4.1.5. Навчання з пожежної безпеки, правила поводження та дії під час пожежі

При навчанні правилам пожежної безпеки необхідно керува- тися Переліком посад, призначення на які вимагає від робітників, службовців проходити навчання і перевірку знань з питань пожеж- ної безпеки. Існує Типове положення про спеціальне навчання, ін- структаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприєм- ствах, в установах і організаціях України. Навчання посадових осіб підприємств, установ і організацій, проводять керівники, заступни-

ки керівників, головні фахівці та інші посадові особи підприємств, на яких, за їхніми функціональними обов'язками, покладене вико- нання робіт зв'язаних із забезпеченням пожежної безпеки об'єктів з підвищеною пожежною небезпекою. На об’єктах, з урахуванням виробничих умов, встановлюють протипожежні режими, які відо- бражені в інструкціях, як для всього об’єкта, так і для окремих цехів, ділянок, бригад. В них наведені норми застосування різних матері- алів, визначені місця, де неможна палити і влаштовувати відкритий вогонь, описується порядок дій у випадку виникнення пожежі. В навчальних закладах, дитячих, лікувальних і культурних установах особливу увагу приділяють питанням евакуації людей на випадок пожежі.

Ефективним методом гасіння пожеж є вогнегасник. Необхідно знати, що для гасіння вогню не завжди можна використовувати воду. Не можна спрямовувати водний струмінь на електропровід, елек- троустаткування що горить, тому що людину може уразити електро- струмом, оскільки вода, особливо з різними домішками – кислоти, луги, солі є провідником. Перед гасінням будь-якого електричного обладнання – промислового або побутового потрібно відключити напругу. Пальну суміш і займисті речовини гасять піском, хімічною або повітряномеханічною піною, спеціальними порошковими сумі- шами. В задимлене помешкання треба заходити обов’язково вдвох і йти, тримаючись за стіну, щоб не загубити орієнтир. Небезпечно заходити у задимлене приміщення, якщо видимість менше 10 ме- трів. При необхідності треба накинути на себе мокру ковдру, плащ, будь-яку тканину, щоб убезпечити себе від опіків. На пожежах тре- ба працювати в ізолюючих фільтруючих протигазах; двері у при- міщення, що горить, відчиняти обережно і користуватися ними як прикриттям. Якщо вихід відрізаний вогнем, людей евакуюють через вікна, балкони, використовуючи ручні, механічні, стаціонарні східці і різноманітні автопідйомники, рятувальні мотузки. Найбільша не- безпек на пожежі – паніка.

Питання

1. Якими документами треба керуватися при навчанні по- жежної безпеки?

2. Які основні правила поведінки при пожежі?

3. Охарактеризуйте основні засоби пожежогасіння.

4.1.6. Основні засоби захисту від хімічної небезпеки

Хімічна небезпека – стан, при якому вірогідність прояву дії не- безпечних властивостей речовин максимальна. Цьому сприяють перш за все виключення високотоксичних і небезпечних речовин з технологічних процесів та скорочення (в разі потреби) робочого дня і збільшення тривалості відпусток для осіб, які стикаються з отруй- ними речовинами. Для мінімізації вірогідності зараження необхідна організація душових кабін із щоденною зміною виробничої натіль- ної білизни, періодичні медичні огляди, дотримання вимог норма- тивної документації при роботі з промисловими отрутами.

Важливим заходом у попередженні хімічного травматизму, за- бруднення оточуючого природного та виробничого середовища є державна реєстрація хімічних речовин. Її проводять для пошуку, узагальнення і систематизації інформації про їх фізико-хімічні, ток- сикологічні, пожежо-, вибухонебезпечні, еколого-токсикологічні та інші властивості. Це необхідно для наступного обліку та реєстрації з метою попередження шкідливого впливу на здоров'я людини і на- вколишнє природне середовище.

Реєстрація речовин – обов'язкова умова для видачі дозволів на організацію виробництва продукції, її імпорт, узгодження норма- тивної (ТУ, ДСТ) і проектної документації, а також гігієнічних ви- сновків державної санітарної гігієнічної експертизи продукції. Крім цього заходу важливе місце займають засоби індивідуального та ко- лективного захисту, які завжди повинні бути наготові.

