Розділ 1. Основи теорії безпеки життєдіяльності людини та суспільства

Історія виникнення питань, пов’язаних з проблемою безпеки життєдіяльності людини. Етапи розвитку дисципліни. Осно- вні положення Концепції національної безпеки України. Безпе- ка життєдіяльності, як галузь науково-практичної діяльнос- ті людини та навчальна дисципліна. Предмет, структура та функції дисципліни «Безпека життєдіяльності людини». Мета і завдання дисципліни, її основні положення як невід’ємної скла- дової частини та загальноосвітньої компоненти підготовки всебічно розвиненої особи. Роль дисципліни у формуванні у май- бутніх спеціалістів знань, умінь та навичок забезпечення без- пеки діяльності, життя та здоров’я людини в умовах існуючого в країні рівня безпеки, пов’язаного з навколишнім середовищем, побутом, транспортом, виробництвом, соціальними відносина- ми тощо та рівнем державної системи захисту людини, а та- кож рівнем індивідуальної природної та набутої захищеності особи. Зв’язок дисципліни із загальноосвітніми та профілюю- чими дисциплінами. «Безпека життєдіяльності» – фундамент загальної освіти з проблем безпеки та базова дисципліна для по- дальшого вивчення курсів «Основи екології»,»Економічна безпе- ка», «Основи охорони праці», «Охорона праці в галузі» та «Ци- вільний захист».

1.1. Історія виникнення та розвитку теорії безпеки життя та діяльності людини

У другій половині Х1Х століття в країнах Західної Європи, в Росії, США почався інтенсивний розвиток машинного виробництва з усіма його негативними вадами, характерними і для сучасності – недосконалість техніки, технологій і через це – забруднення при- родного середовища відходами, збільшення рівня захворюваності та смертності як загальної, так і пов’язаної з виробничими умовами – смертельні травмування, виробничі хвороби, зменшення тривалість життя людей, народжуваність, активні процеси деградації природи.

Все це ми тепер позначаємо єдиним терміном – глобальна еко- логічна криза. Це комплексне поняття, пов’язане з політичними, соціально-економічними умовами життя і діяльності людини в різ- них сферах – природній, яка зумовлює всі інші – виробничу, побу- тову, соціальну, політичну, економічну, психічну. Отже, в цей час виникла необхідність аналізувати, прогнозувати ці явища, від яких залежить безпека людини, суспільства, всієї цивілізації.

Першим, на сучасному науковому рівні, про забезпечення без- пеки людині вказав польський натураліст В. Ястшембовський. В

1857 р. він опублікував роботу «Риси ергономіки», розуміючи під цим науку про безпеку праці, в якій пріоритет надавався машинам, не враховуючи психіку людини-працівника, оператора. Він вважав, що коли машини, механізми, техніка стануть безпечними, то і люди- на, працівник (оператор) будуть у цілковитій безпечності. Але крім технічної сторони потрібно враховувати і психічний стан людини – людський фактор, який може часто змінюватися в залежності від си- туації на що вказував відомий російський вчений В.М. Бєхтєрєв. Він став засновником ергогології – вчення про психічні аспекти безпеки людини в її різних сферах діяльності, перед усім у виробничій.

Слід підкреслити, що приблизно в цей же період розвитку сус- пільства – у 1865 році виникла наука екологія (гр. ейкос – місце жит- тя, гр. логос – вчення). Вона вивчає проблеми взаємодії живих та неживих об’єктів, людини та суспільства з природою, їх взаємовп- ливи одне на одного, проблеми безпечної життєдіяльності людини, суспільства у природі.

Отже, ці дві галузі знання – екологія та безпека життєдіяльнос- ті людини дуже тісно пов’язані, бо мають спільні об’єкти досліджен- ня – людина, природа (біосфера), результати їх взаємодії. Але слід підкреслити, що для БЖД основним об’єктом вивченя є людина та її безпека в залежності від різноманітних факторів, і перед усім які вона сама і створює: антропогенні, техногенні, соціально-політичні – штучні, а також і природні.

Вже в глибокій давнині обговорювали проблеми безпеки лю- дини в процесі трудової діяльності. Наївні, зачаточні поняття про безпеку праці можна зустріти у Гіппократа (460–377 р.р. до н. е.), Аристотеля (384–322 р.р. до н.е.). Вже вони писали про важливість умов, в яких здійснюється трудова діяльність.

У період епохи Відродження відомий лікар Парацельс (1493-

1541 р.р.) вивчав небезпеки, пов’язані з гірничорудною справою. Він

першим висловив принцип нормування (принцип Парацельса) – усе є отрута, і усе є ліки – все залежить від їх дози, норми. Цей принцип став тепер основою виробничої санітарії, нормування дії гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин на людину. Німецький лікар і металург Агрикола (1494–1555) виклав питання охорони праці у своїй роботі «Про гірничу справу». Італійський лі- кар Рамаццані (1633–1714) заклав основи виробничої гігієни у ро- боті «Про хвороби ремісників».

Необхідно згадати і М.В. Ломоносова (1711–1765), який написав основні роботи з безпеки праці у гірничорудній справі.

