4.3.5. Фізичні небезпеки в побуті

Безпека в побуті, як і виробництві, може бути забезпечена тіль- ки при суворому дотриманні певних правил безпеки. Мій дім – моя фортеця, кажуть англійці. Але чи така це вже фортеця, яка нас може захистити. Як супротивник в тилу, так і у власній квартирі, наси- ченій всілякими досягненнями сучасної цивілізації, ми стаємо їх заручниками. Екологія житла не менше важлива, ніж екологія при- роди. В нашому приміщенні діють ті ж чинники, що й у виробни- цтві: фізичні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні і звісно – соціально- психологічні. І якщо, як ми кажемо, на роботі нас захистять засоби індивідуального, колективного захисту, потурбується профспілкова організація, адміністрація, щоб забезпечити необхідний рівень тех- ніки безпеки праці, то вдома тільки ми самі можемо себе захистити. Та і сам наш сучасний будинок не такий вже і міцний.

По-перше – фізичні чинники: тепло, світло, шум і самий устрій нашого житла далеко не оптимальні. По друге – часто самі стіни по- мешкання можуть бути небезпечними, з-за можливої наявності в них природних радіоактивних матеріалів. Тому і вдома необхідно додержувати техніки безпеки і пам’ятати про побутові небезпеки, які за причинами, змістом та наслідками не поступаються виробни- чим. Це є проблеми архітектурної екології.

Наші міста, будинки – це найефективніша у світі система для опа- лення вулиць і площ, тому що тепло виноситься через щілини, непро- думану систему вентиляції, віконні прорізи, які в першу чергу служать не стільки для освітлення, а більше для видалення тепла з квартир.

Якщо в північній Швеції на опалення одного кв. м житла витра- чають 27 кг умовного палива, то в Україні – 84. Різниця у 57 кілогра- мів саме і «призначена» для опалення вулиць.

Це та енергія, яка повинна була б гріти нас у наших кварти- рах, яка до помешкань просто не доходить – вилітає через труби теплоцентралей, вентиляції. Ще її третина видаляється вже безпо- середньо з квартир – через стіни, вікна і двері, щілини і кватирки. Повітропроникненість наших вікон у 10–100 (!) разів вища, чим у закордонних.

Теоретично, щоб будинок випромінював у простір мінімум тепла, він повинен бути кулеподібним. Наші будинки, особливо багатопо- верхові, ніби спеціально побудовані для найскорішого охолодження.

На зовнішній вигляд вони схожі з ребрами охолодження мотоци- клетного двигуна – довгі і тонкі. Типова ширина двохсотметрового житлового корпуса – 10 метрів. А от якщо збільшити ширину дома вдвічі, то навіть без додаткової теплоізоляції можна знизити втрати тепла на 15 процентів – через зменшення поверхні тепловіддачі. А якщо ще й утеплити будинок трьохшаровими панелями з пористого бетону, то в квартирі з’являться бажані 20–22 градуси за Цельсієм. Не даремно ж ця температура називається кімнатною.

А коли людина спить, краще якщо температура буде 17 градусів – в прохолодному повітрі у сні дихати легше. Хоча частіше тепло (інфрачер- воні промені) видаляється не стільки через щілини, скільки через вели- чезні скляні віконні шибки, які не є перепоною для теплових променів.

Давно вже з’явилася ціла прикладна наука про вікна. Це складні світлопрозорі пристрої, які світло пропускають, а шум поглинають, тепло не випускають. Таке вікно має трьохшарове скло, а саме скло покрите поліефірною плівкою, яка відбиває внутрішнє тепло назад в кімнату – щось на зразок парникового ефекту у біосфері. Іноді між шибками замість повітря напускають аргон, щоб удвічі підвищити тепловий опір вікна. В деяких країнах почали випускати вікна – «ха- мелеони», в яких чутливий фотоелемент керує світло-пропускною спроможністю вікна, як в світлозахисних окулярах.

Просторові параметри житлового приміщення вимагають, щоб в ньому було шість зон: для сну та індивідуального відпочинку, роз- міщення одягу, індивідуальних розумових і аматорських занять, загальносімейного відпочинку та спілкування, розміщення речей культурно-побутового призначення загального користування, блок харчування або кухня, санітарно-гігієнічний блок.

Існує формула, відповідно до якої кількість кімнат у квартирі повинна дорівнювати: Х+1, де Х – число членів сім’ї. У невеличко- му помешканні збільшується концентрація шкідливих чинників – шуму, речовин на кухні, які є небезпечними.

Фізичні чинники небезпеки – це шум у квартирі – від телевізора, комп’ютера, гучномовця, до яких ми здається звикли. Але це тільки здається – нервова система все рівно автоматично все фіксує, пере- напружується і формує стресовий стан.

Фахівці вважають, що якщо середній рівень інтенсивності шуму вдень нижче 50 децибел (дБ), а вночі – нижче 40, то квартира спо- кійна. Для порівняння: шум трамвая на відстані 7,5 м – 83 дБ. Щоб зменшити його шкідливу дію використовуємо звукоізоляцію – ки- лими, портьєри, фіранки, тобто звукопоглиначі.

