1.2.2. Структура науки про безпеку життя і діяльності людини

Сучасна теорія БЖДЛ вимагає системного підходу до проце- су навчання, визначення практичної мети та результатів навчання, реалізація яких повинна вплинути на радикальне зменшення таких негативних проявів, як високий рівень травматизму, захворюванос- ті та смертності людей в Україні.

Безпека людини – продукт соціального розвитку, який не можна розглядати тільки як сукупність окремо взятих чинників – природного, техногенного, антропогенного походження. Слід враховувати людський фактор – сукупність психічних якостей як окремої людини, так і колек- тиву, ефектів натовпу. Отже, механічне накопичення різнопланових еле- ментів проблеми БЖДЛ не може дати нової якості у вирішенні пробле- ми безпеки, особливо в тому, що стосується світоглядних цінностей.

Кожен фахівець повинен сприяти підвищенню ефективності роботи державної системи з безпеки населення і підготовки людей до їх адекватної взаємодії з небезпеками. Таким чином, освіта го- тує студента – майбутнього спеціаліста до повноцінного життя з ак- тивною участю в забезпеченні рівня безпеки, що залежить від сфер оточуючого середовища – виробничого, побутового, природного, соціального, психічного – сфера відносин між людьми. Фахівець будь-якої спеціальності є учасником державної системи підтримки безпеки людини (пожежна охорона, органи правопорядку, цивіль- на оборона, безпека праці, охорона здоров`я). Він повинен володіти основами індивідуального захисту особи (психічний стан, мотива- ції, уміння, індивідуальні засоби захисту).

Практична складова змісту БЖДЛ – уміння передбачати прояви небезпечних ситуацій та долати їх прояв, враховуючи особливості певних соціальних груп громадян і окремих осіб. Детальний розгляд ситуації передбачає уміння ідентифікувати тип ситуації, оцінити рі- вень ризику та прогнозувати наслідки шкоди здоров`ю. Необхідно вміти визначати характер дії чинників, що зменшують рівень небез- пеки та втрат від розвитку ситуації, впроваджувати дії по запобіган- ню шкоди, зменшенню втрат. Для цього слід використовувати дер- жавну систему підтримки, допомогу сторонніх осіб, впроваджувати індивідуальні дії та приймати вибір адекватного рішення – план дій і реалізовувати його для запобігання небезпечним ситуаціям.

Зміст, структура та організація вищої освіти з БЖДЛ включає два послідовні етапи навчання: системно-орієнтований та задачно-

орієнтований. Системно-орієнтоване навчання формує здатність до комплексного наукового розв’язання проблем безпеки, науково- дослідницького обґрунтування правових і соціально-економічних механізмів політики держави в галузі захисту людини і середовища її діяльності.

В системі наук про безпеку людини особливе місце посідають на- уки про ризик, який є невід’ємним супутником суспільства і окремої людини зокрема. Ризик – міра вірогідності виникнення аварій та ка- тастроф, небезпечних ситуацій в побуті, виробництві, в медицині та економіці, міжлюдських та міждержавних відносинах. Незважаючи на розмаїття чинників він має єдиний теоретичний базис і динаміч- ний цикл виникнення та розвитку небезпеки як фундаментального соціально-психічного явища.

Задачно-орієнтований етап навчання включає знання, які вима- гають адекватних дій із запобігання поширеним в Україні видам шко- ди людині і довкіллю, вивчення необхідних типових елементів струк- тури діяльності з орієнтацією на кінцевий результат. Державний стандарт вищої освіти містить державні вимоги щодо змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки студентів з питань БЖДЛ. Ви- моги до фахової підготовки містять основи знань з техніки безпеки, виробничої гігієни та санітарії, охорони довкілля тощо – залежно від специфіки виробництва, фаху випускника, засвоєння яких завершує тематику шкільної освіти стосовно компетентності особи з питань за- безпечення індивідуальної безпеки.

