5.3. Вища нервова діяльність – основа соціальної безпеки людини

Вища нервова діяльність обумовлює психихічні властивості людини, які забезпечують їй психічну та загальну безпеку. З точ- ки зору БЖД – це перед усім пам’ять, емоції, сенсомоторні реакції, увага, мислення, воля, темперамент, почуття обережності, без яких безпечна діяльність в будь-якій сфері діяльності майже неможлива. Всі ці якості людини – результат електричних, біохімічних реакцій в певних зонах кори головного мозку.

Кожна така зона формує певний прояв вищої нервової діяль- ності людини, від якої залежить відношення людини до оточуючого середовища – побутового, виробничого, соціального, природного. Особливе значення ВНД має в формуванні стосунків у виробничо- му колективі, сім’ї.

Велике значення для діяльності людини мають типи нервової системи, яких за І.П. Павловим чотири: сильний неврівноважений – холерик, сильний врівноважений рухливий – сангвінік, сильний врів- новажений інертний – флегматик та слабкий – меланхолік.

Кожному із цих типів відповідає певний тип темпераменту лю- дини – холерик, сангвінік, флегматик та меланхолік, які за 2500 ро- ків до Павлова виділив давньогрецький вчений-лікар Гіппократ. Тип нервової системи є природженим і незмінним на протязі життя, але на нього впливає середовище, яке формує характер, що важливо для професійної діяльності, для повсякденної безпеки. Всі індивідуальні риси людини проявляються сукупно в її темпераменті, характері.

Характер – сукупність найбільш стійких психічних рис осо- бистості людини, які виявляються в її вчинках та діях. Це результат

природжених і набутих форм поведінки і в цьому, за І.М. Сєченовим, вирішальну роль мають виховання і навчання. Характер в першу чергу залежить від виховання, але основою його є темперамент, як постійна сукупність генетично зумовлених нейрохімічних процесів в корі головного мозку.

Важливими у формуванні характера є мотиви, тобто прагнення досягти поставленої мети. Мета досягається через боротьбу мотивів, яка завершується рішенням, а потім відповідною дією. Вольовими якостями є дисциплінованість, самовладання, рішучість, наполе- гливість, розумова діяльністю, почуття і вчинки. Вони є основою сміливості, здатності подолання страху в критичній ситуації.

Темперамент (лат. – співрозмірність, співвідношення) – індиві- дуальна особливість психіки людини, сукупність її психічних влас- тивостей, основу яких складає відповідний тип нервової системи. Перший опис та класифікацію видів темпераменту зробив давньо- грецький учений, батько медицини Гіппократ. Він пов'язував про- яви темпераменту з рухами чотирьох видів рідин в організмі. Хо- лерик – рух світлої жовчі (гр. холе), у меланхоліка переважає рух темної (гр. мелан) жовчі (холе), риси сангвініка залежать від руху крові (гр. сангис) і нарешті флегматик – його поведінка залежить від рухів слизу (гр. флегма). Це були перші наївні уявлення про типи характера, а отже нервову діяльність людини. Тодішня наука ще нічого не знала про нервові процеси, їх фізіологію. Сучасні на- укові основи психічної діяльності людини створив І.П. Павлов.

За І.П. Павловим темперамент характеризується силою, швидкіс- тю, напруженістю та урівноваженістю перебігу нейрохімічних – пси- хічних процесів індивіда, від чого залежать яскравість та стійкість його емоцій та настроїв. Щоб орієнтуватися в поведінці людини, вмі- ти передбачити її дії слід знати основні ознаки темпераменту.

Флегматичний темперамент (лат. – слабкі почуття), для яко- го характерна врівноваженість, спокійні рухи, слабкі зовнішні про- яви почуттів. Людина з таким темпераментом надійна, але неохоче втручається в суть проблеми. Рефлекси вироблюються після 13-14 повторень і зберігаються довго. До роботи береться неспішно, ре- тельно готується до неї, успішно виконує її. Звідси випливають риси майбутньої професійної діяльності – економіст, бухгалтер – спеці- альності, які не потребують швидкої реакції.

