7.3. Тероризм

Терор (лат. «еггог – страх, жах) – означає «лякати», «залякувати». Саме ця обставина і визначає терор як особливу форму політичного насильства, що характеризується жорстокістю, цілеспрямованістю та удаваною ефективністю. Ці особливості визначили широке викорис- тання терору протягом людської історії як засобу політичної бороть- би в інтересах держави, організацій і окремих груп суспільства. Терор був розповсюдженим інструментом боротьби революції і контррево- люції в період глибоких соціальних потрясінь суспільства.

У сучасних умовах спостерігається ескалація терористичної діяльності екстремістських організацій, ускладнюється характер їхніх дій, зростає витонченість і антигуманність терористичних ак- тів. Причини терору криються в зростанні кризових явищ, нездат- ності суспільства регулювати складні соціально-політичні процеси, швидкій зміні систем людських і політичних ідеалів, цінностей, у підключенні до активного політичного життя широких мас населен- ня з низькою духовністю, культурою та освітою, позбавленого по- літичного досвіду. Через це активізуються прагнення використати слабкості суспільної та державної системи і прокласти «найкорот- ший» шлях до поставленої мети.

Центральним елементом терору є захоплення заручників, викра- дення політичних діячів, їхнє вбивство, вимагання грошей, спеціаль- них матеріалів, транспортних засобів, зброї, звільнення політичних ув'язнених, поширення загального стпровокування репресій з боку держави. Терор у відношенні національної, етнічної, расової або релі- гійної групи, здійснюваний з метою її повного чи часткового знищен- ня, розглядається світовим співтовариством як акт геноциду.

Існує багато варіантів прояву терору і тому важко дати універ- сальне його визначення. Хоча певні критерії класифікації визначені: терор як метод політичної боротьби в мирний та воєнний час; інди- відуальний, організований терор і терор як політика держави; терор як метод внутрішньополітичної боротьби і терористичні акти між- народного характеру.

Часто терористами стають ті хто не згоден з державним устроєм і тоді вони ставлять під загрозу життя багатьох людей – заручни- ків. Розрізняють акт тероризму – злочин проти суспільної безпеки та суспільного порядку і терористичний акт, як посягання на жит маєж індивідуальний, персоніфікований характер.

Тероризм у світі переслідується майже всіма державами. Для цього існує міжнародне законодавство, за яким терорист пересліду- ється на території будь-якої країни. Часто терористами стають дуже неврівноважені, психічно хворі люди. Види і форми тероризма роз- різняються за цілями, формами, методами, суб’єктами та об’єктами. Але виділяють два основних види – політичний та карний.

Сьомий конгрес ООН із запобігання злочинності (1998 р.) ква- ліфікував один з видів політичнгого тероризма, як міжнародний те- роризм, незалежно від його мотивів. Цей вид найбільш небезпечний, як для окремої людини, так і для всього суспільства. Терористи ви- користовують такі методи, як вбивства, вибухи, підпалення, погрози окремим громадянам, представникам державної влади. Тому цей ко- мітет відзначив, що боротьба з тероризмом, як і злочинніст – завдан- ня будь-якої держави. Одна з форм тероризма – державний тероризм, коли до влади приходять мафіозні, корумповані представники влади з метою встановлення жорсткого контролю над суспільством. Часто тероризм провокує військові дії, як локальні, так і глобальні.

Тероризм як засіб насильницького досягнення мети відомий здавна, ще з древнього світу. Він був і є на озброєнні у різних ре- лігійних сектах, таємних і кримінальних організаціях, масових на- родних рухів (в Росії Х1Х ст. організація «Народная воля», в Італії кінця ХХ ст. «Червоні бригади»). Крім цих терористичних організа- цій є багато інших, зокрема:

Організація Абу Нідала відома як «Чорний вересень», Револю- ційна рада Фатах, Арабська революційна рада, Арабські революцій- ні бригади, Революційна організація соціалістичних мусульман;

Хамас – ісламський рух опору, або «Студенти Айяш», «Студен- ти інженерного профілю», сили «Азз аль-дин аль хассам», батальйо- ни «Азз аль-дин аль хассам»;

Хезболлла (партія Всевишнього) – інші назви: Ісламський джи- хад, Організація революційного правосуддя, Організація правовір- них проти невірних, Послідовники пророка Мухаммеда;

