Розділ 6. Людина в оточуючому середовищі

Поняття про оточуюче середовище. Людина як біологічний та соціальний суб’єкт. Потреби людини: фізіологічні, матері- альні та духовні. Шкідливі фактори і організм людини. Гранич- но допустимий вплив шкідливих факторів на людину. Синер- гізм (ефект перевищення сумарної дії) та антагонізм (ефект нейтралізації дії) шкідливих факторів. Організм в технічному оточенні. Людина та світ техніки. Транспортна безпека лю- дини. Комп’ютер і людина. Соціальні та психічні фактори, що впливають на безпеку життєдіяльності людини. Загальні ха- рактеристики середовища – природного, виробничого, побуто- вого, соціально-політичного. Система «людина–життєве се- редовище» та її компоненти. Право людини на життя, свободу, недоторканість. Право на самозахист та його межа. Основні прийоми самозахисту.

Основою оточуючого середовища є природне, яке містить у собі всі позитивні та негативні результати діяльності кожної окремої людини, всього суспільства. Оточуюче середовище насичене фак- торами речовинної, параметричної природи. Саме вони (викиди промислових об’єктів, автомототранспорту, біологічні забруднення, різноманітні випромінювання) негативно впливають на здоров’я людини, на всю природу. Тому, коли кажуть про необхідність охоро- ни оточуючого середовища, треба розуміти під цим охорону тільки природи, як цілісної системи та людини, як одного з її компонентів.

6.1. Шкідливі, небезпечні фактори та організм людини

Основним обмежуючим нормативом є допустима остатня кіль- кість (ДОК) шкідливої речовини в їжі або в урожаї під час його збору. Труднощі нормування вмісту ксенобіотиків у продуктах рос- линного походження в тому, що різні види рослин по різному стійкі до одних і тих же речовин. Стійкість залежить від місця збору, від багатьох екологічних факторів, які можуть бути лімітуючими або песимальними. Одна і та ж рослина, тварина по різному стійкі до тих або інших речовин – отрутохімікатів, добрив. Крім цього, різ- ні фізіологічні процеси у рослинах неоднаково чутливі до забруд-

нюючих речовин. Для багатьох речовин характерний синергічний ефект (гр. син – разом), коли токсичність однієї речовини, різко підсилюється в присутності іншої. Це явище називають ефектом сумації шкідливої дії – синергізм і його необхідно враховувати при нормуванні вмісту і надходженні забруднюючих речовин у довкіллі. Ефект сумації проявляють фенол, ацетон, валеріанова, капронова та масляна кислоти, озон, діоксид азоту, формальдегід і багато інших. Це важливо пам’ятати при вживанні ліків.

Важливою умовою нормування є необхідність враховувати вміст забруднюючих речовин у природному середовищі. Головні загальнодержавні екологічні нормативи – це ГДК (гранично допус- тима концентрація), ГДВ (гранично допустимий викид) речовин, ГДР (гранично допустимий рівень) параметричних забруднювачів. Але крім загальнодержавних параметрів забруднень необхідно вста- новити і зональні (регіональні). При неможливості додержати їх значень з технологічних або інших причин виробництва необхідно приймати додаткові заходи із забезпечення екологічної безпеки та збереження здоров’я людини, всього населення. Це так би мовити зовнішні небезпечні фактори, але є і внутрішні, фізіологічні факто- ри ризику.

Про природу людини, її походження та еволюцію писали філосо- фи, вчені різних епох. Людина – це жива система, в якій проявляєть- ся єдність фізичного та духовного, індивідуального та суспільного. Людина не може існувати поза суспільством, бо це буде тварина, так званий феномен «Мауглі». Кожна людина неповторна індивідуаль- ність, яка несе на собі відбитки того суспільства в якому вона живе. З цього і випливають основні потреби людини: фізіологічні – само- збереження (комплекс природжених рефлексів), самовідтворення (статевий інстинкт), матеріальні – природні об’єкти (їжа, речі без яких неможливе підтримання фізіологічних і навіть потреб у продо- вженні роду), духовні – потреба у спілкуванні, створенні предметів, не існуючих у природі – мистецтво, наукове пізнання світу, що дає змогу людині розуміти природу, Всесвіт.

Часто людина, суспільство, без врахування законів, пристосову- ють природу до своїх потреб. Таке пристосування не іде на користь ні людині, ні природі, з-за чого виникли протиріччя між Природою, окремою людиною і суспільством. Надіючись на свій розум, знання людина перетворює природу, створюючи у біосфері штучні сфери – антропосферу, соціосферу, техносферу, які взаємодіючи утворюють

ноосферу (гр. ноос – розум). Вони є одночасно природним, виробни- чим, побутовим, соціально-політичним середовищем. З-за постійно зростаючих матеріальних потреб, при постійному рівні фізіологічних (дихання, необхідність у їжі, травленні), відбувається швидке руйну- вання природи – біосфери, з-за чого виникли соціальні, екологічні проблеми.