Випускник вищого навчального закладу з дипломом про вищу освіту повинен бути здатним забезпечити необхідний рівень безпе- ки в повсякденні для себе і для осіб, які його оточують – підлеглі, близькі та знайомі люди, сусіди. Він також повинен бути готовим забезпечити індивідуальну безпеку та виконувати певні роботи в складі групи фахівців із забезпечення зовнішнього захисту людей в умовах надзвичайних ситуацій в складі позаштатних формувань Єдиної державної системи (ЄДС) по запобіганню і реагуванню на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру. Цим держава передбачає неперервну підготовку студентів (спеціалістів) для вирішення відповідних завдань діяльності.

Компетентність випускників вищих навчальних закладів з пи- тань БЖДЛ перевіряється під час державних іспитів і відобража- ється певними показниками рівня підготовленості в документах про вищу освіту або окремих документах (обов’язкових додатках).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.98 № 1247

«Про розробку державних стандартів вищої освіти» державні вимо- ги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки громадян складають три взаємопов'язані складові: освітньо-кваліфікаційна характеристика, освітньо-професійні програми, засоби діагностики рівня освітньо-професійної підготовки.

Існують вимоги до змісту, обсягу та рівня підготовки випускни- ків вищих навчальних закладів України стосовно питань безпеки людини поза виробництвом. Виходячи з цього фахівець повинен вміти вирішувати задачі: запобігати типовим небезпечним ситуа- ціям; адекватно діяти в типових аварійних ситуаціях; надавати по- терпілому першу долікарняну допомогу у невідкладних станах по- терпілого; зберігати власне здоров'я (фізичне, психічне, моральне і соціальне); захищати права особи стосовно безпеки; бути здатним організувати підвищення індивідуальної підготовки людей щодо безпеки шляхом навчання.

В надзвичайних ситуаціях керівник, менеджер повинен бути здатним забезпечити: індивідуальний захист і захист осіб, про яких піклується; зовнішній захист людей в межах обов'язків відповідних посад невоєнізованих формувань цивільної оборони; при наявності інформації про надзвичайну ситуацію і діючих вимог за допомогою типових правил та засобів планувати заходи цивільного захисту щодо ліквідації наслідків НС і забезпечення діяльності об’єкта.

На підставі діючих в Україні узагальнених вимог до рівня його безпеки керівник повинен уміти розробляти вимоги щодо рівня без- пеки населення в конкретних умовах життєдіяльності, щодо рівня підготовленості самозбереження людей різних соціальних груп та різних рівнів дієздатності, що знаходяться в межах побутового об’єкта (території). Існують певні вимоги до стану якості прийняття управлінських рішень. Критерії стану та вимоги до прийняття управ- лінського рішення для запобігання або зменшення рівня небезпеки наведені в табл. 1.

Таблиця 1

_{Критерії вимог до прийняття управлінського рішення}

Стан	Діапазони оцінок	Ознаки якості приняття управленського рішення
		Терміни приняття рішення	Радикальність Змін	Управлінські рішення
Еталон- ний	1,0–0,8	Обмеження за часом приняття рішень відсутні	Зміни майже відсутні	Періодичний контроль ситуації
Благопо- лучний	0,8–0,6	Час приняття рішень контр- олюється	Помірні зміни	Нормуючі рішення
Задо- вільний	0,6–0,4	Обмеження за часом приняття рішень значні	Значні зміни	Тактично регулююче рішення
Загроз- ливий	0,4–0,2	Жорсткі обме- ження за часом приняття рішень	Дуже неначні зміни	Планові зміни тактики та стратегічно регулюючого рішення
Критич- ний	0,2–0,0	Негайні дії з мобілізацією всіх ресурсів	Принципові (тотальні) зміни	Негайна зміна стратегії

Якість управлінського рішення залежить від рівня освіченості фахівця, широти його знань та умінь, без яких неможливо вірно оці- нити ситуацію.

Питання

1. Які причини виникнення науки та навчальної дисципліни з питань

БЖДЛ?

2. Охарактеризуйте чинники, що впливають на безпеку людини.

3. Що Ви знаєте про основні положення Державної концепції освіти з БЖДЛ?

4. Які методологічні основи, мета освіти з БЖД?

5. Охарактеризуйте завдання та пріоритети освіти з БЖДЛ.

6. В чому полягає задачно-орієнтовний етап начання з питань БЖДЛ?

7. Які задачі повинен уміти вирішувати фахівець у повсякденні та в надзвичайних ситуаціях?