3.3. Причини та результати ризику

В системі «людина–машина» перша ланка є найслабшою, з-за своєї складності, а отже, саме тут можливе зростання вірогідності проявлення помилок, які спричиняють формуванню ризику. На- приклад, 90% всіх травм є наслідком прямої вини потерпілих (Ан- глія). Із 100 загиблих у США пілотів 90 є жертвами власних поми- лок. Щоб таких помилок було менше у людини повинна поступово формуватися обережність, яка є набутою психічною властивістю, наслідком свідомого і дисциплінованого ставлення людини до пра- ці, обов’язків. Протилежністю є необережність. Це дії, які виходять за рамки вимог безпеки, правил та інструкцій, режиму праці і відпо- чинку, через недисциплінованість чи незнання технологічних про- цесів і пов’язаних з ними потенційних небезпек. Часто це наслідок анатомо-фізіологічних і психічних вад людини або наслідок звикан- ня до безпеки. Надмірна обережність також робить людину незахи- щеною в екстремальних ситуаціях, які можуть виникнути в інших ланках.

Для зменшення ризику, як негативного явища важливою є така комплексна риса, як компетентність. Це наявність певних знань, умінь і повноважень, необхідних для вирішення справи. Компетент- ність – запорука підвищення на посаді. Її протилежністю є неком- петентність, яка часто і стає причиною аварій, надзвичайних си-

туацій. Часто цьому сприяють зовнішньо-внутрішні фактори. Ними можуть бути внутрішні біологічні ритмічні процеси, на які впли- вають зовнішні фактори – зміни дня та ночі, сонячна активність. Біоритми – внутрішні, багатофункціональні «годинники», в основі роботи яких знаходяться складні біохімічні та біофізичні процеси, які впливають на життєдіяльність людини. Роботи, пов'язані з під- вищеною небезпекою, несприятливими умовами праці, широко по- ширені. Це призводить до зростання кількості помилок, підвищення напруженості праці і в результаті – погіршення здоров'я працюю- чих. Виникає потреба в здійсненні заходів, спрямованих на враху- вання «людського фактора». Для запобігання дії від’ємних факто- рів необхідно враховувати їх стресогенний характер в ускладнених умовах, коли люди піддаються впливу різних екстремальних факто- рів (наприклад інформаційних). З-за цього у людини знижуються адаптаційні можливості організму, збільшується число помилкових дій. В результаті – закономірне виникнення і наступний розвиток розладів здоров'я.

Для зменшення небезпеки необхідно враховувати чотири скла- дових ризику. Перша – професійна, яка враховує складність профе- сії і ступінь відповідальності людини за прийняті рішення, а також медичні, соціальні, екологічні та економічні наслідки її помилкових дій. Друга – якість психофізіологічних функцій, яка враховує осо- бливості зміни професійно важливих характеристик за певний час і відхилення їх рівня від зафіксованого. Третя – період, що пройшов після відпочинку, який впливає на функціональний стан людини. Четверта – річна періодична зміна функціонального стану людини, в чому важливу роль відіграє зміна фаз біоритмів. При неврахуван- ні цих складових у діяльності людини в будь-якій сфері виникають травми, нещасні випадки, причини яких треба вивчати з метою їх запобігання.

Питання

1. Охарактеризуйте значення психіки людини у прояві ризику.

2. Яке значення компетентності фа у запобіганні ризику?

3. Які професійно-психологічні характеристика запобігають проявам ризику?

4. Охарактеризуйте складові ризику.

5. Що таке людський фактор?

6. Що таке компетентність, її значення в безпеці?

3.4. Поняття про травми, нещасні випадки

Травма (гр. – пошкодження, поранення) – результат порушен- ня анатомічної чи цілісності фізіологічних функцій тканин, органів людини, викликана раптовим впливом – зовнішнім або внутрішнім. На виробництві, як і в побуті, природі травма, як правило виявля- ється раптово, як результат впливу на людину небезпечного факто- ра при виконанні певних обов'язків, завдань.

За походженням виділяють групи травм: механічні (забиті міс- ця, переломи, рани), теплові (опіки, обмороження, теплові удари), хімічні (хімічні опіки, гострі отруєння, задуха), електричні, комбіно- вані, фізико-хімічні – викликані іонізуючим випромінюванням. За ступенем прояву виділяють легкі, важкі, смертельні травми. Крім того, травми можуть бути груповими (2 і більше працівників).

