4.2.4. Мікроорганізми

Серед мікроорганізмів дуже небезпечні віруси, бо вони дуже просто побудовані і тому дуже стійкі. Віруси (від лат. – отрута) – не- клітинна форма життя. Це спіраль ДНК, укладена в білкову оболон-

ку. Відкрив їх в 1892 році російський учений Д.І. Івановський. Їх роз- міри – від 0,08 до 0,35 мкм і вони викликають захворювання: грип, герпес, жовту лихоманку, кір, краснуху, віспу, поліомієліт, епідеміч- ний паротит, енцефаліт. Такі захворювання як сказ, кінський енце- фаліт, ящур – вірусні захворювання загальні для тварин і людей.

Вірус герпесу – фільтруючийся і викликає гостре висипання на шкірі статевих органах, шкірі обличчя (біля рота, губ, щік, вух) у ви- гляді пузирків на фоні рожевої плями (пузирковий лишай). Інший різновид цього вірусу викликає опоясуючий лишай, який розповсю- джується по ходу деяких нервів, наприклад зорового і може викли- кати косоокість, параліч м’язів ока. Переносити цей вірус можуть деякі тварини, зокрема кролі, миші.

Проміжними за розмірами між вірусами та бактеріями є риккет- сії, розміри яких коливаються від 0,3 до 0,5 мкм. Це бактеріоподіб- ні внутрішньоклітинні мікроорганізми, які паразитують на кліщах, вошах, блохах і тому при їх посередництві переносять на людину специфічні хвороби – сипний тиф, плямисті лихоманки, лихоманку Денге та інші під загальною назвою – риккетсіози. Назву цієї групи мікроорганізмів дав у 1916 році бразильський дослідник Роша-да- Ліма на честь американського вченого Риккетса, який їх відкрив.

Бактерії (від гр. bakterion – паличка) – одноклітинні організми рослинної природи, позбавлені хлорофіла, але мають певні фізіоло- гічні особливості. Вони обумовлюють процеси бродіння, гниття, мі- нералізації органічних речовин та інші перетворення, що складають основні ланки кругообігу речовин у природі. Бактерії, що приносять шкоду людині і тваринам, називають патогенними, на відміну від ін- ших, так званих сапрофітів (гр. сапрос – гнилий). В певних умовах сапрофіти ініціюють хвороботворні явища, що стало підставою для прирахування їх до умовно патогенних.

За формою бактерії ділять на кулеподібні – коки, палочковидні, нит- коподібні і звиті – спіралєвидні, до яких належать вібріони – збудник холери. Коки поділяють на диплококи, тетракоки, сарцини, стрептоко- ки, стафілококи. Кулеподібну форму мають пневмококи – збудники го- нореї, менінгіту та інших захворювань. Палочковидні підрозділяють на бацили (спорогенні) і власне бактерії. Всі вони є збудниками інфекцій- них захворювань. Спіралєвидні підрозділяються на дві групи: вібріони, скрученість яких не перевищує 1/4 оберта спіралі та спірили. До вібріо- нів відноситься збудник азіатської холери, до спірилл – збудник хвороби содоку. Бактерії є збудниками чуми, сибірської язви, сапу, туляремії.

Мікроорганізми виділяють отруйні речовини – токсини (гр. – отрута), які у випадку низької активності імунної системи людини стають антигенами. Для їх знешкодження організм людини виро- бляє антитіла. При цьому витрачається значна кількість енергії і ви- никають специфічні ознаки – алергічні, підвищення температури.

Мікроби широко розповсюджені у виробничому середовищі, зокрема розмножуватися у всіляких рідинах, які використовують у технологічному обладнанні – мастильно-охолоджуючі рідини при обробці деталей, мастильні нафтопродукти. Тому періодично все устаткування необхідно дбайливо мити, дезінфікувати, бо воно може стати джерелом зараження, інфекування людини.