Японська Червона армія або Антиімперіалістична інтернаціональ- на бригада, Нихон секігён, Антивійськовий демократичний фронт;

Тигри визволення Таміл Елама або Тамільські тигри, які діють під прикриттям таких організацій як «Всесвітня тамільська асоціа- ція», «Федерація асоціацій канадських тамілів»;

Організація Моджахеддин-е Хальк – національна визвольна ор- ганізація Ірану;

Група «Фронт визволення Палестини – Абу Аббас» та Народ- ний фронт за визволення Палестини, відомий як Червоні орли;

Аль-Кайда, відома як Ісламська армія або Всесвітній ісламський фронт джихада проти євреїв та хрестоносців, заснована у 1990 р. Ця організація надавала фінансову, військову допомогу всім, хто ви- ступає за відновлення всесвітньої мусульманської держав. Тепер ця організація закликає вбивати у всьому світі євреїв, американців та їх союзників. На її рахунку вибухи у багатьох посольствах, терорис- тичний акт 11 вересня 2001 р. проти Всесвітнього торгового центру у Нью-Йорку. Ця організація фінансує, надає матеріально-технічну підтримку терористичним групам, які підтримують її цілі.

Центром терористичних організацій, як правило є декласовані елементи. Саме вони найчастіше складають основне ядро натовпу з усіма його особливостями, зокрема психічними.

В останній час окремо розглядають інформаційний тероризм, як форму фізичного та психічного насилля в інформаційному серед- овищі. Фізичне насилля – руйнування джерел інформації, самої інформації, інформаційних мереж та приймачів. Це характерно для сучасних війн, наприклад знищення теле-, радіостанцій.

Психічне насилля – це навязування ідей, поглядів, думок, які руйнують моральні основи особи, суспільних груп, всього суспіль- ства. Основа інформаційного тероризму – інформаційний вплив, який складається з інформаційної боротьби, війни, інформаційної атаки, агресії. Результат дії – маніпулювання свідомістю людини, або навіть великої групи людей. При проведенні інформаційного тероризму використовують інформаційну зброю, яка є сукупніс- тю радіотехнічних, телевізійних, комп’ютерних об’єктів та різних апаратно-програмних засобів.

Що робити якщо вас взяли в заручники. Спецслужби всього сві- ту розробили спеціальні правила поведінки при контакті з терорис- тами. От деякі з них: якщо вас взяли в заручники, постарайтеся не виявляти «героїзму», оскільки ви можете не розрахувати свої сили і нерозумно загинути. Пам’ятайте, що вашою безпекою вже стурбо- вані фахівці з різних служб. Не суперечте терористам, але і не під- лещуйтеся перед ними, і те, і інше приведе до порушення і неперед- бачених наслідків. Не намагайтеся ні в чому їх переконувати, якщо ви не фахівець – психолог. Не скаржтеся і не плачте – це дратує те- рористів. Якщо ви потрапили під постріли, негайно падайте на під- логу та сховайтеся за куленепробивну перепону. Якщо в приміщен-

ня, де вас тримали терористи, увірвалися бійці спецпідрозділу, не намагайтеся їм довести, що ви заручник, а не терорист. Виконуйте накази і не суперечте, бо під час захоплення немає часу розбиратися, хто є хто. Якщо вас відпустили терористи, виходьте не кваплячись, але і не барітеся, бо обидві форми поведінки небезпечні.

Якщо ви упали, постарайтеся зібратися в грудку і захистити руками голову. Якщо на разі вибуху вас придавило, постарайтеся не рухатися, тому що це може викликати додатковий обвал і тільки переконавшися в тому, що вже нічого не валиться, можна спробува- ти звільнити чи руку ногу; подавайте знаки рятувальникам голосом або стукотом; можна подзвонити по мобильнику, якщо у вас є така можливість; витрачайте свої сили ощадливо, невідомо, коли приспіє допомога; в усіх випадках постарайтеся не втрачати голови, заспо- коюйте себе й інших, щоб не допустити паніки.