Інший холерик (лат. – жовч), для якого характерна швидка зміна почуттів, сильний, енергійний та наполегливий під впливом

пристрасті, яка швидко спалахує, бо процеси збудження переважа- ють над гальмуванням. Рефлекси утворюються швидко – після 4–5 повторень. Холеричний темперамент сприяє виконанню робіт, для яких потрібна швидка мобілізація психічних характеристик, висока напруга фізичних та розумових зусиль за короткий проміжок часу. Для таких людей притаманні честолюбство, ревнощі, мстивість, гординя під гнітючим впливом пристрасті. Вони мало міркують і швидко діють, завжди вважаючи себе правими і важко визнають свої помилки. Пристрасть захоплює його і може призвести до влас- ної загибелі, або інших. З такими рисами не бажано мати керівника, не слід доручати роботу, пов’язану з складним обладнанням.

Сангвінік (лат. – життєва сила), умовні рефлекси вироблюються швидко – після 5-8 повторень. Відрізняється енергійністю та великою працездатністю. Завдяки врівноваженості нервових процесів санг- вінік легко стримує свої почуття та емоції. Дисциплінований, кміт- ливий, винахідливий, рухи виразні. Прагне насолоди, почуття легко збуджуються, але вони нетривалі. Людина з таким темпераментом за- хоплюється всім приємним, симпатизує іншим, товариська, ласкава і доброзичлива, не здатна до егоїстичних розрахунків, поблажлива до себе і до інших. Проте непостійна, на неї не можна розраховувати у відповідальну хвилину. Вона легко сердиться і легко кається, заспо- коюється. Щедра на обіцянки і легко забуває про обіцяне. Довірлива і легковірна. Любить створювати проекти, про які відразу ж забуває.

Меланхолік (лат. – чорна жовч) – сила процесів збудження та галь- мування знижена, тому характерна душевна пригніченість, схильний сумувати. Умовні рефлекси виникають дуже повільно – через 17–23 повторень. Легко збудливий, як і сангвінік. Частіше переважають не- приємні почуття. Задоволення виявляється рідко, бо він боязкий, не- рішучий і недовірливий. Його симпатії на боці страждаючого. Впадає у відчай через перешкоди у житті, позбавляється енергії і стає нездат- ним подолати труднощі. Люди з таким темпераментом досить легко піддаються сторонньому впливу, а отже здатні на помилки.

Але ці чотири типи не вичерпують всього розмаїття особистостей, існують їх різноманітні поєднання і сплетіння. Це особливості вищої нервової діяльності. Вони залежать від сили процесів збудження і гальмування, які визначаються в свою чергу працездатністю нерво- вих клітин, урівноваженістю і рухомістю нервових процесів.

В основу типізації особистості покладено критерії типу мислен- ня: теоретичне, інтуїтивне, наочно-образне і практичне, співвідно-

шення мисленно-розумових і емоційних компонентів. Психологіч- на характеристика цих типів є синтезом кількох типологій.

Видатний психолог К. Юнг поділив всіх людей на дві основні групи – екстраверти – (відкриті люди), інтроверти (людина в собі – скритна). Отже, трудно знайти людину, щоб її характер на

100% співпадав з типом темпераменту. Кожна людина – це сукуп- ність всіх чотирьох типів нервової системи, але обов’язково пере- важає один з них.

Існують спеціальні методи (тест Анфімова – Додаток 2, табл.

13), за допомогою яких можна обчислити процент вкладу кожно- го виду темпераменту в характер (Х) людини. Наприклад: Х=60% М+20%Ф+10%С+10%Х, де М –меланхолік, Ф – флегматик, С – сангвінік, Х –-холерик. З типом темперамента, характером пов'язані такі психічні властивості людини як показник уваги, швидкість та точність реакції, можливість обробити певну кількість інформації, швидкість її сприйняття, працездатність, емоції, воля, мораль.