Шум – один із головних ворогів людини. Приміром, рівень шуму залежить від часу реверберації, тобто часу звучання – луни відбитого сигналу. Наприклад, у 30-метровому порожньому залі ре- верберація складе 5–8 секунд. Але якщо стіни, стеля, підлога мають звукопоглинаючі властивості, шум гасне за секунду.

Зменшити звукопроникненість стін можна за допомогою плит з мінеральної скловати. Вона не горить, має відмінні теплоізолюючі властивості. Гарний протишумний захист – лінолеум. Але не зви- чайний, а термостійкий, створений за новітньою технологією – чо- тирьохміліметровий, на звукопоглинаючій пористій основі. Звукоі- золяція майже як у килима.

Не менш небезпечні джерела електрики – електричний струм та поля, які він породжує – електричне, електромагнітне – змінні або постійні. Небезпечні магнітні та електромагнітні, випромінювання.

Питання

1. Що таке архітектурна екологія, її проблеми?

2. Які недоліки характерні для побутових приміщень?

3. Які небезпечні чинники притаманні побутовим приміщенням?

4.3.6. Електричний струм – найрозповсюджена небезпека

Електричний струм природного або техногенного походження – найрозповсюджений фактор небезпеки у багатьох сферах сучасної діяльності людини. В природі – блискавка, у виробництві та побуті змінний або постійний електричний струм. При впровадженні у ви- робництво електричного струму, як робочої сили вже в 1862 році

з’явилися перші повідомлення про його небезпечну дію. Тепер у сві- ті щорічно від електричного струму гине біля 50 тисяч людей. Всьо- го в двадцятому столітті у світі загинуло на виробництві та в побуті від 3 до 7 млн. людей. Дуже велика кількість електротравм як у світі, так і в Україні. Як правило це є результатом недбалого ставлення до правил поводження з електрообладнанням та незнанням правил поводження після ураження. Небезпечна дія електричного струму пов’язана з кінетичною енергією електронів. Хоча маса одного елек- трона вкрай мала – 10^–32 кг, але швидкість їх руху та кількість над- звичайно великі.

Вже на початку 18 століття столо відомо, що в кожній живій клітині організму виникають слабкі електричні імпульси напругою біля 0,01 вольта та силою струму 0,001 ампера. Отже, дія зовнішньо- го електричного струму, який за силою та напруженістю набагато переважає внутрішній, стає дуже небезпечною. За даними Всесвіт- ньої організації охорони здоров’я у світі щорічно гине від блискавок біля 500 людей, а від ураження електрострумом у побуті та вироб- ництві – біля 30 тисяч.

Тіло людини – гарний провідник, бо на 60% воно складається з води та розчинних у ній електролітів. Ураження електрострумом залежить від питомого опору тіла, його ділянок шкіри, її вологості й навіть фізичного, психічного стану людини. Вірогідність уражен- ня струмом зростає в стадії сп’яніння, стомленості, голоду, хворо- би. Наприклад, питомий опір сухої шкіри від 600 до 20 тисяч Ом на метр, спинномозкової рідини всього 0,5–0,6 Ом на метр, внутрішніх тканин – 300–500 Ом. Загальний опір тіла із сухою та неушкодже- ною шкірою складає від 3 тисяч до 100 тисяч Ом.

Результати уразливості електрострумом залежать також від типу струму. Змінний струм до 300 вольт більш небезпечний, чим постійний, а при напрузі в тисячу і більше Вольт більш небезпеч- ним стає постійний струм. Струм промислової частоти 50 Гц більш небезпечний, чим більшої частоти. Електрострум дуже великої час- тот (500000 Гц) безпечний з точки зору електричного удару, але викликає надзвичайні опіки. Всі ці характеристики мають важливе значення для особистої безпеки, для розробки методів захисту від ураження електрострумом.

Неприємні відчуття від дії електричного струму людина відчу- ває при його силі 0,6–1,5 мА змінного струму та 5–7 мА постійного. Напругу організм людини відчуває з 24–42 Вольт змінного струму.

Ураження не відбувається при напрузі 12–16 Вольт та силі струму меншої 10 мА. При більшій його силі та напрузі 36 вольт змінного струму може настати смерть, в залежності від умов – дуже вологе приміщення, контакт із землею. Отже, основним захистом від небез- печної дії електроструму є ізоляція людини від його джерела, зазем- лення всьго електрообладнання, в тому числі побутового. У мере- жах напруги 380 В опір заземлюючого пристрою повинен складати не більше 4 Ом.

