1.2.1. Державна концепція освіти з напрямку «Безпека життя і діяльності людини»

Державна концепція безпеки людини в Україні базується на основних принципах безпеки людини, які проголошені у Концеп- ції ООН про «Сталий людський розвиток». Метою цієї концепції є створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь. Економіка, ста- більність природи, державних кордонів, суспільні цінності розгля- даються як засоби досягнення цієї мети.

Країни Європейської спільноти започаткували роботу зі ство- рення децентралізованої системи освіти в сфері ризику як найваж- ливішої складової Частково Відкритої Угоди Ради Європи щодо зменшення негативних ризиків і взаємодопомоги при запобіганні та ліквідації наслідків природних і техногенних небезпек. Понад

400 університетів практично всіх країн Європи оголосили свою під- тримку цієї програми і серед них – 32 вищі навчальні заклади Укра- їни. Важливою в цьому є Болонська конвенція, яку ратифікувала Україна, що повинно сприяти розвитку вищої освіти, інтеграції в світовий освітній простір.

Концепція визначила основні тенденції сучасної науки в галу- зі освіти з БЖДЛ: розширення тематики навчальних дисциплін, безпосередньо спрямованих на певні теми безпеки – безпека праці, цивільна оборона, безпека дорожнього руху тощо, безпека в побуті, екологічна безпека, безпека здоров`я, основи ергономіки. Цей доку- мент вимагає посилення інтеграційних процесів з гуманітарними та фундаментальними дисциплінами і науковими напрямами – право- знавство, соціологія, психологія, суспільствознавство, природничі науки – фізичні, хімічні, біологічні та прикладні – технічні.

Навчальні дисципліни, що мають безпосереднє відношення до

БЖДЛ – «Безпека праці», «Безпека праці в галузі», «Валеологія»,

«Екологія», «Основи медичних знань», «Основи ергономіки», «Ци- вільна оборона», «Економіка, комерція та підприємництво», «Пра- во», «Природничі науки», «Пожежна безпека», «Техногенна без- пека», «Інформаційна безпека», «Економічна безпека»,. Освіта та виховання у сфері БЖДЛ спрямовані на одержання фундаменталь- них знань, умінь і навичок, формування поглядів, цінностей і по- ведінки з метою запобігання виникнення ризику життю, здоров`ю людей та природі, яка є основою здорового життя.

Методологічні основи освіти з БЖДЛ становлять: системний та діяльностний підходи, принцип проектування діяльності. Концеп- ція освіти з напрямку «Безпека життя і діяльності людини» визна- чає освіту з БЖДЛ, виходячи зі стратегії сталого людського розви- тку на ХХІ століття, досвіду Європейської спільноти зі створення децентралізованої системи освіти в сфері ризику, з чинних в Україні нормативно-правових актів, досвіду вітчизняних фахівців і особис- того досвіду автора.

Мета освіти з БЖДЛ – підготовка майбутнього фахівця до ак- тивної участі в забезпеченні тривалого повноцінного життя та діяль- ності в суспільстві, яке динамічно змінюється. Для цього необхід- но: забезпечити високий рівень стану індивідуальної захищеності, пов’язаною з колективною, громадською безпекою; підготувати лю- дину до активної участі в забезпеченні тривалого повноцінного жит- тя в суспільстві, яке динамічно змінюється у зв’язку із процесами глобалізації, інтеграції; розвивати науково-методичну роботу як в закладах освіти, так і поза ними.

Завдання освіти з БЖДЛ: формування культури людини щодо безпеки, її відповідних моральних цінностей, поглядів, поведінки. Важливо забезпечити певний стан індивідуальної захищеності лю- дини шляхом формування і розвитку тих її якостей, які сприяють розвитку безпеки, а також необхідних знань та умінь.

Пріоритети освіти з БЖДЛ складаються з формування адек- ватної соціальної позиції особи щодо власної безпеки, мотивації без- печної поведінки в усіх сферах життя – побуті, виробництві, приро- ді, суспільстві, засвоєння для цього певних знань та умінь. Безпека особи – результат взаємоузгодженої співпраці державної системи підтримки безпеки людини та системи освіти. Тому зміст освіти, її структура, технологія навчання формується з позиції, що людина є найголовнішим об’єктом захисту від чинників ризику.