Важливим є стрес (англ. – напруга) – сукупність захисних фі- зіологічних реакцій, які віддзеркалюють дію зовнішніх факторів. Причиною стреса є підвищення активності нервових процесів, що веде до соматичного перенапруження і як наслідок – до різного роду

«зривів», хвороб. Прикмети стресового напруження – неможливість зосередитися, часті помилки в роботі, постійне відчуття втоми, дуже швидка мова, біль голови, спини, шлунку. В стресовому стані під- вищена збудливість, поганий апетит при постійному відчутті недо- їдання, втрата почуття гумору.

Важливою особливістю людини є потреба в спілкуванні, контак- туванні, налагодженні інформаційно-речовинних зв’язків з іншими. Найважливіші ознаки людської діяльності – праця, пізнання, спіл- кування.

Спілкування – здатність отримувати задоволення від процесу спілкування – комунікабельності. Основою цього процесу є соціаль- на спорідненість – бажання перебувати в суспільстві, серед інших людей. Комунікабельна людина дуже спокійна і її супутні риси – відкритість, легкість переключення уваги, невимушеність у пове- дінці. Комунікабельна людина сприймає іншу, навіть незнайому людину, як старого знайомого. Для контактної людини характерна велика чутливість до змін, швидка і точна реакція, високий рівень саморегуляції. Така людина фіксує найтонші інтонації співбесідни- ка і розмова завжди проходить гладко і приємно. Комунікабельна

людина тактовна, кмітлива, дотепна. Як правило це прекрасний опо- відач, імітатор, володіє багатством жестів та інтонацій. Її ставлення до людей доброзичливе, з-за чого виникає симпатія до такої людини і з нею легко та надійно в колективі, роботі. Важливими є прагнен- ня безкорисливо робити добро людям – альтруїстські тенденції. Це вкрай важливі риси характеру для керівника, менеджера.

Питання

1. Що таке темперамент, його види та значення в діяльності людини, формуванні колективу?

4. Як пов’язаний стрес з емоціями?

5. Які психічні якості притаманні тільки людині та яке їх зна- чення в діяльності людини?

5.4. Аналізатори – сигналізатори небезпек

Це біологічні утворення, тісно пов’язані з нервовою системою і призначені для збору інформації із зовнішнього світу і від вну- трішніх органів. Аналізатор – це сукупність анатомічних структур, результатом роботи яких є виникнення нервових (електричних) потенціалів у певній частині кори головного мозку, де формується відчуття. Основні зони коркових представників аналізаторів схема- тично представлені на рисунку.

Для кожного аналізатора характерна певна чутливість до сили дії подразника (I)– диференціальна межа. Це величина, на яку му- сить змінитися сила дії подразника (ΔI), щоб відбулася певна реак- ція на його дію. Диференціальна межа (Z) виражається формулою: Z=ΔI/I. Величина чутливості рецептора певного аналізатора зміню- ється повільніше, ніж сила подразника відповідно до закону Вебера- Фехнера: Е=КlgZ+C, де: Е – інтенсивність чутливості, Z – інтенсив- ність дії подразника, К та С – константи. З цього закону випливає, що при певному, досить великому значенні сили дії подразника ін- тенсивність чутливості аналізатора не зростає. Якість сприйняття дії подразника залежить від швидкості збільшення його сили.

Зоровий аналізатор – периферійний відділ – око, найважливіша ділянка якого – сітківка (зображена зліва). Це ніби частина мозку, ви- несена на периферію і призначена для аналізу зорової інформації. Клі- тини райдужки ока за структурою близькі до клітин мозку – це моди- фіковані нейрони. Кожна група цих клітин нервовими закінченнями сполучена з певними ділянками (зонами) кори головного мозку, до

яких надходить інформація про стан внутрішніх органів. Під впливом нервових імпульсів ділянки райдужки змінюють колір – з’являються більш світлі або темні плями різноманітної форми. На цьому заснова- ний один із сучасних методів ранньої діагностики захворювань – іридо- діагностика, за яким по змінам ділянок райдужки визначають початок захворювань внутрішніх органів.

