5. Поведінкові аспекти ухвалення рішення

Якщо до ухвалення рішення менеджери підходять раціонально і логічно, як це описано вище, то більшість рішень повинні бути ефективними. Однак часто рішення, які ухвалюють, не цілком відповідають таким вимогам. Навіть коли організація намагається діяти логічно, у неї не завжди це виходить. З іншого боку, прийняте нелогічне рішення може виявитись правильним. Це пояснюють поведінковими аспектами процесу ухвалення рішення. Найліпше суб'єктивні впливи на процес відображає адміністративна модель. Інші поведінкові аспекти передбачають політичні чинники, інтуїцію, відданість обраному напряму, схильність до ризику, а також етику.

Герберт Саймон, Нобелівський лауреат, дійшов висновку про те, що рішення не завжди потрібно ухвалювати логічно та раціонально. Його адміністративна модель відображає не те, як потрібно, а те, як насправді ухвалюють рішення. Адміністративна модель ґрунтується на тому, що, по-перше, менеджери мають не повну і недосконалу інформацію; по-друге, обмежені вимушеною раціональністю; по-третє, задовольняються першим-ліпшим вирішенням.

Вимушена раціональність означає, що менеджери мають певні обмеження, такі як власні цінності, підсвідомі рефлекси, навики та звички. їх обмежують також недостатня поінформованість та відсутність потрібних знань Важливою в адміністративній моделі є задовільність. Цей підхід означає, що менеджер не схильний всебічно досліджувати рішення аж до відшукання найліпшого з варіантів. Він може обрати будь-яке рішення, що є більш-менш задовільним у цій ситуації. Наприклад, директор „Скарбів Світу" у 2000 році, шукаючи місце для розміщення фірми, спершу обрала перше-ліпше ( на вул.. Вітовського), тому що воно відповідало умовам доступності та ціни, незважаючи на те, що подальший пошук міг дати ліпші результати. Причини цього різні на мою думку. Зокрема, директор не мала бажання витрачати час на ухвалення оптимального рішення, або не в змозі була оцінити велику кількість варіантів та критеріїв. Могли переважити суб'єктивні та особисті причини. На протязі двох років фірма працювала за даною адресою, проте як тільки виникла хороша можливість переїзду на нове місце фірма переїхала на вул. Івана Франка.

Отже, адміністративна та класична моделі відображають різні підходи до ухвалення рішення. Який з них правильніший? Кожен з підходів можна використовувати для ліпшого розуміння того, як менеджери ухвалюють рішення. Класична модель більш традиційна, вона дає змогу вибрати логічне та раціональне вирішення. Адміністративна ж модель допомагає менеджерам зрозуміти їхні помилки та обмеження.

3.6. Інтуїція в процесі ухвалення рішення та вираховування ризику в процесі ухвалення управлінського рішення

Два важливі чинники ухвалення рішення суперечать логіці та раціоналізму - це інтуїція та дотримання обраного напряму дій.

Інтуїція - це віра, що не пов'язана з будь-яким логічним обґрунтуванням. Менеджери деколи ухвалюють рішення, маючи лише добрі передчуття, які важко ідентифікувати, однак вони допомагають менеджерам ухвалити рішення без послідовного виконання усіх етапів раціонального процесу. Найчастіше інтуїція ґрунтується на досвіді ухвалення управлінського рішення в різних не передбачуваних ситуаціях.

Іншою важливою характеристикою поведінкового аспекту ухвалення рішення є дотримання обраного курсу дій. Це означає, що менеджери, ухвалюючи рішення, настільки захоплюються одним курсом, що дотримуються його навіть тоді, коли рішення виявляється неправильним. Наприклад, менеджер нашої фірми резервувала місця на Крим у ТФ "Клуб мандрівників" протягом декількох років за цей час у Львові появилася велика кількість інших не менш хороших фірм, що пропонували хороші пакети послуг і навіть за дещо нижчою ціною, проте менеджер відмовилася продавати їх навіть за умови зниження їхньої вартості на одну третину, пояснюючи це тим, що вона вже давно працює саме з цією фірмою і клієнти завжди залишаються задоволеними мандрівкою в Крим .Незважаючи на те що фірма могла мати дещо вищі прибутки якщо б почала співпрацювати з іншими фірмами фірма "Ш відмовилася від попередньо обраного курсу.

Отже, менеджери повинні відшукувати правильні напрями діяльності. З одного боку, їм потрібно уникати надто довгого „зациклення" на одній ідеї, оскільки це може призвести до фінансових труднощів. З іншого, - швидка відмова від курсу, що видався непевним, теж не є вирішенням проблеми.

Ризик виникає у будь-яких видах діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, її реалізацією, наданням послуг, проведенням фінансових операцій, здійсненням проектів.