Людина – соціальна істота, потреби якої найоптимальніше реалі- зуються в суспільстві, яке найтіснішим чином зв`язане з природним середовищем. Отже, природа є основним джерелом забезпечення життєдіяльності людини, суспільства. Людині потрібні повітря (ки- сень), їжа, предмети вжитку, а також можливість спілкування з при- родою та іншими людьми, без чого вона втрачає притаманні людські якості. Для задоволення своїх потреб людина, суспільство активно перетворюють природу, створюючи неприродні, штучні утворення, які часто негативно впливають на людей. Такими утвореннями є су- часні міста, промислові об’єкти, де одночасно діють багато шкідли- вих факторів, особливо на сході України, що відображено на карті (Рис. 4).

Рис. 4. Стан умов проживання у містах України.

Сучасний урбоекологічний стан в Україні достатньо тривож- ний, дуже складний. На території країни п’ять міст-мільйонерів: Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса; шість значних або зверхвеликих: Запоріжжя, Львів, Кривої Ріг, Маріуполь, Лу- ганськ, Миколаїв; великих міст – 61, середніх – 91 і 370 малих, біля

1000 селищ міського типу. В кожному з них є виробництва – про- мислові або сільськогосподарські, що є джерелами забруднення середовища мешкання. Найбільш хімічно забруднені Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Рубіжне, де ГДК багатьох шкідливих речовин пе- ревищені у 10–15 разів. Дуже екологічно забрудненими містами, які викидають у повітря шкідливі речовини (тис. тон за рік) є: Кривий Ріг – біля 1000, Маріуполь – 600, Запоріжжя та Дебальце- во – по 300, Керч та Макіївка – по 290, Київ – 280, Донецьк – 250 тис. тон, в яких основний забруднювач – металургійні комплекси. Це зумовило зростання загального рівня смертності (на 1000 на- селення): у 1960 році – 7, 1987 – близько 10, 1996 – 17 чоловік, у

1998 – близько 30. В 1994 р. смертність перевищувала народжува- ність на 30%, у 1998 на 200–250% і продовжувала тривати на цьому рівні в 2009 році. Все це результат екологічної кризи в нашій країні через забруднення сфер життя людини, наслідок низької техноло- гічної, екологічної, правової культури людей. Отже, на людину ді- ють зовнішні та внутрішні чинники, які виводять організм із стану рівноваги – здоров’я, сприяючи проявам хвороб, старінню. Цьому протистоять внутрішні процеси, які підтримують його рівновагу – гомеостаз (гр. гомео – однаковий, гр. стазіс – стан) – постійність внутрішніх фізіологічних характеристик. Але коли гомеостаз по- рушений, наприклад з-за надмірного забруднення середовища, то виникають хвороби – частіше як результат від’ємної дії біологіч- них чинників – факторів оточуючого середовища. З-за хімічного забруднення довкілля розвиваються хвороби дихальних шляхів, злоякісні пухлини легенів, бронхів, крові, астму, алергії. Не менш небезпечні мікроорганізми, які викликають найпоширенішу хво- робу – туберкульоз легенів, який вважається епідемію. Лікується вона тепер дуже важко, бо до більшості антибіотиків її збудники пристосувалися і не реагують на їх дію. Дуже небезпечно, якщо хворі на туберкульоз, особливо у відкритій формі – коли виділя- ються мокроти – вільно знаходяться серед людей, розповсюджу- ють інфекцію, сприяючи створенню умов для епідемії.

Майже всім відомі так звані «звичайні» хвороби – грип, ангіна, коклюш, скарлатина та інші (Додаток 2, табл. 9), перебіг яких те- пер теж досить складний, лікуються важко і дають післяхворобні ускладнення. Дуже небезпечна, невиліковна хвороба СНІД (син- дром набутого імунодефіциту), яка передається статевим шляхом, або при будь-якому обміні кров’ю. Про цю хворобу казали як про чуму 20, а тепер вже і ХХ1 ст., як про світову епідемію. На щастя, не всі люди хворіють цими небезпечними хворобами, бо на сторо- жі здоров’я стоїть імунітет. Але він може протистояти тільки давно відомим хворобам. Проти СНІДу, різновидам вірусу грипу (їх біль- ше 200) імунітету немає, відсутні й ефективні вакцини. На початку

2005 року з’явився новий мутантний різновид вірусу СНІДу з над- звичайно швидким летальним кінцем – за кілька тижнів.

Певну небезпеку складають крім мікробіологічних факторів макромеханічні, тобто фізичний напад на людину. Особливо, коли нападник значно сильніший. Метою нападу може бути пограбуван- ня, згвалтування, розбій. Тому треба володіти знаннями про засоби протидії нападнику. Не менш небезпечними є і транспортні засоби пересування, які важко віднести до однієї певної групи чинників не- безпеки. Вони є комплексним джерелом небезпеки і тому дуже важ- ливо знати його причини.

Питання

1. Які використовують основні характеристики для шкідли- вих і небезпечних речовин?

2. Які потреби людини та її місце в природі?

3. Які екологічні умови склалися в Україні?

4. Що таке гомеостаз, його значення?