На функції ока впливають умови освітленості – сила і яскравість світла, стабільність світлового потоку, контрастність фона, розміри розрізнення об’єктів. Відхилення від норм призводить до погіршен- ня роботи зорового аналізатора, до появи головної болі, погіршенню загального самопочуття. При організації будь-якої діяльності слід враховувати впливи кольорів на людину. Так, червоний колір збіль- шує артеріальний тиск, частоту пульсу та дихання, збуджує людину. В перші 15–20 хвилин підвищується працездатність на 20-25%, яка потім різко знижується до 50%. Негативна дія червоного кольору зберігається на протязі двох годин. Синій колір знижує артеріаль- ний тиск, зменшує частоту пульсу та дихання, створює відчуття хо- лоду, заспокоює і підвищує працездатність. Жовтий та фіолетовий кольори активно впливають на психічні якості людини: жовтий – діє заспокійливо, не впливаючи на працездатність. Фіолетовий пригні- чує, викликає роздратування. Зелений – позитивно впливає на стан кольоро- та світлочутливість очей. Цей колір порушує діяльність вестибулярного апарату і тому не слід використовувати зелений ко- лір на всіх видах транспорту, там де є стан крутіння, обертання. Ці особливості слід враховувати при створенні інтер’єра виробничих та побутових приміщень, оформлені кольоро-світлового фона робо- чого місця, робочої зони, організації систем сигналізації та систем управління.

Слуховий аналізатор, у вивчення якого найбільший внесок зро- бив Гельмгольц. За допомогою цього аналізатора людина сприймає

10-15% інформації. Людина сприймає звуки з частотою від 16 до

20000 Гц, собака – до 35000, кішка – до 70000 Гц, кажани, дельфі- ни чують в ультразвуковому діапазоні.. Звуки певної частоти мають здатність активізувати функції різних центрів підкоркових центрів мозку. Тому існує поняття «функціональна музика». Так, звуки із частотою 4–5 Гц сприяє засинанню, маршова музика (переважають частоти 17–23 Гц) активізує центри гніву, ярості, агресії. Отже, за допомогою музики можна підтримувати певний психічний стан, впливати на свідомість людини.

Шкіряний аналізатор – це складний, комплексний орган, що міс- тить різноманітні рецептори, а значить органи відчуттів: тактильні – доторку, тиску (барорецептори), теплові (терморецептори), холодові (криорецептори), больові (біля 100 на кожному кв. мм).

Нюховий аналізатор– спеціальні клітини в кількості 60 млн, розташованих у циліндричних виростах цитоплазми верхнього но- сового ходу. Нервовий імпульс виникає тут при прямому контакті речовини з ними шляхом адсорбції, тобто при поглинанні молекул. Запах речовини – результат хімічної взаємодії ферментів із паху- чою речовиною після чого формується нервовий імпульс.

Смакова рецепція – здійснюється кінчиком язика та його коре- ня, бічною та задньою поверхнями ньоба, задньою стороною глот- ки і надгортанника за допомогою так званих смакових цибулин, що містять 9–10 рецепторних клітин, які розрізняють кисле і солодке, гірке і солоне.

Питання

1. Що таке аналізатор, його загальна будова, види, функції?

2. Охарактеризуйте будову і роботу найбільш значимих аналі- заторі.

3. Як впливають кольори на людину?