Мікрорганізми можуть бути потенційною бактеріологічною зброєю масового ураження супротивника. Вона викликає інфекції серед населення, військових, тварин (епізоотії), сільськогосподар- ських тварин, рослин. Але з-за відсутності надійних засобів захисту, двосторонньої дії, підступності цей вид зброї широкого застосування не дістав. Так, під час війни у В’єтнамі, після застосування бактері- ологічної зброї, від інфекційних хвороб померло солдат та офіцерів американської армії у три рази більше, ніж було вбито та поранено.

Інфекція – це процес проникнення збудника хвороби в організм людини або тварини і виникнення при цьому складного комплексу взаємодії мікроба і людини, що супроводжується розмноженням і хвороботворною дією мікроорганізмів. Поняття інфекції поширюєть- ся також на рослини, одноклітинні організми і навіть окремі клітини організму. Патогенні мікроорганізми, що є збудниками інфекцій, від- носяться до бактерій, грибів, найпростіших, риккетсій і вірусів.

Прояв інфекції відбуівється у вигляді специфічних та неспеци- фічних реакцій організму на дію збудника хвороби. Інфекція, інфек- ційний процес далеко не у всіх випадках закінчується розвитком хвороби. Під впливом багатьох чинників інфекційний процес може перерватися або не досягти клінічного вираження. При деяких ін- фекційних хворобах (дифтерит, скарлатина) безсимптомні форми частіше розвиваються при реінфекції, тобто повторному зараженні після перенесеної хвороби. Від безсимптомної інфекційної хвороби треба відрізняти латентну (сховану) фазу, що спостерігається пе- реважно при хронічних інфекційних хворобах. Це характерно для туберкульозу, малярії СНІДу. Стрептококи можуть довгостроково зберігатися у мигдалинах, каріозних зубах.

Реакції організму на дію патогенних мікробів – досить різнома- нітні. В процесі еволюційного розвитку, організми людей, тварин виробили природну резистентність, тобто стійкість до багатьох збудників. Це явище має видовий характер і передається за спад- ковістю, як і інші морфологічні і біологічні ознаки, забезпечуючи організм різноманітними фізіологічними та імунологічними меха- нізмами. До них відносяться: ретикулоендотеліальна система і лей- коцити, пропердинова система крові і тканинні рідини, наявність в клітинах інтерферону.

Організм людини і тварин реагує на впровадження патогенних мікроорганізмів реакціями імунітету, продукуванням антитіл, роз- витком алергічних реакцій. Для розвитку та утворення різноманіт- них форм інфекційної хвороби і її активному проявленню велике значення має реактивність організму. В процесі інфекції організм виробляє специфічний імунітет. Для підвищення імунітету викорис- товують різні вакцини (лат. Vасса – корова) – препарати, виготовле- ні з мікробів або продуктів їхньої життєдіяльності, які утворюються в організмі, наприклад корови. Вакцини застосовують для активної імунізації з метою профілактики або лікування різноманітних ін- фекційних захворювань. Застосовують вбиті та живі, бактеріальні і вірусні вакцини, хімічні вакцини та анатоксини. За кількістю ан- тигенів вакцини ділять на моновакцини, які використовують проти однієї інфекції (черевотифозна), дивакцини та полівакцини (три-, тетра- і пентавакцини) для вакцинації проти двох, трьох, чотирьох і п’ятьох інфекцій.

Патогенні властивості мікроорганізма, його вірулентність (здатність змінюватися) залежать від впливів різноманітних чин- ників, як природних, так і штучних. Встановлено, що введення в широку практику сульфаніламідних препаратів та антибіотиків для лікування дизентерії призвело до появи лікостійких форм дизенте- рійних бактерій, вірусів. Спроможність мікробів втрачати хворобот- ворність і зберігати імуногенні властивості використовують для ви- готовлення живих вакцин. В останній час, під дією середовища, яке містить багато хімічно та біологічно активних речовин в достатньо високій концентрації, мікроорганізми активно змінюються – муту- ють. В результаті виникають нові штами, форми мікроорганізмів, які викликають хвороби, що майже не лікуються. Таким чином ви- ник відомий вірус СНІД – синдром набутого імунодефіцита – ра- кова хвороба імунної системи. Виникають мутантні форми добре