Звичайно, усього не можна передбачити, але якщо уже ви по- трапили в таку неприємність, то постарайтеся бороти за своє життя і життя інших людей, але дійте розумно і врівноважено. Уникайте дивитися викрадачам прямо в очі. Не робіть різких і загрозливих рухів, не провокуйте терориста на необдумані дії. Із самого почат- ку (особливо перші півгодини) виконуйте всі їхні накази і розпоря- дження. Говоріть спокійним голосом, уникайте зухвалого, ворожого тону. По можливості розташуєтеся подалі від вікон і від самих бан- дитів. Намагайтеся запам'ятати якнайбільше про викрадачів. Це до- поможе їхньому якнайшвидшому затриманню. Для підтримки сил їжте усе, що вам дають, навіть якщо їжа вам не подобається. Не на- магайтеся бігти, якщо немає повної впевненості в успіху починання. Постарайтеся розвивати ваші взаємини з іншими заручниками. Од- нак робити це потрібно обережно, щоб у терористів не створилося враження, начебто ви намагаєтеся «втертися» в довіру, щоб само- стійно звільнитися.

Уникайте політичних дискусій, тому що тим самим ви можете викликати тільки роздратування, але постарайтеся бути уважними слухачам. Звертатися до злочинців можна лише з проханнями – ви- пити води, прийняти таблетку. Повідомляйте своїм викрадачам про проблеми зі здоров'ям. Якщо вам необхідний регулярний прийом ліків, якнайшвидше повідомите їх про це.

Збереження психічної стійкості при тривалому перебуванні в ув'язненні – одна з найважливіших умов порятунку. Ефективні будь- які прийоми і методи, що відволікають полоненого від неприємних

відчуттів і переживань, дозволяють зберегти ясність думки, адекватну оцінку ситуації. Намагайтеся дотримувати вимоги особистої гігієни, робіть доступні в даних умовах фізичні вправи. Корисно практикувати аутотренінг і медитацію. Відволікайте себе та оточуючих від поганих думок. Якщо є можливість, читайте усе, що виявиться під рукою. Мож- на також писати, незважаючи на те, что написане можуть відібрати. Важливий сам процес, що допомагає зберегти розум, врівноваженість.

Важливо стежити за часом, тим більше, що викрадачі звичайно відбирають годинники, відмовляються говорити, який зараз день і година. Ведіть календар, відзначайте зміну дня і ночі (по активності злочинців, по звуках, по режиму харчування). Намагайтеся відноси- тися до всього, що відбувається ніби з боку, не приймаючи ситуацію близько до серця, сподівайтеся на позитивний результат. Ви пови- нні пам'ятати про те, що не можна заважати діям тих структур, що намагаються вас звільнити.

Питання

1. Що таке терор як явище?

2. Як класифікують види терору?

3. Що таке терористичний акт?

4. Чим відрізняється терористичний акт від акту терору»

5. Охарактеризуйте основні терористичні організації світу.

6. Як треба поводитися заручнику?

7. Що таке інформаційний тероризм.

8. Що таке державний тероризм?

7.4. Соціально небезпечні вірусні інфекції людини

Це група модифікованих вірусів, які утворилися з існуючих вірусів під дією несприятливих факторів – хімічних (з-за високого рівня за- бруднення хімічно активними речовинами природи), фізико-хімічних (підвищена інтенсивність УФ-випромінення з-за руйнування озонос- фери). Процеси модифікації, мутації відомих вірусів відбуваються без- перервно. Там де природні сили послаблені з-за надмірного забруднен- ня хімічними речовинами, фізико-хімічними факторами, перевищення рівня небезпечних параметричних факторів мутації закріплюються і віруси розповсюджуються, викликаючи епідемії і навіть пандемії.

Тепер кажуть про пандемію, тобто епідемію світового масштабу, синдрому набутого імунного дефіциту (СНІД), туберкульозу з-за мутованої палички Коха та малярії.

Під егідою ООН діють організації з попередження розширен- ня епідемій соціально значимих хвороб – таких, що швидко поши- рюються і різко підвищують смертність. Зокрема, Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІДу в Україні, в межах компоненту «Інформація, освіта та адвокація» веде активну просвітницьку діяльність. Вона спрямована на зменшення захворюваності на ВІЛ серед найбільш уразливих до нього груп населення.

Важливим є розвиток соціальної підтримки ВІЛ-інфікованих, покращення умов лікування ВІЛ-позитивних та найбільш уразли- вих до ВІЛ груп (наркомани зокрема).