Для запобігання травмування люди повинні знати причини травм, результати їх проявів та методи усунення. Виділяють техніч- ні – 50% від усіх нещасних випадків, організаційні – 25%, санітарно- гігієнічні – 10-12% та психофізіологічні.

Повторення певної групи травм на певному місці – виробничо- му, побутовому, в природі називається травматизмом. Отже – трав- матизм – це процес, який вимагає виявлення причини кожної окре- мої травми в її зв’язку з оточуючим середовищем і діями людини та ліквідації умов проявлення травм.

Травматизм – систематичне повторення сукупності травм, які виникають і повторюються серед певних груп населення, яке пере- буває в однакових умовах діяльності, життя.

Рівень травматизму визначається вагою травматизму (Вт), яка дорівнює відношенню числа людино–днів непрацездатності (Л) до загального числа нещасних випадків (Н): Вт=Л/Н.

Показник ваги травматизму (Кт) характеризує середню трива- лість непрацездатності (Т), яка припадає на один нещасний випадок: Кт=Т/n, де: Т – сумарна кількість днів тимчасової непрацездатності по всіх нещасних випадках за звітний період (n). Важливим є коефі- цієнт технічної безпеки (Ктб.) – відношення кількості безпечних опе-

_{рацій (Кб) до загального числа всіх операцій (К ): Ктб.=К}

_{/К .}

_{о б о}

Для запобігання небезпечних ситуацій, важливі комлексні кри-

терії оцінки умов праці – параметри: освітлення, загазованість, за- пиленість, шум, вібрація, електромагнітні поля. Їх вплив визначає коефіцієнт безпеки КБ=Св/Сс, де Св та Сс відповідно значення, яке

вимірюється (Св) та стандартне (Сс) (нормативне). Щоб запобіга- ти травматизму його треба передбачати і знати основні методи його прогнозування. Одним з показників безпечної діяльності є крите- рій безпеки (Р), або вірогідність (Р) безпечної роботи, яку визначає формула: Р=[1-t/NТ]ⁿ , де: t – проміжок часу для якого обчислюють значення Р; T – проміжок часу за який вже відбулися випадки; N – число бригад, ділянок; n – число зафіксованих нещасних випадків, захворювань, травм за весь час обліку (О). Результати достовірні, якщо вірогідність (Р) більше 0,95. Наприклад, за 3 роки (Т=12 квар- талів) у 4 бригадах (N=4) відбулося 12 нещасних випадків (n=12). Визначити їхню вірогідність повторення на протязі двох наступних кварталів (t=2 квартала). Знайдемо Р: Р=(1–2/4×12)¹²=0,597. Та- ким чином Р=0,597, що менше 0,95. Отже, у найближчі 2 квартали нещасні випадки маловірогідні. За допомогою цієї формули можна спрогнозувати час (Т) за який у майбутньому може статися хоча б один такий випадок, тобто треба обчислити Т при Р=0,95. Отже, ризик, як першооснову надзвичайної ситуації можна передбачити і запобігти. Для оцінки рівня травматизму користуються відносними статистичними показниками частоти і ваги нещасних випадків. Ви- користовують показник частоти травматизму (Кч), який визначає кількість нещасних випадків, що приходяться на 1000 працюючих за певний період: Кч=1000n/p, де: n – число нещасних випадків за кон- кретний період (крім важких і смертельних), р – середньосписочна кількість працюючих. За міжнародною класифікацією травматизм ділять на виробничий (промисловість і сільське господарство), не- виробничий (побутовий, вуличний, транспортний), спортивний та дитячий. При навчанні в школі, технікумі, інституті майбутні фа- хівці лише епізодично стикаються з питаннями попередження ви- робничої небезпеки. Такі питання потребують більшої уваги, чим їм приділяють, тому що це важливо для будь-якого фахівця – від робітника до керівника.

Питання

1. Що таке травма, травматизм?

2. Охарактеризуйте групи травм, їх причини?

3. Що таке травматизм, як його визначають?

4. Що таке показник ваги і частоти травматизму, чим вони зумовлені?