відомих мікроорганізмів – віруси грипу, зокрема пташиного, тубер- кульозу, менінгіту, лихоманки, дифтериту та аденовірусних хвороб. Боротися з ними дуже важко, бо вони добре пристосувалися до ві- домих лікарських речовин, що сприяє розвитку інфекцій, епідемій. Умови, сприятливі для розмноження мікроорганізмів виникають у смітниках. Потрапивши в організм людини, тварини або рослини мі- кроорганізми викликають хвороби, отруюють його своїми токсина- ми. Ці об’єкти можуть бути біологічною, або енвайронментальною, тобто екологічною зброєю. За силою свого впливу мікробіологічна, як і хімічна зброя, порівняна з атомною і термоядерною. От чому виникла необхідність знищити їхні запаси. В процесі знищення, а це спалювання, навіть при високій температурі, завжди залишається можливість їхнього розпилення у природі. Особливо це небезпечно у відношенні мікробів, тому що вони спроможні дуже швидко роз- множуватися і мутувати. Отже, на людину діють багато природних несприятливих чинників і тому на протязі еволюції організм люди- ни набув багато пристосувань для свого захисту від них.

Питання

1. На які групи класифікують мікроорганізми, чим вони небез- печні?

2. Чим небезпечні бактерії, рикетсії?

3. Які реакції організму на дію мікроорганізмів?

4. Що таке вакцини, їх види, механізм дії?

4.2.5. Інфекційні хвороби

Епідемія (гр. епі – серед, демос – народ) – процес передачи ін- фекції від хворих здоровим людям. З медичної практики відомо, що епідемією вважають стан, коли хвороба охопила не менше одного процента населення і залежить від соціально-біологічних факторів, пори року, властивостей збудника інфекції. Однією з характерних ознак епідемії є швидкість розповсюдження хвороби і масовість ура- ження. Їм сприяють недоїдання, голод, стихійні лиха, які погіршу- ють санітарні та економічні умови на великих територіях однієї або кількох держав. Сучасні дані свідчать, що інфекційні хвороби сти- мулюють утворення ракових пухлин у людини. Так, вірус гепатиту Б викликає рак печінки, вірус герпеса HSV-2 та вірус папіломи – рак шийки матки, канцерогенну дію мають віруси грипу.

При деяких інфекціях збудник циркулює в крові або лімфі і тканинних рідинах. В результаті інтоксикації організму і, насампе- ред ЦНС, виникають інфекційні психози майже при всіх відомих гострих і хронічних інфекційних захворюваннях, при так званих за- гальних інфекціях і при таких, що безпосередньо і вибірково уража- ють мозок. Наприклад, при грипі, сипному тифі психози виникають дуже часто. Інші інфекційні хвороби (кір, скарлатина, туберкульоз) теж можуть їм сприяти. В результаті – емоційні, депресивні, пара- ноїдні, галюцинаторно-параноїдні психози. В молодому віці частіше спостерігаються психотичні стани з вираженим затемненням сві- домості, а в пізньому віці тривожно-депресивні стани. Епідемічний енцефаліт (лат. енцефалос – мозок) викликає у підлітків психічні розлади, які не зустрічаються у дорослих, які хворіють тією ж хво- робою. При сказі переважають тривога, «афективні бурі» і яскраві галюцинації. Психози при хронічних або інфекційних захворю- ваннях, які рецидивують (сифіліс, малярія, бруцельоз, суглобний ревматизм) відрізняються вираженою відоокремленістю, особливо якщо інфекційний процес веде до глибокої поразки мозку. Усунен- ня інфекційних психозів полягає, насамперед у ліквідації захворю- вання – причини, що викликала хворобу.

Можуть спостерігатися епідемії місцевого значення, наприклад з-за аварій у каналізаційних та водогінних системах, забруднення фекаліями відкритих водойм. Коли епідемія розповсюджується на великі території – континенти, більшу частину планети, то це – пан- демія. Такою може стати епідемія СНІДу. Основні інфекційні хво- роби охарактеризовані у додатку (Дод. 2, табл. 9).

