4.3.4. Безпека приміщень як фізичних об'єктів

У системі безпечної праці важливим є дотримання вимог до приміщень та споруд, в яких виконуються певні трудові процеси. Це досить жорсткі вимоги. Від характеристик приміщення залежить безпека людей та результативність виконуваної ними роботи.

Важливий показник – вологість. Приміщення сухе, якщо від- носна вологість повітря не більше 60%, вологе – відносна вологість повітря від 60 до 75%. Сире приміщення – відносна вологість пові-

тря тривалий час перевищує 75%, але не досягає 100%. Особливо сирі, в яких відносна вологість повітря близька до 100%.

Підвищена температура повітря прискорює старіння електрич- ної ізоляції, що призводить до зниження її опору і навіть до руйну- вання, знижує опір тіла людини внаслідок змочування шкіри потом. Через ці причини знижується безпека експлуатації електричного устаткування. Жаркими називають приміщення, в яких температу- ра повітря довгостроково перевищує 30⁰С. Наявність електропро- відного пилу призводить до різкого підвищення клектронебезпеки, бо по осілому пилу проходить струм, створюючи умови для його витікання і замикання на землю, або між фазами. Всі приміщення з електроустановками ділять за небезпекою поразки електричним струмом на класи: без підвищеної небезпеки, підвищеної небезпеки та особої небезпеки. Ознаки підвищеної небезпеки: наявність стру- мопровідних підлог, вологість повітря більше 75%, електропровід- ний пил у повітрі, температура повітря більше +30⁰С.

Приміщення з хімічно активним середовищем – у повітрі яких містяться гази, чи пари, що руйнують ізоляцію струмоведучих час- тин устаткування. Ознаки особливо небезпечних приміщень: відносна вологість повітря наближається до 100%, наявність хімічно актив- ного середовища, або наявність одночасно двох і більше ознак під- вищеної небезпеки.

Розміщення приміщень у підвальних поверхах, як правило, за- бороняється. Для виключення перетинання технологічних потоків найбільш доцільно розташовувати приміщення з урахуванням по- слідовності виробничих операцій. Об’єм виробничого приміщення на одного працюючого – не менше 15 м³, площа – не менше 4,5 м². Висота повинна бути не менше 3,2 м. Число місць у гардеробних приймається рівним числу робітників, зайнятих у всіх змінах. Всі інші побутові приміщення розраховуються на число працівників однієї, найбільш чисельної зміни. Вода – з розрахунку споживання від 2,5 до 4 л за добу на одну людину. Відстань від робочих місць до туалетів, приміщень обігріву людей, сушіння одягу повинне бути не більше 150 м. Підприємства розміщують як правило на землях, не- придатних для сільськогосподарських робіт. Не можна розміщувати підприємства поблизу джерел водопостачання, на ділянках забруд- нених органічними, радіоактивними відходами, у місцях можливого затоплення.

Територія підприємства повинна бути вирівняна, мати каналі- зацію, штучне освітлення, належні покриття транспортних шляхів і досить широкі проходи і проїзди. Велике значення має озеленен- ня території підприємства, а також створення поблизу цехів зон відпочинку. Озеленені ділянки повинні складати не менше 10-15% загальної площі підприємства. Рельєф місцевості повинен сприяти природному провітрюванню території. Відносно житлової забудо- ви підприємства розташовують з підвітряної сторони щодо пану- ючих вітрів і відокремлюють санітарно-захисною зоною. Ширина санітарно-захисної зони залежить від класу шкідливості підприєм- ства, його виробничої потужності:

Клас небезпечності підприємства	Ширина зони, м (не менше)
Перший	1000
Другий	500
Третій	300
Четвертий	100
П’ятий	50

Санітарно-захисна зона – це територія, яка призначена для по- глинання шкідливих факторів. Відлік її ширини ведуть з центру не- безпечного виробництва (перетин діагоналей цеху). В межах таких територій забороняється будівництво житла, її можна використо- вувати як допоміжну для розміщення складів, як зелену зону. Ви- робничі процеси, що супроводжуються шумом, вібрацією, а також виділенням пилу, шкідливих газів необхідно ізолювати, розміщую- чи їх у спеціальних приміщеннях, окремих кабінах з обов’язковою вентиляцією. Конструкція стін, стель, підлог, східців у виробничих приміщеннях повинна передбачати створення для працюючих най- більш сприятливих умов праці. Наприклад, обмежується площа стель вкритих склом, але треба забезпечувати необхідну природну освітленість Занадто велика площа скла в південних регіонах спри- яє надлишку сонячного освітлення, у північних районах – значному охолодженню.

Групи безпеки приміщень та їхню пропускну здатність визнача- ють виходячи із санітарної характеристики виробничих процесів. Перша група – відносяться виробничі процеси, що протікають при сприятливих метеорологічних умовах і при відсутності шкідливих газів і виділення пилу. Друга група – праця при несприятливих умо- вах – виділення пилу, напружена фізична робота. Третя група – з

наявністю різко виражених шкідливих факторів. Четверта група – потребують особливого режиму для забезпечення якості продукції, а саме: зв'язані з переробкою харчових продуктів, виробництвом стерильних матеріалів, що вимагають особливої чистоти. Підприєм- ства п’ятого класу небезпечності, як правило є торговельні, заклади громадського харчування, заклади культури, освіти.

Питання

1. Які основні характеристики виробничого приміщення?

2. Що таке будівельна кліматологія, її характеристики?

3. Охарактеризуйте санітарно-захисні території, їх призначення.

4. Які фактори небезпечні у приміщеннях з електрообладнанням?

5. Що Ви знаєте про групи виробничих приміщень?