Проблема ВІЛ/СНІД є надактуальною для України. Свідчен- ням швидкого розвитку епідемії в нашій країні є статистика щодо хворих і померлих людей від СНІДу. За оцінками міжнародних та національних експертів чисельність людей, які живуть з ВІЛ/СНІ- Дом в Україні, нині може перевищувати 400 000 осіб (близько 1,6

% дорослого населення країни, тобто осіб віком від 15 до 49 років). Наприклад, тільки в Бердянську з 1999 по 2004 рр. зареєстровано

100 ВІЛ інфікованих, з яких вмерли 10 людей. Україна посідає одне з перших місць в Європі за чисельністю ВІЛ-інфікованої молоді – хлопців та дівчат у віці від 15 до 24 років.

Слід пам’ятати, що у світі не існує ліків, які б могли лікувати. Іс- нують препарати різного походження – природного, синтетичного, які можуть тільки дещо продовжити життя, але не вилікувати людину. Такі ліки надто дорого коштують. Розраховувати, що в ближчому часі будуть винайдені препарати, які можуть повністю лікувати не варто.

Це пов’язано з теоретичними проблемами дослідження вірусу. Він нестійкий, дуже швидко змінюється і підібрати до нього вакци- ну буде неможливо доти, доки не відбудеться його стабілізація. Зо- крема з-за цих причин не діють традиційні вакцини на відомі віруси грипу, туберкульозу, малярії та інші інфекції, бо вони теж мутують під дією зовнішніх факторів.

Темпи поширення епідемії вимагають ефективних дій на держав- ному, місцевому рівнях, всебічної підтримки заходів із профілактики ВІЛ/СНІДу, лікування, догляду та підтримки хворих або носіїв.

За даними ООН за станом на початок 2006 року у світі прожи- вало 32 млн ВІЛ-інфікованих людей і тільки за цей рік ця цифра збільшилася на 4,3 млн Отже, необхідна професійно організована, широкомасштабна та орієнтована на різні цільові групи населення інформаційно-освітня діяльність.

Через ці причини Міністерство освіти і науки України та Між- народний благодійний фонд «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» підписали в 2004 році Угоду про взаєморозуміння та співп- рацю. В ній визначено першочергові завдання реалізації програми Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією

«Подолання епідемії ВІЛ/СНІД в Україні» для галузі освіти.

Основні завдання Угоди полягають в забезпеченні розроблення та видання навчально-методичних посібників з профілактики ВІЛ- інфекції в контексті змісту навчального предмету «Основи здоров’я» для учнів 1–9 класів та спецкурсів для 5–11(12) класів загальноос- вітніх навчальних закладів України.

Вкрай необхідною є підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації педагогічних, науково-педагогічних працівників з питань утвердження здорового способу життя та профілактики ВІЛ-інфекції серед учнівської та студентської молоді. Для цього необхідні відповідні програми для інститутів післядипломної педагогічної освіти, педагогіч- них вищих навчальних закладів, навчально-методичні матеріали для проведення тренінгів серед педагогічних працівників. Численні соціо- логічні дослідження вказують на низький рівень обізнаності населення щодо щляхів розповсюдження ВІЛ/СНІДу та стосунків з інфіковани- ми. Важливим є подолання упередженого ставлення, дискримінації людей, що живуть з синдромом ВІЛ/СНІДу. Одна з причин поширен- ня СНІДу – порушення правил особистої гігієни, морально-етичних принципів. Це невпорядковані статтєві стосунки без використання засобів перестороги (презервативи), невпорядкована зміна парнерів, використання у середовищі наркоманів або медичних закладах неди- зенфікованих шприців з можлими залишками інфікованої крові. Інша

– потрапляння в організм здорової людини інфікованої крові, зокрема при її переливанні у медичних закладах. Третій шлях – наприклад при голінні недизинфікованими небезпечними лезами. Четвертий – інфі- кування ще ненародженої дитини в утробі матері (зокрема наркоманки або жінки, якої можливо переливали колись інфіковану кров).

Питання

1. Які інфекції небезпечні для суспільства?

2. Який стан з ВІЛ інфекціями у світі, в Україні?

3. Які шляхи розповсюдження СНІДу?

4. Які просвітницькі заходи можуть сприяти зменшенню СНІДу?