Починаючи з 10–15 мА змінного струму виникає дуже сильний біль, що супроводжується м’язовими судомами, з-за чого людина не може сама звільнитися від контакту. Силу струму у 50–80 мА на- зивають граничною або що не відпускає і при подальшому збіль- шенні до 100 мА на протязі 1–2 секунд відбуваються порушення в роботі серця (фібриляція -– безладні скорочення шлуночків серця), припиняється кровообіг та дихання – наступає клінічна смерть. Це результат того, що на всій поверхні тіла людини знаходяться біо- логічно активні точки, опір в яких надзвичайно малий, наприклад на вушній раковині. Вплив на певну таку точку збільшує або змен- шує активність діяльності певного органу. Наприклад, на верхній частині раковини знаходяться точки, які стимулюють діяльність кисті руки, стопи ноги, тазових органів. Такі ж точки, але з іншим характером дії розкидані по всій поверхні тіла. Тому, якщо струм буде прикладений до них, то поразка може відбутися при набагато менших значеннях його напруги. Важливо, щоб час дії струму на людину був менший, ніж час за який вона від нього буде позбавлена, відокремлена. Для цього, якщо можливо, застосовують спеціальні автоматичні вимикачі. Відомі випадки поразки током при напрузі

24 Вольт. Ураження не відбувається при напрузі 12–16 В та силі струму (I) біля 10 мА. Визначити небезпечну силу струму, знаючи його напругу, можна за законом Ома. Наприклад, двоє людей по- трапили під дію струму напругою 36 В, а опір (R) шкіри кожного з них відповідно складає 400 та 1000 Ом. Треба знайти небезпечну силу струму і зробити висновок. За законом Ома I=U/R знаходимо I1 тa I2: I1=36/400=0,09=90 mA; I2=36/1000=0,036=36 mA. Отже, в першому випадку вірогідність ураження струмом більше.

к

При дотику людини до корпусу пошкодженого електрооблад- нання, на який закорочений струм, час його дії на людину не по- винен перевищувати гранично допустимого значення. Напругу на корпусі (U ) ушкодженого устаткування при однофазному корот-

_{кому замиканні визначають за формулою: U =I}

_{*R , де R}

_{– опір}

_{к окз н н}

о

захисного нульового провідника, Ом; I – струм, що протікає через

тіло людини.

Людина може знаходитися під небезпечною дією електричного струму не тільки від обладнання, але і від самих його джерел – по- вітряних ліній електропередач (ПЛЕ), трансформаторних підстан- цій. Дія електроструму залежить не тільки від часу дії струму на людину, а також від його шляху по тілу. Він має вигляд петлі, по якій струм проходить по тілу, від опору тіла та шкіри. Найбільш по- ширені петлі: «Рука-рука», «Права рука–ноги», «Ліва рука – ноги»,

«Нога–нога» і ступінь їх небезпеки неоднакова. Найбільш небезпеч- ні шляхи «Голова – руки», «Голова – ноги», тобто який складається з життєво важливих органів – мозок, серце, легені.

Установлено, що електрострум навіть низької напруги викликає за- гибель нервових клітин. При електротравмуванні слід розрізняти ранні зміни, які відбуваються в організмі при безпосередній дії струму, в пер- ші 2–3 години – друга стадія та в пізні строки – через декілька днів, мі- сяців і навіть років. В останньому випадку патологія таких травм дуже різноманітна – порушення мозкового кровообігу, поява специфічних невротичних реакцій. Через це деякі постраждалі стають інвалідами на все життя. Отже, важливо правильно поводитися після ураження електрострумом у перші години, дні. За складністю, результатами та наслідками електротравми віднесені до найскладніших уражень орга- нізму людини і тому їх необхідно документально обліковувати.

Незалежно від походження електричного струму його дія су- проводжується певними ознаками. Перед усім це опіки, які можуть бути не тільки поверхневими, а і внутрішніми, глибоко проникати у тканини. Електричні знаки (металізація шкіри) – з’являються на тілі при контакті з струмопровідними частинами, причому у місцях входу і виходу струму тканина відмирає. Третя ознака – електрич- ний удар, який супроводжується різким збудженням тканин, судо- рожними скороченнями м’язів – фібриляцією, за якою може настати смерть. Але ще через 4-8 хвилин людину ще можна врятувати за до- помогою штучного дихання, непрямого масажу серця

Небезпечною є так звана крокова напруга, коли з-за пошкоджен- ня електромереж струм може рухатися по підземних природних провідниках – водні потоки, мокра земля. Тоді виникає небезпека ураження кожного, хто знаходиться на поверхні землі. З-за цього не слід наближатися до обірваних проводів. Крокова напруга може

виникати поблизу потужних енергоспоживачів – заводів, електро- підстанцій, електрифікованих залізничних мереж. Якщо людина потрапить в таку зону, вона відчуває неприємні відчуття, як взагалі при дії електроструму. Треба негайно зупинитися і обережно, без розривів між ступнями ніг повільно вийти з такого місця. Як прави- ло радіус дії шагової напруги на відкритій місцевості складає 8–10 метрів, в закритих приміщеннях 4–5 метрів.

Питання

1. Яка статистика про негативні наслідки дії струму на людину?

2. Від чого залежить дія електричного струму?

3. Які вимоги безпеки до об’єктів, пов’язаних з електростру- мом?

4. Які небезпечні шляхи руху струму через людину?

5. Які наслідки дії електричного струму на організм?

6. Що таке крокова напруга, в чому її небезпека ?