Тема 7. План рахунків та форми бухгалтерського обліку

Рис. 6.2. Структура бухгалтерського обліку на підприємстві

Тема 7. План рахунків та форми бухгалтерського обліку

Такий підхід дає змогу облік для власних потреб поділити на виробничий облік (або облік спрямований на отримання поточ­ної управлінської інформації) та облік для отримання інформації для постановки і вирішення стратегічних завдань.

Різниця між виробничим і стратегічним управлінським облі­ком полягає ще й у тому, що отримана у виробничому обліку інформація — це суворо документована інформація бухгалтер­ського обліку, яка порівнюється з поточними чи оперативними планами (кошторисами, бюджетами). У стратегічному ж управ­лінському обліку використовується й інша інформація (необлі-кова), а саме: статистична; політична; соціальна; екологічна то­що.

Бухгалтерський облік дає інформацію про майно підприємс­тва, його капітал, зобов'язання, господарські процеси та їх ре­зультати. Особливістю бухгалтерського обліку є те, що всі гос­подарські операції реєструються на підставі первинних докуме­нтів.

6.4. Вимірники обліку

Основним вимірником у бухгалтерському обліку є грошо­вий, який застосовується у синтетичному обліку. Однак, для за­безпечення управління ресурсами підприємства неможливо ко­ристуватись тільки одним грошовим вимірником. Особливо це стосується забезпечення виконання виробничої програми, про­цесів заготівлі та споживання виробничих запасів, спостережень за використанням основних засобів, складання кошторисів, калькуляцій собівартості продукції. У зв'язку з цим у бухгал­терському обліку застосовують і натуральні, трудові та гро­шові вимірники. Наприклад, для виконання виробничої про­грами необхідно знати, які матеріали і сировина є в наявності, скільки їх буде потрібно в наступному. Отже, натуральні вимір­ники застосовуються насамперед для отримання інформації про

103

Тема 7. План рахунків та форми бухгалтерського обліку

забезпечення виробництва сировиною, матеріалами, паливом, комплектуючими виробами, напівфабрикатами тощо. А тому облік товарно-матеріальних цінностей ведеться не лише у гро­шовому, айв натуральних вимірниках (кілограми, тонни, метри погонні, метри квадратні, метри кубічні, літри тощо).

Основною сферою застосування натуральних вимірників є управлінський облік. Застосування відповідного вимірника в управлінському обліку залежить від того, для кого і для яких ці­лей збирається управлінська інформація. Найчастіше застосову­ються натуральні вимірники у цехах, на дільницях, де безпосере­дньо виготовляють продукцію і провідні фахівці контролюють використання сировини, рух деталей та напівфабрикатів на опе­раціях технологічного процесу. Якщо виконавець робіт, майстер чи інший фахівець здійснює оперативний контроль за відпрацьо­ваним робітниками часом, то він обов'язково користується тру­довими вимірниками. Кількість натуральних показників, які фор­муються у звітності від нижчих керівників до вищих, поступово зменшується, і для вищого керівництва підприємства інформація формується переважно лише у грошових вимірниках.

Трудові вимірники застосовують для визначення показника продуктивності праці, нарахування заробітної плати працівни­кам тощо.

Проте застосування як натуральних, так і трудових вимірни­ків не може забезпечити обчислення багатьох важливих показ­ників щодо валового продукту, собівартості продукції, націона­льного доходу, узагальнюючих показників на мікро- і макрорів-ні, а тому для цих цілей застосовують вартісний (грошовий) ви­мірник. Завдяки застосуванню грошового вимірника облік наби­рає не тільки узагальненого вигляду, а й стає важливим джере­лом інформації для обчислення системи показників виробничої та фінансово-господарської діяльності, визначення фінансового стану підприємства, його платоспроможності, з'являється мож­ливість співставлення показників діяльності підприємств, що здійснюють не лише однакові, а й різні види діяльності.

104