2. Основи податкового законодавства

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 р. під податком, збором (податковим платежем) у бюджети і державні цільові фонди слід розуміти обов'язковий внесок у бюджет відповідного рівня або державний цільовий фонд, здійснюваний платниками в порядку і на умовах, які визначаються – законом України про оподаткування.

Податки і збори можна класифікувати за різними підставами:

1. У залежності від платників розрізняють:

а) податки з юридичних осіб;

б) податки з фізичних осіб;

в) змішані податки.

2. У залежності від форми обкладання:

а) прямі, що поділяються на:

• прибуткові;

• реальні;

• промислові;

• особисті;

б) непрямі.

3. У залежності від компетенції органу, що регулює вид податку:

а) загальнодержавні;

б) місцеві.

4. У залежності від періодичності стягнення:

а) разові;

б) систематичні.

Податкова система - врегульована нормами права сукупність суспільних відносин по встановленню, стягненню на території держави податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Принципами побудови системи оподаткування України є:

1. стимулювання науково-технічного прогресу;

2. стимулювання підприємницької виробничої діяльності!

3. рівнозначність та пропорційність;

4. рівність, забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання;

5. компетенція;

6. єдиний підхід;

7. доступність.

До загальнодержавних належать такі податки і обори:

1. податки на добавлену вартість;

2. акцизний збір;

3. податок на прибутки підприємств;

4. податок на доходи фізичних осіб;

5. мито;

6. державне мито;

7. податок на нерухоме майно;

8. податок на землю;

9. рентні платежі;

10. податок з власників транспортних засобів;

11. податок на промисел;

12. збір за спеціальне використання природних ресурсів;

13. збір за забруднення навколишнього природного середовища;

14. збір на обов'язкове соціальне страхування;

15. збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

16. збір у Державний інноваційний фонд; 17) плата за торговий патент;

18. фіксований сільськогосподарський податок;

19. збір на розвиток виноградарства, садівництва, хмільництва;

20. гербовий збір;

21. єдиний збір, що стягується у пунктах пропуску через державний кордон України та інші.

Місцеві податки і збори:

1) податок з реклами, готельний збір;

2) комунальний податок;

3) збір за паркування автотранспорту;

4) ринковий збір;

5) збір за видачу ордера на квартиру; 6) курортний збір;

7) збір за участь на бігах на іподромі та інші.

Особливу увагу слід приділити прибутковому податку з громадян. Його стягнення здійснюється на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 р. Платни­ми прибуткового податку в Україні є громадяни України, іноземці та особи без громадянства.

Сплата податків - це невід’ємна складова частина правової культури кожного громадянина України. На це вказує ст. 67 Конституції України: „Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом”.

Гарантією здійснення цієї статті Конституції є податкове законодавство, що удосконалюється останнім часом, наприклад прийняття Верховною Радою України у липні 2001 року Малого Податкового кодексу, що значно удосконалив систему оподаткування України.

Податок - це обов'язковий внесок у державний або місцевий бюджет, який вноситься окремими особами, підприємствами, організаціями, установами. Види податків:

За формою обкладення:

1. Прямі податки - податки, які стягує держава безпосередньо з доходів або майна платників податків (фізичних і юридичних осіб). Головними видами прямих податків є:

• реальні - з розрахунку, в основі якого лежить не дійсний, а передба­чуваний прибуток або середній розмір прибутку (податок на неру­хоме майно, податок (плата) за землю, податок з власників машин);

• особисті - податки, що сплачуються платником за рахунок залежно від одержаного ним прибутку та з урахуванням його фінансового стану (податок на прибуток підприємства, податок на доходи фізич­них осіб).

2. Непрямі податки - податки, на товар і послуги, що встановлюється у вигляді надбавки до їх ціни та сплачуються споживачем. До них відносять:

• Акциз - основний вид непрямих податків на окремі категорії това­рів широкого вжитку (алкогольні напої, тютюнові вироби), що про­ даються в середині країни.

• Податок на додану вартість (ПДВ) - загальний податок на спожи­вання, який повинні сплачувати всі, хто займається виробництвом і продажем товарів.

• Мито-непрямі податки на імпортні, експортні і транзитні товари. Залежно від органу влади чи місцевого самоврядування, який їх вста­новлює, податки поділяються на:

1. Загальнодержавні податки і збори, до яких належать:

• податок на прибуток підприємств;

• податок на доходи фізичних осіб;

• податок на додану вартість (ПДВ);

• акцизний збір;

• мито;

• податок на рухоме майно;

• плата за землю;

• податок на промисел;

• збір за забруднення навколишнього середовища;

• збір на обов'язкове соціальне страхування;

2. Місцеві податки і збори, до яких належать:

• комунальний податок;

• податок з реклами;

• готельний збір;

• збір за паркування автотранспорту;

• ринковий збір;

• збір за видачу ордера на квартиру;

• курортний збір;

• збір з власників собак;

• збір за участь у бігах на іподромі та інші.

В залежності від характеру використання, податки поділяються на:

1. Загальні податки (використовуються на загальнодержавні потреби без кон­кретизації заходів та видатків).

2. Спеціальні податки (зараховуються до державних цільових органів і використовуються виключно на фінансування конкретних видатків - збір на пенсійне і соціальне страхування).