1. Вступна молитва:

На початку сьогоднішньої катехези словами молитви визнаймо нашу віру: „Вірую в Бога Отця…”

2. Повторення попередньої катехези:

а) Пригадування змісту запису в зошиті.

б) Повторення змісту розповіді за допомогою запитань:

1. Яка книга в світі найголовніша? – Найголовніша книга в світі – це Святе Письмо.

2. Хто головний автор Святого Письма? - Головний автор Святого Письма Бог.

3. Які головні частини Св. Письма ми вирізняємо? – Ми вирізняємо Старий і Новий Завіт.

4. Які книги Святого Письма найважливіші? – Найважливіші книги Святого Письма – це чотири Євангелії.

5. Чому Святе Письмо має таке велике значення для людей? – Тому що в Святому Письмі Бог говорить людям як спастися.

в) Перевірка домашнього завдання.

3. Життєвий досвід:

Антон повертався зі школи додому і дорогою зустрів свою однокласницю Марійку, яка сказала, що його матуся впала зі сходів, зламала ногу і зараз лежить у лікарні. Антон дуже переживав від того, що трапилося, тому що ж повірив словам Марійки. Він повернув у вулицю, що вела до лікарні й побіг туди, щоб зустрітися зі своєю мамою.

У приймальному відділенні він зустрів татуся і свою старшу сестру Аню. Коли вони його побачили, то здивувалися, звідки він про все дізнався. Антон сказав, що Марійка повідомила його, що мама в лікарні, і він, повіривши її словам, швидко прибіг до лікарні.

Антон повірив своїй однокласниці, бо Марійка ніколи ще його не обманула.

Ми також віримо словам, почутим від інших, хоча здається, що нас хтось обманув і часом важко йому ще раз повірити, коли щось нам каже.

Однак є ХТОСЬ, хто завжди каже правду, бо є самою ПРАВДОЮ. Ми можемо Йому вірити і довіряти - це наш Бог, котрий хоче, щоб ми вірили в Нього і цілком Йому довіряли. Сьогодні будемо задумуватися, що означає вірити в Бога, чим є моя віра?

4. Запис теми:

МОЯ ВІРА

5. Розповідь про спасенне послання:

а) Що означає вірити?

Вірити - це прийняти щось за правду, повірити, довірити. Віримо, наприклад, лікарю, що приписав нам добрі ліки, віримо вчителям, що те, чого вони нас навчають правда, віримо батькам, що хочуть нашого добра навіть тоді, коли нам щось забороняють або наказують.

Часами буває, що хтось повірив, довірився іншій людині та був ошуканий. Розчарувався, бо той, хто обіцяв, а навіть присягався, не дотримав слова (діти наводять приклади з свого життя).

Люди, котрі були ошукані, обмануті, часто не хочуть вірити іншим людям, не довіряють більше нікому, бояться, щоб їх знов не скривдили.

Люди, оскільки вони люди, можуть помилятися, можуть часами не знати усієї правди і навіть несвідомо ввести когось в оману.

Є тільки один єдиний Бог, котрому можемо довіряти, до кінця цілком повірити. Бог ніколи не обмане людину. Він завжди вірний своїм обітницям і ніколи не покине того, хто Йому вірить, хто просить допомоги. Господь Бог прагне від нас, людей, щоб ми вірили в Нього і Йому довіряли.

б) Авраам - батько усіх віруючих.

Як треба довіряти Богу, це добре видно на прикладі однієї з постатей зі Св. Письма Старого Завіту. Авраам, якого св. Павло називає „батьком усіх віруючих”, був вибраний і покликаний Богом, тому що вирушив із землі своїх батьків до невідомого краю, який Бог йому показав. Авраам повірив Богу, повірив словам, які Бог промовив до нього, послухав Божий заклик і пішов, хоча не знав, куди йде. Прибув у землю, що Бог дав йому у володіння.

Незважаючи на те, що був вже старий і не мав дітей, повірив Божій обітниці, що в нього народиться син, від якого він буде мати численне потомство. Вірив, що Бог вчинить з нього великий народ. Бог виконав свою обітницю і дав сина Ісаака, якого народила його жінка, що також була вже в літах.