Дуже небезпечне захворювання на СНІД, або вірусну інфекцію людини (ВІЛ), яка тепер набула інфекційного характеру – розповсю- джена на всіх континентах, а також в Україні. Як відомо – це дуже небезпечна, невиліковна хвороба. Якщо цей вірус потрапляє у кров будь яким шляхом, він знищує імунну систему захисту. Наприкінці

1999 року в Україні нараховували біля 440000 ВІЛ-інфікованих. За- весь період існування цієї хвороби на території України померло за офіційними даними 12 тис. людей. За швидкістю розповсюдження цієї хвороби Україна займає перше місце в Європі. За станом на 2007 рік серед мешканців Запорізької області їх біля двох тисяч, у місті Бердянську (населення біля 122 тис. населення) з 1999 року зареє- стровано 180 хворих, з них 52 – чоловіки і майже всі вони наркома-

ни. Найгірший стан у у Мелітополі – 1042 хворих (при населенні біля 150 тисяч), в Запоріжжі – 893 (населення більше 800 тисяч).

Всього в 2004 році тільки в Запорізькій області померло 30 лю- дей від цієї невиліковної хвороби. Відомі випадки, коли СНІД-вірус заносився через донорську кров (тільки у Запорізькій області було виявлено більше 50 таких випадків). Отримати інфекцію можна на- віть у перукарні, з-за чого тут заборонено застосовувати леза.

Серед країн Європи наша держава займає чільне місце за кількіс- тю таких хворих – це епідемія, яка є результатом незнання природи і результатів дії цього захворювання. Прогнозується, що в першому десятилітті 21 століття кількість інфікованих сягне одного мільйона людей. Сприяє цьому перед усім наркоманія, коли одним шприцем вводять наркотики і голка переносить цей вірус неінфікованим.

Розповсюджується вірус ВІЛ-інфекції і при статєвих стосунках, особливо невпорядкованих (перед усім проституція, наркоманія). Основні симптоми, які повинні насторожувати при їх одночасному проявленні – збільшення лімфатичних узлів, постійно підвищена температура та розлади опорожнення шлункового тракту, виділен- ня значних об’ємів поту, різке зниженяя ваги тіла. При таких симп- томах треба звертатися до лікаря-нарколога, у наркологічні, вене- ричні відділення.

Крім цієї, майже всім відомої хвороби, з’являються інші, часті- ше всього це різновиди відомих вірусів. Наприклад хвороба легіоне- рів – різновид запалення легенів, яке протікає дуже швидко. Вона з’явилася у США в середині 80-х років на одному зібранні, де були присутні тисячі ветеранів (легіонерів), через мутації палички Коха, яка викликає туберкульоз легенів. Це дуже небезпечна хвороба, яку, за прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров’я сподівали- ся знищити ще у 1991 році. Але цього не сталося і одна з причин – швидке звикання збудника до ліків.

Тепер у світі налічують більше 60 млн хворих відкритою формою туберкульозу при щорічному їх збільшенні на 300 тис. В Україні, за статистикою, кожні чотири години захворює на туберкульоз одна лю- дина. Туберкульозом легенів хворіють і свійські та домашні тварини.

Паличка Коха надзвичайно небезпечна. Вона життєздатна від

7 до 10 років, заморожування на неї не діє, кип’ячіння вбиває її за кілька хвилин, гине від дії сонячних променів. Розповсюджується хвороба при контакті з хворим, переносяться мікроорганізми пи- лом, повітрям, водою.

Не менш небезпечні венеричні хвороби – сифіліс, гонорея, які швидко руйнують внутрішні органи, мозок людини. Ці хвороби, на відміну від СНІДу успішно лікують, якщо вони не запущені. Розпо- всюджуються вони, як і СНІД, в основному статевим шляхом, але можуть і побутовим, наприклад через воду, харчі, що не характерно для ВІЛ–інфекції.

Питання

1. Що таке інфекція, що її викликає, як вона виявляється ?

2. Як реагує організм на впровадження в нього біологічних за- бруднювачів ?

3. Як підсилити стійкість організму інфекціям?

4. Що сприяє розвитку мікроорганізмів, інфекцій?

5. Охарактеризуйте найбільш небезпечні епідемічні хвороби.