Розділ 2. Основні поняття про безпеку життєдіяльності людини та суспільства

Визначення поняття безпеки. Основні поняття та визна- чення безпеки життєдіяльності. Рівновага в системі «людина – життєве середовище». Безпека абсолютна та відносна. Жит- тєдіяльність – як процес існування та самореалізації індивіда в єдності його життєвих потреб і можливостей. Система «лю- дина – життєве середовище» та її компоненти. Аксіома про по- тенційну небезпеку діяльності людини. Об’єкти та цілі безпеки життєдіяльності в системі «людина – життєве середовище» різного рівня. Ергономічні принципи безпеки, сумісності людини з технікою та середовищем. Ергономіка та умови праці. Кате- горії тяжкості праці.

Теоретично безпеку людини, суспільства повинні гарантувати закони держави в різних сферах діяльності: в природній – природо- охоронне законодавство, у виробничій та соціальній – адміністра- тивне, господарське, карне та інші розділи права. Саме вони повинні регулювати відношення між людьми в суспільстві, їх відношення до природи, оточуючого середовища. Положення законодавства, будь- якого розділу права є теоретичними основами певного напрямку сучасних наук: фундаментальних (хімічні, біологічні, фізичні, мате- матичні), соціологічних (політика внутрішня, політика зовнішня) та гуманітарних (правознавство, культурологія, мистецтво). На- уковий аналіз чинників, що впливають на безпеку кожної окремої людини, всього суспільства складає основу курсу, його теоретичні засади, без яких не може бути практичних умінь, адекватних дій у певній ситуації.

Безпека – стан, при якому явища, процеси, об’єкти, не можуть завдати шкоди, несумісної із здоров’ям та життям людини, її бла- гополуччям. Безпечний стан не може виникнути сам по собі, як правило для цього потрібно витратити енергію, час та інформацію. Отже, це ентропійний процес, який потребує витрат матеріалів, а отже енергії для підтримання безпечних умов життєдіяльності. Без- пеку можна розглядати і як відсутність недопустимого негативного ризику, пов’язаного з можливістю завдати будь-якої шкоди, навіть

мінімальної. Стан, протилежний безпечному – небезпека. Згідно За- кону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» небезпека – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об’єкті. Безпека людини залежить від стану об’єктів, процесів, що оточують її. На об’єктах підвищенної небезпеки вико- ристовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин, організмів, які є реальною загрозою життю та здоров’ю людей, виникненням надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру.

Безпека життєдіяльності людини – комплексний стан, при якому вірогідність здійснення негативнhого ризику мінімальна в будь-яких умовах її діяльності. Отже, безпека пов’язана з визначенням ризику. Ризик – вірогідність виникнення події з певними небажаними наслідка- ми – травма, хвороба, смерть, аварія – руйнування об’єкта. Підвищення вірогідності проявлення ризику формує небезпеку, як протилежність безпеки. Безпека життєдіяльності людини стала особливо актуальною в наш час, коли могутність цивілізації стала порівняною з природною. У світі нараховується більше 500 млн інвалідів і кожний п’ятий – ре- зультат нещасного випадку у виробництві, побуті або в природі. В се- редньому протягом року на Землі травмується біля 20 млн, а гине 500 тис. людей. У США щорічно гине у виробничих умовах 14 тис. людей, отримують травми 2,3 млн, в тому числі у дорожньо-транспортних поді- ях гине більше 60 тисяч і понад 2 млн стають інвалідами. В Україні лише в побутових умовах гине в середньому 50000 людей за рік при щоріч- ному зростанні майже на 10%. Світова статистика свідчить, що 60–80% нещасних випадків це результат невміння передбачити, розпізнати при- ховану небезпеку, невміння оцінити ризик і узгоджувати його із своїми можливостями, які визначаються психо-фізіологічними властивостями організму та станом техніки.

З усіх найбільших промислових аварій 56% відбулися протягом останніх десятиліть, в тому числі третина з них в останні 15 років. Одночасно збільшилися руйнівні наслідки аварій. При аварії на АЕС в Уіндскнілі (Великобританія) в 1957 році загинуло 13 чоловік і радіоактивному зараженню піддалася територія площею в 500 тис. кв. км. В 1979 році при аварії на АЕС «Три Майл Айленд» у США (1979 р.) шкода склала 1 млрд доларів. При аварії на Чорнобиль- ській АЕС загинуло 30 людей, було евакуйовано 115 тис. чоловік, 17 млн людей потрапили в зону радіохімічного зараження.