5.5. Система травлення – система енергозабезпечення

Основне її призначення – видобування тепла за рахунок хіміч- них реакцій в процесах перетворення компонентів їжі – жирів, біл- ків, вуглеводів. Велике значення при цьому має ротова порожнина, де їжа подрібнюється (чим дрібніше, тим краще вона засвоюється) і починає перетворюватися під впливом ферментів слини, яка ще й знезаражує їжу, ротову порожнину. За добу виділяється біля 1,5 літра слини і якщо вона не потрапляє до ротової порожнини, напри- клад через спазмування, в її протоках утворюються великі фосфатні камені. Про це сигналізує ранковий наліт на язиці різного кольору і густини. Наліт білого кольору вказує на розлади у роботі шлунку, сірого – підшлункової залози, жовтого – жовчовивідних шляхів. Ін- тенсивне слиновиділення на подушку у сні вказує на глистну інва- зію, особливо у дітей, дисбактеріоз кишечника.

Велике значення має лімфо-гортанне кільце, яке є бар’єром для проникнення інфекції в глибину організму. Саме тут його клітини знешкоджують мікроорганізми з утворенням гною, особливо при

інфекційних хворобах – грип, ангіна. Невеликий біль у горлі, при ковтанні їжі, закладання вух, періодичний нежить свідчать про нега- разди із цим органом. Через це горло набрякає і створюються умови для розмноження бактерій, вірусів, розвитку запальних процесів, що сприяє виникненню назофарингіту, фарингольного риніту, тонзилі- ту, гострих респіраторних захворювань. Їх симптомами є нежить, набряки слизової оболонки носа, збільшення мигдалин, затруднене дихання, болі при ковтанні, підвищена температура. Все це сприяє зсуву кислотно-лужної рівноваги крові в кислу сторону, що стає причиною дисфункцій в організмі – від психічних до соматичних.

Нижче горла, на рівні 6–го шийного хребця починається страво- хід, який закінчується на рівні 9-го хребця. Важливим місцем є зву- ження стравоходу на рівні 6–го хребця. Саме тут можуть виникати дискомфортні стани – затруджене ковтання, дертя, покашлювання та серцебиття при їжі. Ці симптоми вказують на необхідність пере- вірити функцію щитовидної залози, аорти, місце біфуркації, тобто розділення трахеї, стан лівого бронха, серця.

Важливим органом є шлунок, де відбуваються основні процеси травлення – ферментативне розщеплення їжі, утворення амінокислот, з яких організм будує свої тканини. При недостатній кислотності роз- щеплення неповне – починаються шкідливі процеси гниття в товстому кишечнику. Через це тут утворюються отруйні речовини: індол – спри- яє розладам у роботі шлунку, сепсису, субфебрильній температурі та індикан – сприяє розвитку гастриту із зниженою кислотністю, зменш- шує ферментативну активність підшлункової залози. Це призводить до утворення отруйних речовин – аміак, крезол, скатол, фенол, ефіри сірчистих сполук. Якщо кислотний вміст шлунку потрапляє в цибули- ну 12-палої кишки, то тут розвивається запалення, виникає ерозія, ви- разка і ракові захворювання. А саме тут продовжуються процеси роз- щеплення – білків, вуглеводів та жирів.

В тонкому кишечнику довжиною 6,5-8 метрів починаються проце- си всмоктування. Тут міститься власний лімфатичний апарат – пеєрові бляшки, які іноді запалюються і тоді це діагностують як гострий апенди- цит – висока температура, нежить, біль у животі, що найбільше харак- терно для дітей. Далі залишкові речовини потрапляють у товстий (до- вжина біля 2 метрів), де на протязі 12-18 годин всмоктуються вода, солі і за допомогою 400 видів бактерій синтезуються вітаміни, амінокислоти, ензими, гормони. Наприклад, кишкова паличка синтезує 9 вітамінів –

_{В , В , В , В}

_{, К, біотін, пантотенову, нікотинову, фолієву кислоти.}

1 2 6 12

У здоровому кишечнику бактерії захищають людину, підви- щують, імунітет, здійснюють протираковий захист. Але часто при неправильному травленні у людини утворюються калові камені за- гальною масою від 3 до 20 кг та гниючі маси. Цьому сприяє вживан- ня вуглеводної (картопля, мучні вироби, цукор) та білкової ( м'ясо, ковбасні та молочні вироби, сир, яйця) їжі.

