних компаній-конкурентів. Для цієї оцінки формується банк даних, результатом обробки якого стає порівняльний аналіз показників діяльності конкурентів, поглиблений аналіз проблемних питань;

• визначення конкурентних переваг на світовому товарно­му ринку в цілому і на товарних ринках країн збуту.

Споживачі

Звичайною діловою практикою міжнародних корпорацій є дослідження тих, хто одержує або міг би стати потенційним покупцем товарів і послуг організації. Результати оцінки пове­дінки споживачів, змін їхніх потреб дозволяють розробити на­прямки удосконалення товарів і послуг, систем продажів і після продажного обслуговування.

Купівельні переваги по товарах споживчого призначення визначаються в результаті аналізу наступних параметрів:

• географічні характеристики споживача (регіон, клімат, щільність населення);

• демографічні характеристики споживача (вік, стать, рівень доходів, розмір родини й етап її життєвого циклу, освіта, національність);

• психологічні характеристики споживача (спосіб життя, тип особистості);

• особливості здійснення покупки (вигоди, інтенсивність придбання, статус користувача, рівень поінформованості про товар, відношення до марки).

Технологічний сектор зовнішнього середовища

Задача аналізу технологічного сектору зовнішнього середови­ща полягає у виявленні і здійсненні моніторингу технологічних змін, а також їхнього використання конкурентами. Науково-тех­нічний прогрес приводить до впровадження нових технологій в усі сфери бізнесу, трансформуючи співвідношення між речовин­ними й інтелектуальними компонентами. Удосконалюються спо­соби виробництва, що у свою чергу, змінює вимоги до робочої сили, матеріалів, механізмів й інформаційної підтримки бізнесу. Рішення складних проблем спрощується і стандартизується в результаті впровадження комп'ютерних технологій.

Соціальний сектор зовнішнього середовища

Дослідження соціального сектору зовнішнього середовища включає аналіз наступних компонентів:

• демографічної ситуації;

• культурних особливостей;

• рівня освіти;

• звичок населення й ін.

Культурний сектор зовнішнього середовища

Найважливіші функції менеджменту - це планування, організація і контроль у міжнародних корпораціях здійснюють­ся ефективно в тому випадку, якщо вони сумісні з поняттями і цінностями культурного середовища.

Під культурою розуміється «комплексне ціле, що включає знання, вірування, мистецтво, право, мораль, звичаї і будь-які здібності і звички, придбані людиною як членом суспільства» [4]. Це базова сукупність цінностей і переконань, які розділя­ються більшістю населення країни і знаходять своє втілення в правилах поведінки, відношенні до подій, що відбуваються, і впливають на ефективність комунікацій.

Для оцінки культурного сектора зовнішнього середовища виконується аналіз наступних параметрів:

1) відношення до навколишнього середовища;

2) відношення до колективу й особистості;

3) ставлення до часу;

4)ставлення до результатів;

5)стосовно процедур.

Екологічний сектор зовнішнього середовища

Екологічне середовище міжнародних корпорацій містить у собі фізичне (земля, вода, повітря) і біологічне навколишнє середовище. Основні складові екологічного середовища ділять на такі компоненти, як кліматичні особливості, стан навколишнього середовища, включаючи рівень його забруднення, аварійні ситуації техногенного характеру, промис­лові катастрофи.

Політичний сектор зовнішнього середовища

Політична складова зовнішнього середовища включає регу­ляційний клімат, платформи політичних партій і громадських організацій, відношення уряду і суспільства до міжнародних корпорацій і сфери їхньої діяльності, лобістські настрої і мож­ливості.

Детальному аналізу піддаються наступні аспекти політично­го середовища: політична стабільність; концепції політичних партій і їхня здатність впливати на прийняття рішень; можливості влади і структур, що приймають рішення, за­безпечити їхню реалізацію; суспільна думка; страйковий рух; кримінальна обстановка; соціальна напруженість; націоналізм; рівень стабільності демократичних перетворень; роль і вплив регіональної влади; політична обстановка в регіонах.

Законодавчий сектор зовнішнього середовища

Відносно цього сектору аналітики міжнародних корпорацій здійснюють дослідження:

1. правових питань функціонування економіки країни (ре­гулювання процесів приватизації, націоналізації, розвиток підприємництва, інвестування, податкова, фінансова, кре­дитна політика);

2. законів і нормативних актів по системах стандартизації, патентування, метрології, сертифікації товарів і послуг, захисту прав споживачів, ціноутворення, звітності, антимонопольної політики, управління якістю товарів, охоро­ни праці й ін.;

3. законів і нормативних актів по регулюванню безпеки і взаємозамінності товарів, ресурсозабезпеченості, розвит­ку виробництва, соціального розвитку підприємств, охорони навколишнього середовища, реформуванню трудо­вих відносин, рекламі;

4. правового регулювання процесів створення і функціону­вання підприємств, у т.ч. спільних і іноземних;

5. погодженості системи національного законодавства з міжнародним правом і захищеності прав власності й особистості.

Різноманіття проявів зовнішнього середовища й обме­женість ресурсів міжнародної корпорації змушують менед­жмент виважено підходити до проблеми ухвалення рішен­ня про необхідність реагування на зміни зовнішнього середовища, бо це пов'язано з часовими і фінансовими вит­ратами. Оцінка важливості превентивного реагування здійснюється в три етапи:

1 етап - визначення стадії життєвого циклу змін;

2 етап - прогнозування наслідків для організацій;

3 етап - оцінка зовнішніх сил, що ініціюють прийняття рішень, беруть участь в обговоренні як члени суспільства, по­бічно сприймають наслідки дій уряду або окремих організацій;

4 етап - визначення можливостей впливу на процеси прий­няття рішень і суспільну думку.

У багатьох випадках наслідки прийнятих на законодавчо­му рівні рішень суттєво впливають на діяльність міжнародних корпорацій і викликають відповідні дії. Найбільш радикальним рішенням є припинення діяльності міжнародних корпорацій в країні або регіоні. Найчастіше корпорації намагаються при­стосуватися до змін, знайти компромісні рішення. Модель опору змінам передбачає проведення пропагандистських акцій, спрямованих на переконання суспільства в неправиль­ності прийнятих рішень, внесення зустрічних пропозицій, залучення уваги міжнародних організацій і обґрунтування незаконності окремих рішень.