У хімічній, нафтопереробній промисловості щорічно відбува- ється біля 60 катастроф, в яких гинуть 100–150 людей і завдається шкода до 100 млн доларів. В грудні 1984 р. в Індії на заводі амери- канської компанії «Юніон карбайд» сталася аварія, в результаті якої загинуло 3750 людей, інвалідами стали 20000, а 200 тис. отримали різні захворювання.

Нехтування правилами безпеки, незнання основних принципів ергономіки завжди призводить до вкрай важких наслідків. Приклад цього – події в селі Новобогданівці Запорізької області, де влітку

2004 року вибухи на військових складах нанесли велику матеріаль- ну та психічну шкоду населенню. На людину постійно діють чинни- ки, які можуть негативно впливати на її фізіологічний та психічний стан і щоб забезпечити безпечні умови життя потрібно знати їх ме- ханізм дії, знати їх природу.

Питання

1. Що таке безпека, небезпека, які її ознаки?

2. Що таке безпека життєдіяльності людини, її стан?

3. Як безпека пов’язана з ризиком?

2.1. Чинники, що впливають на безпеку людини

Для цілеспрямованої діяльності з поліпшення умов життя і ді- яльності людини в різних сферах необхідно знати групи чинників безпеки, що впливають на людину. Відповідно до Закону України

«Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій тех- ногенного та природного характеру» та класифікації, розробленої НДІ праці вони об’єднані в три групи: 1) соціально-економічні, 2) техніко-організаційні, 3) природні.

Перша група чинників – це нормативно-правові чинники (закони про працю, природоохоронне законодавство, правила, норми, стан- дарти, практика державного і суспільного контроля за їх дотриман- ням); соціально-психічні чинники, що характеризують відношення робітника до праці, психологічний клімат в колективі, сім’ї, мотиви праці; суспільно-політичні чинники (суспільні форми спрямовані на створення сприятливих умов праці, винахідництво); економічні чинники – адекватна платня за працю, система пільг і компенсацій, моральне і матеріальне стимулювання за шкідливі умови праці.

Друга група чинників безпосередньо впливає на формуван- ня матеріально-речовинних елементів умов праці. Це засоби пра-

ці, предмети і знаряддя праці, технологічні процеси, організаційні форми виробництва, застосовувані режими праці і відпочинку, які складають основу наукової організації праці (НОП). Метою НОП є розробка і впровадження в практику раціонально побудованого трудового процесу, який забезпечує задану якість продукції і висо- ку продуктивність праці, створення умов для збереження здоров'я працюючих, збільшення періоду їхньої трудової діяльності, росту культурного рівня.

Третя група чинників – характеризує вплив на робітників кліматичних, хімічних і фізико-хімічних, біологічних факторів, особливостей місцевості, де знаходиться людина. В процесі жит- тєдіяльності весь цей складний комплекс чинників, об’єднаний різноманітними взаємними зв’язками, що можуть формуватися під впливом небезпечних і шкідливих чинників, впливає на людину, її здоров’я, безпеки.

Отже, завжди існує вірогідність прояву небезпеки. Це емпірич- не твердження, аксіома небезпеки – в природі немає абсолютно без- печних явищ, факторів – все небезпечно при формуванні певних умов. Це пов’язано з тим, що при певних обставинах навіть безпеч- ний об’єкт, речовина можуть стати небезпечними. Наприклад через процеси старіння будь-якого об’єкта – неживого, живого. Через це можуть формуватися так звані системні кризи, коли руйнування, або зміни в одній ланці, частині системи, виводять з ладу весь об’єкт та пов’язані з ним інші об’єкти. Формується ланцюгова реакція не- гативних змін в системі. Тому головне завдання БЖДЛ – розробка методів визначення і управління ризиками, створення машинних систем мало небезпечних для людини. Важливою теоретичною основою безпечної діяльності в будь-якій сфері є загальні принципи безпеки.