Калові маси часто затримуються в сигмовидній кишці, яка розта- шована у малому тазі. При її запаленні у жінок утворюються спайки з маткою, яєчниками, розвиваються міоми, фіброми матки, кисти яєчників, їх запалення. У чоловіків – застійні простатити, зміни в яєчках та інших статевих органах. При запаленні товстого кишечни- ка розвивається геморой, проктити, варикозне розширення вен ніг, запалення сечового міхура – цистит. Ураження товстого кишечни- ка виявляються зовні ангінами, ринітами, синуситами, запаленням язика, висипанням на губах, тріщини, заїди на кутах рота, бронхі- альною астмою.

Важливими для травлення є підшлункова залоза, яка бере участь у кровотворенні, регулюванні кров’яного тиску та печінка – най- більша залоза, яка виконує більше 70 функцій в організмі. Вона ви- робляє жовч (до 1,5 л на добу), необхідну для розщеплення жирів, сприяє нейтралізації кислот, стимулює перистальтику кишечника, знешкоджує отруйні речовини, розщеплює щодобово по 200 млрд. відмерлих еритроцитів.

Печінка синтезує гліцин, цистеїн – амінокислоти, які виступа- ють проти судомів м’язів, м’язової слабкості, проти раннього ста- ріння, ранньої катаракти, бронхіальної астми, проти хвороб нирок, наднирок, проти кровотеч. При постійному її отруєнні алкоголем, никотином вона цього робити не може і руйнується, з-за чого отру- юється кров, увесь організм. Часто печінка уражується вірусами, які викликають її руйнування – гепатит.

Питання

1. Охарактеризуйте загальну будову системи травлення, її значення.

2. Як функції кищечника впливають на загальний стан здоров’я?

3. Яке має значення печінка для процесів травлення, для за- гального стану організма?

5.6. Кровоносна та лімфатична система

Кров і лімфа – це рідинні внутрішні органи, що забезпечують за- хисні, або імунні властивості та сталість внутрішнього середовища організму, його хімічного складу, температури, транспортують жи- вильні речовини, гормони, кисень до внутрішніх органів, виводять метаболіти – відпрацьовані речовини, виконують гуморальну функ- цію, регулюючи активність діяльності організму за рахунок різно- манітних речовин – зокрема білкової природи.

Кров містить білок – резус-фактор, виявлений вперше у крові мавп виду макака резус. Він міститься у 85% людей (Rh+), а якщо він відсутній, то кров називається резус негативною (Rh-). Резус чинник має особливе значення для плину вагітності.

На кровотворну функцію і склад крові впливають вітаміни, тоб- то гуморальні, або речовинні чинники, які містяться в продуктах харчування. Тому необхідно приділяти увагу правильному і раціо- нальному харчуванню.

Від складу продуктів харчування залежить такий важливий по- казник крові як кислотно-лужна рівновага (КЛР), величина якої повинна бути в межах від 7,37 до 7,44 одиниць рН. Вихід цього по- казника за межі 6,8–7,8 не сумісний з життям. Закислення крові (зменшення рН), міжтканинної рідини, тканин веде до ацидозу, до отруєння клітин, тканин, до хвороб, передчасного старіння, смер- ті. Підвищення значень рН в лужну сторону сприяє зменшенню шкідливих речовин в організмі. Цьому можуть сприяти певні дієти, продукти харчування. Зміщують у кислотну сторону КЛР м’ясні, хлібні вироби, сир, тваринні жири – вони несприятливі для організ- му. Навпаки, в лужну сторону зміщують КЛР, овочі, фрукти, тобто рослинні, вегетаріанські продукти харчування. Вони сприяють омо- лодженню організму, зменшують швидкість старіння, вірогідність прояву хвороб.

Питання