Засоби індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗ ОД) при- значені для захисту від впливу шкідливих газів, парів, диму, туману та пилу, що можуть міститися у повітрі робочої зони, а також для забезпечення киснем при його нестатку у навколишній атмосфері. ЗІЗ ОД підрозділяють на протигази, респіратори, пневмошоломи, пневмомаски. За принципом дії ЗІЗ ОД ділять на фільтруючі та ізолюючі.

Для ЗІЗ ОД, що фільтрують, існують обмеження – їх не можна використовувати при наявності в повітрі невідомих речовин, при великій концентрації шкідливих сполук (більше 0,5% за об’ємом), а також при зменшенні вмісту кисню в повітрі (менше 18% при нормі

21%). В цих випадках потрібно застосовувати ізолюючі ЗІЗ ОД.

За умовами експлуатації розрізняють респіратори одноразового і багаторазового використання. Ефективні захисні та експлуатацій-

ні властивості має протиаерозольний безклапанний фільтруючий респіратор «Лепесток», що має три модифікації: «Лепесток–200»,

«Лепесток–40», «Лепесток–5». Цифри 200, 40 і 5 означають, що кожний з них призначений для захисту від дрібно- і середньодис- персних аерозолей у повітрі, що відповідно перевищують ГДК в 200,

40 і 5 разів.

Ефективним є також респіратор РУ–60М, призначений для за- хисту органів дихання від впливу шкідливих речовин, що можуть бути присутніми у повітрі одночасно у вигляді парів, газів та аерозо- лей. До засобів захисту відносяться ручні, наголовні та універсальні щитки, що захищають прилягаючі ділянки тіла людини.

Засобом індивідуального захисту є одяг: куртки, штани, комбіне- зони, напівкомбінезони, плащі, фартухи, жилети, рукавички та взут- тя. Захисні та експлуатаційні властивості спецодягу визначаються покроєм (конструкцією) і властивостями матеріалів.

Спеціальне взуття забезпечує захист працюючих від механіч- них травм, хімічних і теплових опіків, низьких і високих темпера- тур, вологості.

У виробничих умовах найбільш уживаним та ефективним засо- бом колективного захисту є вентиляція, особливо з кондиціонуван- ням повітря. Розрізняють два основні види вентиляції – природну та механічну або примусову, коли застосовують різні електричні пристрої – вентилятори, кондиціонери. Використовують змішані системи – приточні, витяжні та приточно-витяжні вентиляції.

Ефективними є повітряні завіси – коли через горизонтальну або вертикальну щілину подається гаряче повітря, що відсікає холодне від його проникнення у приміщення. Важливою є аварійна венти- ляція, яка як правило є витяжною і її застосовують в приміщеннях з високою концентрацією шкідливих, пожежно-, вибухонебезпечних речовин.

Питання

1. Охарактеризуйте поняття хімічної безпеки.

2. Які основні заходи зумовлюють хімічну безпеку?

3. Як можна запобігти хімічному травматизму?

4. Яке значення має вентиляція для хімічної безпеки?

5. Охарактеризуйте колективні та індивідуальні засоби за- хисту від хімічної небезпеки.

4.2. Біологічні забруднювачі

Біологічні забруднювачі (БЗ), на відміну від інших, є живими об’єктами, які можна класифікувати за схемою:

БЗ

Макрооб’єкти Мікрооб’єкти

(отруйні)

Рослини. Тварини. Гриби. Віруси. Риккетсії. Бактерії.

З вищих наземних рослин небезпечними є дурман, белена чорна, вовчі ягоди. З нижчих, найчастіше водних, небезпечні синьо-зелені водорості, які дуже древні і їх речовини можуть бути отруйними для людини.

Серед наземних тварин – павуки, гадюки, з водних – медузи, де- які риби – скати, акули. Небезпечні отруйні гриби – бліда поганка, мухомор (вищі гриби), з нижчих – плісняві гриби, зокрема ті, що посіляються на варенні, хлібі.

Плісняві гриби виділяють біологічно активні сполуки, які мо- жуть викликати ураження різних тканин. Через це можуть виникати навіть злоякісні пухлини. Тому ні в якому разі не можна споживати такі продукти. Для окремих грибкових захворювань характерна се- зонність масовості зараження.