8. Бог об’являє своє ім’я

А. Хід катехези:

1. Вступна молитва:

Попросимо Господа, щоб був тут разом з нами і щоб допоміг нам зрозуміти те, що ми сьогодні почуємо: „Отче наш...”, “10 Божих Заповідей”.

2. Повторення попередньої катехези:

а) Пригадування змісту запису в зошиті.

б) Повторення змісту розповіді за допомогою запитань:

1. До чого взиває нас Бог? - Бог взиває нас до радості.

2. Що дає нам правдиву радість? - Правдиву радість дає нам чисте серце, добре виконані обов’язки, слухняність батькам, добрі учинки.

3. Яка найбільша радість Божих Дітей? - Найбільшою радістю Божих Дітей є те, що нас любить Господь.

4. Хто є завжди з нами? – З нами завжди є Ісус Христос.

5. Що приносить нам Божу радість? – Божу радість приносить нам кожне добро, яке робимо для інших.

в) Перевірка домашнього завдання.

3. Життєвий досвід:

Гарний осінній день. Посміхається сонце. Дерева одягненні в золоті плаття. Андрій поспішає до школи, він дуже радіє, що вже навчається в сьомому класі і що сьогодні в школі велике свято. В нього прекрасний настрій.

Ще з далека він побачив маленьку дівчинку, яка гралася м’ячем майже біля самої дороги. Подивився навколо, але не побачив її батьків. Здивувався, що вона тут сама. Адже може вийти на вулицю... Далі його думка перервалася, бо сталося щось страшне. М’яч вилетів на дорогу і дівчинка, не сподіваючись нічого злого, побігла за ним. З протилежної сторони їхала машина. Шофер побачив дитину, але вже не міг зупинитися. Не було часу думати. Андрій був найближче від трагедії. За мить був біля дівчинки. Схватив її на руки. Сам майже не потрапив під машину. Це була лише мить, хвилина... Стомлений, схвильований стояв на тротуарі, тримаючи дитину. Дівчинка майже не дихала­, дивилася на нього переляканими очима, в яких відбивався страх. Вона ще не зрозуміла, що сталося. За хвилину вже зібралося багато людей; серед них був і шофер машини. Він розповів всім, що сталося. Не відомо звідки з’явився хтось з фотоапаратом і зробив фотографію - Андрієві, що тримав дитину на руках. Підбігла бабуся малої, яка задрімала і не знала, що сталося. Її розбудив шум. Коли вона дізналася що сталося, то плакала і обіймала внучку. В цьому шумі Андрій незауважений вийшов з натовпу. Був брудний, порвав куртку. Що робити? Йти до школи? Треба йти. Зняв куртку, трохи почистив штани, пригладив волосся. До школи звичайно спізнився, чим дуже всіх здивував, адже він завжди був пунктуальний. Кожен зауважив, що щось трапилось, але Андрій мовчав.

Пройшов тиждень. Одного дня, в школі, його товариші показали йому газету, на якій була велика фотографія: Андрій тримає дівчинку. Під фотографією батьки дівчинки - Аліни - дякували хлопцеві, якого навіть не знали, за те що він врятував життя їх донечки. Там було написано, що сталося і на кінці декілька слів: „Дорогий хлопчику, просимо тебе, скажи нам, як ти називаєшся, щоб ми знали хто ти”. Ім’я Андрія було в усіх на устах.

Подивіться, дорогі діти, не вистачить бачити людину, і навіть знати хто вона, а дуже важливо знати її ім’я. Кожне ім’я багато говорить. Коли знаємо людину, то можемо про неї щось сказати, коли знаємо чиєсь ім’я, то можемо безпосередньо до нього звернутися, ми знаємо цю людину. Господь Бог також має Ім’я. І сьогодні будемо говорити про Ім’я самого Бога.