Пізніше, у 19 сторіччі, в зв’язку з інтенсивним розвитком про- мисловості, з’являються роботи В.Л. Кирпичова (1845–1913), Д.П. Нікольського (1855–1918), А.А. Пресса (1857–1930), В.А. Левиць- кого (1867–1936), А.А. Скочинського (1874–1960) та інших вчених. Їх праці яких стали основою сучасного вчення про безпечну жит- тєдіяльність людини. Пізніше були розроблені основи системного аналізу безпеки, що дозволяє виявляти небажані події, закладені основи вчення про трудову діяльність, яке є основою сучасної комп- лексної науки – ергономіки.

Істотного розвитку ергономіка набула в працях радянських вче- них у 20–30 х рр. ХХ ст. В 1921 р. на першій Всеросійській конферен- ції з наукової організації праці і виробництва, якою керував академік В.М. Бєхтєрєв, була обгрунтована необхідність створення ергономіки, як системи досліджень трудової діяльності людини для забезпечення її ефективності. В.М. Бехтєрєв став засновником ергології – сучасного вчення про психічні основи трудової діяльності (психологія праці).

Важливою проблемою безпечної життєдіяльності є професій- ний відбір або професійна орієнтація, про що йшла мова ще у 1921 році на Барселонській міжнародній конференції з безпеки праці. Тут були затверджені два терміни – професійний відбір та профе- сійна орієнтація. В професійній орієнтації головним елементом є людина з її індивідуальними психо-фізіологічними особливостями, яку орієнтують на певну професію, для якої підбирається професія і у якій вона виявить найкращі результати.

При професійному доборі головним є професія з її специфічними вимогами, у відповідності до яких підбирається людина. В цьому ви- падку важливими чинниками є здоров’я, спеціальні знання, інтелект, професійні шкідливості. Саме цьому приділяли і приділяють великої уваги в теорії та практиці безпечної життєдіяльності людини.

У 1930 році радянський фізіолог М.А. Бернштейн в роботі «Су- часна біомеханіка і питання охорони праці» підкреслив важливість ергономічного підходу до вирішення проблеми безпеки праці. Він розглядав людину, як систему біологічних механізмів, ричагів, які діють згідно законам механіки. Ергономіка (гр. ергон – праця, гр. номос – закон) – вчення про безпеку праці з допомогою машин, механізмів. Це наукова дисципліна, яка комплексно вивчає зако- номірності взаємодії людини з технічними засобами, предметами діяльності і середовищем. Її практичними задачами є підвищення ефективності діяльності людини при збереженні здоров'я і всебіч- ному розвитку особистості.

Основна мета ергономіки – від техніки безпеки до безпечної техніки. Для цього необхідно уміти виявляти і класифікувати не- безпеки, визначати ступінь ризику їхнього прояву, знати принципи безпеки людини. Але на жаль і тепер ця мета у більшості випадків не досягнута. Машини, з-за своєї складності, небезпечні, і особливо для малоосвічених працівників, при порушенні правил професійної орієнтації, законів безпеки.

Основу ергономіки складає комплекс наук, предметом вивчення яких є дослідження зв’язків, взаємодій людини з оточуючим її се- редовищем – виробничим, побутовим, природним, соціальним. Ер- гономіка розвивається в тісній взаємодії з інженерною психологією, кібернетикою, системотехнікою, дослідженням операцій, технічною естетикою, з науковою організацією праці (НОП), художнім кон- струюванням – дизайн.

Проблеми ергономіки, в залежності від поставлених завдань, ви- рішують психологи, фізіологи, медики-гігієністи, антропологи, со- ціологи, економісти, математики, дизайнери, архітектори, інженери різноманітних фахів. Розвиток ергономіки, як самостійної наукової дисципліни, почався після 1949 р., коли К. Марелл на чолі групи ан- глійських вчених організував Ергономічне дослідницьке товариство. З ним пов’язано формування ергономіки як самостійної науки. В

1955 р. в Європі була створена Міжнародна ергономічна асоціація, що об’єднала науковців, які займаються розробкою проблем ергономіки. В 1961 р. в Стокгольмі відбувся перший Міжнародний конгрес з про- блем цієї науки, в кому взяли участь представники більше 30 країн світу. З 1957 р. у Великобританії видається часопис «Ergonomics». Те- пер це офіційний орган Міжнародної ергономічної асоціації, з 1969 р. видаються часописи «Applied Ergonomics», «Еrgonomics Abstracts».

В 1969 р. була створена Міжнародна організація з теорії машин та механізмів, яка займається проблемами термінології, стандар- тизації та розробками теорії маніпуляторів, роботів. У Харкові діє Українська спілка фахівців з БЖД та відділення Міжнародної Ака- демії Наук екології та безпеки життєдіяльності. Ця міжнародна на- укова спільнота є навіть асоційованим членом ООН з цих проблем, які стали тепер надзвичайно актуальними.

Активно функціонує в Україні Академія безпеки та здоров’я, співробітники якої досліджують наукові проблеми в галузі безпеки життєдіяльності, освіти, за результатами яких проводяться конфе- ренції, симпозіуми, конгреси. Завдання ергономіки визначаються не тільки необхідністю підвищення продуктивності праці, поліпшення якості продукції, але і суспільною потребою в збереженні здоров’я і розвитку особистості робітника. От чому в цьому вченні велика увага приділяється теоретичним і практичним проблемам людини, збереженню її здоров’я.

Питання

1. Чому і коли виникло вчення про БЖД?

2. Що Ви знаєте про історію виникнення і розвитку БЖД?

3. Що таке ергономіка, яке її значення?

4. Як співвідносяться ергономіка та ергологія?

5. Що ви знаєте про сучасний стан БЖД, її значення?