Тема 5 Організаційний розвиток міжнародних корпорацій

1. Теорія організаційного розвитку та організаційні проблеми міжнародних корпорацій

2. Фактори організаційного розвитку міжнародних корпорацій

3. Види і напрямки організаційних перетворень міжнародних корпорацій

4. Програми організаційного розвитку міжнародних корпорацій

5. Управління організаційним розвитком міжнародних корпорацій

1. Теорія організаційного розвитку міжнародних корпорацій

Довгостроковий розвиток міжнародної корпорації в умовах динамічного зовнішнього середовища міжнародного бізнесу передбачає удосконалювання управлінської системи. Спрямованість цього процесу забезпечується розробкою і поетапною реалізацією довгострокової концепції організаційного удосконалювання.

Вироблена концепція розвитку корпорації дозволяє не тільки керувати організаційними перетвореннями, але і передбачати напрямки удосконалювання. Несвоєчасність або затримка організаційної перебудови в управлінні корпорацією приводить до зниження ефективності її функціонування.

Під організаційним розвитком розуміється процес комплексного організаційного удосконалювання системи (у якості якої виступає міжнародна корпорація), метою якого є упорядкування складової господарської діяльності економічного агента і перетворення різних частин системи для підтримки довгострокової життєздатності й адаптації до змін у навколишньому середовищі.

Розрізняють такі явища, як зростання корпорації, пов'язане з кількісними змінами (ріст обігу, збільшення числа однотипних підрозділів), і її розвиток, зумовлений якісними змінами (зміна стратегії, організаційної структури, культури).

У практиці управління міжнародними корпораціями на початку 70-х років з'явився новий напрямок діяльності – організаційний розвиток. Його зміст передбачає перспективне планування організаційної структури управління. Цей напрямок включає складання короткострокових і довгострокових організаційних планів, їхню деталізацію і роз'яснення за допомогою схем, посадових інструкцій. Передбачається також аналіз діючих організаційних форм управління в корпорації і її структурних одиницях, періодичний перегляд організаційних планів для приведення структури у відповідність з обсягом виконуваних функцій.

Теорія організаційного розвитку виникла на базі прикладних наук про поведінку і соціальну психологію та наступних спроб застосування лабораторних тренінгів і зворотнього зв'язку за результатами спостережень до цілісних систем - організацій.

Сутність теорії організаційного розвитку двояка: з одного боку – це концепція організаційних змін в області управління, з іншого боку – це сукупність інструментів щодо удосконалення системи управління.

Джерелом будь-яких змін є невідповідність окремих частин системи. Це твердження відноситься і до міжнародних корпорацій, що представляють собою відкриту систему, включену в незліченну кількість зв'язків з різними суб'єктами господарювання і суспільства в різних сферах (політичній, інвестиційній, адміністративноій, ринковій, суспільній)

Невідповідність інтересів у різних сферах є причиною виникнення криз у міжнародних корпораціях. Кризи мають не тільки негативний і руйнівний характер, але і несуть у собі потенціал змін і є основою для навчання. Зіткнення з проблемами, а також вимірні наслідки кризи змушують керівництво переглядати власне бачення корпорації, що дозволяє мобілізувати зусилля, спрямовані на зміни [30]. Несвоєчасне виявлення кризових явищ у міжнародних корпораціях обмежує сферу діяльності щодо їхнього подолання [38].

Типи криз розрізняються по тому, у яких галузях вони становлять небезпеку для корпорації. Виділяють наступні типи криз:

• криза ліквідності, що означає повну втрату платоспроможності;

• криза успіху, що характеризується явним негативним відхиленням фактичного стану від запланованого по показниках продажів, грошових надходжень, прибутку, рентабельності;

• криза стратегії, що спостерігається при задовільному стані компанії, але при цьому відмічають зниження потенціалу успіху, збої у розвитку, послаблення стану в конкурентній боротьбі [23].

Визначають чотири складові «кризового синдрому», що вимагає перебудови, а саме передумови кризи:

• збої в підприємницькому баченні пов’язані з нездатністю керівництва корпорації і її структурних одиниць оцінювати баланс між ринковим середовищем і внутрішніми перемінними фірми; змінювати підприємницьку ідею в залежності від коливань міжнародної ринкової кон'юнктури; застосовувати специфічну організацію бізнесу, що відповідає вимогам даної галузі, досягнутого ступеня розвитку підприємства; змінювати концепцію продукту відповідно до запитів міжнародного ринку;

• порушення в механізмі прийняття і реалізації рішень, що включає принципи, правила, процедури і стереотипи поведінки, що задіяні в процедурі вибору на всіх рівнях організації. Це виявляється в інерції прийнятих рішень і несвоєчасному коректуванні підприємницького бачення відповідно до змін підприємницького середовища;

• ігнорування сигналів зворотнього зв'язку з замовниками, постачальниками, партнерами, що порушує адекватність обраної стратегії. У цьому випадку управлінські дії починаються через явне відхилення від цілей;

• розростання захисних механізмів, коли прийняття вірного стратегічного плану ігнорується або порушується в результаті конфлікту старих стереотипів і нової стратегії. Це приводить до захисних реакцій персоналу, пов'язаних з незаперечним авторитетом керівника або ідеалізацією досягнень економічного агента.

Можливість виникнення кризових ситуацій визначається самим розвитком – мінливістю як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Організаційний розвиток міжнародних корпорацій спрямовано на розробку і здійснення комплексу мір щодо підтримки конкурентних переваг, забезпечення довгострокового існування. Особливе значення має попередження кризових ситуацій.