6.2. Корпоративна або економічна безпека

Це стан при якому гарантується безпека фінансового стану під- приємства, особи, яке вона очолює та держави в цілому. Економічну безпеку гарантує держава при умові дотримання положень чинно- го законодавства. Але часто виникають ситуації, в результаті яких, через незаконні дії офіційної особи, виникає небезпека економічній сталості підприємства, людині.

Термін «Економічна безпека» з’явився в 30-х роках ХХ століття, в 1985 році набув офіційного статусу в документах 40-ї сесії Гене- ральної Асамбеї ООН, коли була прийнята резолюція «Міжнародна

економічна безпека», а на 42-й Генеральній Асамбеї ООН прийнята Концепція між народної економічної безпеки, яка вирізнила ієрар- хію рівнів економічної безпеки: глобальна, міжнародна, національ- на, регіональна, місцева, об’єктова (безпека окремого підприємства). Глобальна та міжнародна економічна безпека передбачає врахуван- ня загроз: різниця в рівнях економічних, екологічних потенціалів різних країн світу; нераціональна господарська діяльність через виснаження природних ресурсів; відсутність доступу до сучасних технологій. Національна економічна безпека, зокрема України, ві- дображена в спеціальній частині Адміністративного Кодексу Украї- ни. Це стан захищеності державного суверинітета, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного та оборонного потенціалу держави, законних прав та інтересів гро- мадян, які є основою безпеки країни. Визначені складові національ- ної економічної безпеки: соціальна безпека, екологічна безпека, де- мографічна, інформаційна, політична, воєнна безпеки. Важливою є інформаційна безпека, різновидами якої, на підставі Закону Украї- ни «Про інформацію», є комерційна, економічна таємниця та інте- лектуальна власність.

Тепер все частіше набувають інщі форми військових дій – еко- номічні, або «тихі» війни, результат яких не менш руйнівний. Як і при класичних воєнних діях велике значення мають розвідка, шпи- гунство, зокрема економічна та промислове або комерційне шпигун- ство. Тому повинна існувати на об’єкті економіки (підприємство, фірма) служба безпеки з певною її структурою, підпорядкуванням, фінансуванням та організацією роботи.

Часто загрозу економічній безпеці складають необгрунтовані перевірки результатів діяльності, вилучення певних документів на

«замовлення». Тому треба мати основні знання про хід перевірок фінансових документів.

Згідно Закону «Про державну податкову службу в Україні» зби- рачі податків мають право безкоштовно одержувати від підприємств, установ, організацій і громадян-суб'єктів підприємницької діяль- ності копії (саме копії, а не оригінали) документів про фінансово- господарську діяльність, отримані доходи і витрат. Згідно цього за- кону посадові особи органів Державної податкової інспекції (ДПІ) мають право вилучати у підприємств, установ, організацій докумен- ти, що свідчать про приховування (заниження) доходів об'єктів опо- датковування, несплату податків, інших платежів. Але вилучаються

не всі документи підряд, як це іноді буває, а тільки ті, що свідчать про порушення фінансового закодавства. Для таких дій повинен бути встановлений сам факт приховуання або заниження доходів. Вимоги конкретної посадової особи податкового органа повинні бути відо- бражені на папері, в спеціальному журналі перевірок підприємства. Інспектори ДПІ мають право обстежувати будь-які виробничі, склад- ські, торгові та інші приміщення підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, а також помешкання керівника, якщо воно використовується як юридична адреса.

Про планову перевірку відповідний орган ДПІ повинен письмо- во повідомити за 10 днів до її початку. Проводити її можна не часті- ше одного разу на протязі календарного року. Особа, яку перевіря- ють – фізична або юридичнв має право вимагати письмове рішення керівника ДПІ, на підставі якого проводиться перевірка. Якщо по- відомлення не було надіслане рекомендованим листом на юридичну адресу фірми, то таку перевірку можна вважати незаконною і треба звернутися до господарського суду. Перед початком перевірки упо- вноважений повинен перед’явити своє посвідчення, в якому пови- нні бути зазначені його територіальні повноваження. Важливо, щоб інспектор зареєструвався в спеціальному журналі організації, яку перевіряють.

Тривалість перевірки не більше десяти робочих днів з моменту отримання письмового повідомлення податкового органу про пере- вірку. Інспектор може призупинити операції на рахунках. Але він не має права вилучати документи (крім реєстраційних посвідчень, спеціальних дозволів) у громадянина, підприємця. В разі вилучення документів повинна бути складена постанова про їх вилучення. Від- мова керівника видати документи кримінальної відповідальності не тягне, але фінансові операції в такому випадку можуть бути призу- пинені і можливий штраф від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів за ненадання документів.

Згідно Інструкції №316 ДПІ вилучення документів здійсню- ється в присутності посадових осіб підприємства, з якого вилуча- ються документи. Такими особами є ті хто займає посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядницьких, адміністративно- господарських обов'язків, функції по здійсненню керівництва трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників, керівники підприємств, їхні заступники, роз- порядники державним, колективним, приватним майном.

Питання

1. Що таке економічна, фінансова безпека?

2. Як повинні поводитися працівники податкових органів в разі перевірки?

3. Як повинні вилучатися документи для подальшої перевірки?

4. Які особливості планових перевірок органами Державної по- даткової інспекції?