Авраам повірив Богу й був Йому послушний також і тоді, коли отримав наказ скласти в жертву Богу єдиного, улюбленого сина. Авраам дуже любив Бога, вірив Йому і довіряв. Бог не хотів смерті його сина, хотів тільки випробувати віру Авраама. Авраам повірив всупереч надії і виконав те, що Бог від нього зажадав. Істинно вірить Богові тільки той, хто виконує Його волю.

в) Пресвята Діва Марія - провідниця у вірі.

Вже знаємо, що правдиво вірить в Бога тільки той, хто повірив слову і послушний. А можливо знаєте ще когось, хто повірив Богові та був Йому послушний (Марія). Та бідна, проста дівчина з Назарету. Саме вона найдосконаліше здійснила послушність віри і впровадила її в життя. Марія з глибокою вірою прийняла заповідь Божого посланця - Архангела Гавриїла, що стане Матір’ю Божого Сина, бо ж „нічого бо немає неможливого в Бога” (Лк 1, 37). Вона дала Богу свою згоду, сказавши: „Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” (Лк 1, 38).

Інакше було з Захарієм, котрий не повірив словам того ж Архангела, Посланець Божий сказав, що його прохання вислухано, тобто його жінка Єлизавета народить сина. Коли Марія прийшла їй допомогти, Єлизавета привітала її і сказала: „Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа” (Лк 1, 38).

Віра Марії ніколи не похитнулася впродовж усього її важкого життя, навіть тоді, коли її Син Ісус Христос вмирав на Хресті. Марія завжди вірила Богові. Вірила, що все виповниться згідно Божої волі.

Папа римський Йоан Павло ІІ назвав Марію „Провідницею у вірі”. Марія супроводжує нас у дорозі до Неба, тому що тільки той, хто повірить Богу, буде спасенний.

(Пропонується інсценізація фрагменту з Біблії “Благовіщення”.)

г) Необхідність віри для нашого спасіння.

Важко було б нам жити, коли б ми нікому з людей не довіряли. Але ще важче, коли б ми не вірили Богові. Господь Ісус прагне, щоб ми не тільки вірили в Бога, але також щоб довіряли Йому. Маємо вірити, що добрий Бог любить нас, що прагне нашого добра і справжнього щастя. Тому, довіряючи маємо бути послушні Йому так, як Авраам, як Марія, як багато інших прекрасних постатей з Євангелія. Можливо, вже знаєте когось, хто проявив віру в Ісуса Христа і тому чудовно був оздоровлений. Це сотник, слуга якого хворів, що сказав Ісусу: „Скажи лиш слово, й одужає слуга мій” (пор. Лк 7, 1-10); чи жінка, що страждала на кровотечу, яка сказала собі: „Як тільки доторкнуся до краю Його одежі, видужаю” (пор. Мт 9, 21); чи св. Петро, котрий вийшов з човна і йшов по воді, бо йому наказав Ісус.

Також історія перших – віків християнства - донесла нам прекрасні приклади людей - учнів Ісуса, котрі за свою віру прилюдно йшли на смерть, віддавали життя, часто дуже молоді, як наприклад. св. Агнєшка (12 років), св. Цецилія та інші.

Також недавно в Україні, багато людей, перед усім священиків, але не тільки, сиділи у в’язницях впродовж багатьох років або віддали своє життя тільки тому, що не хотіли зрадити Ісуса.

д) Віра - дар від Бога.

Найцінніший скарб віри в Бога ми отримали під час св. Хрещення. Коли батьки принесли вас до церкви, священик запитав: „Про що ви просите св. Церкву?” - батьки відповіли: „Про віру”.

Без віри не можна подобатися Богові, без віри немає спасіння, ніхто з людей не міг би бути спасенним, коли б не повірив у Бога. Дар віри можливий тільки завдяки Божій благодаті та допомоги Святого Духа, якого ми також отримали на св. Хрещенні.

Дар віри ми мусимо прийняти і постійно його розвивати так, як розвивається і росте зернятко, вкинуте в землю. Наша віра мусить постійно зростати так, як росте дитина. Віра зростає завдяки молитві, а особливо слуханню Божого Слова і принесенню добра іншим. Віру, якщо вона не розвивається, можна втратити, особливо через погане, грішне життя.

Апостоли просили Господа Ісуса: „Господи, помнож нашу віру”. І ми також повинні часто так просити.