- •Розділ і Основи конституційного права України. Основи теорії держави і права. Основи адміністративного, цивільного права і цивільного процесу. Лекція 1
- •1. Конституція України – основний Закон держави.
- •2. Конституційні права та свободи громадянина
- •3. Конституційні обов’язки людини та громадянина
- •Міжнародні стандарти в галузі прав людини
- •Право громадян на об'єднання у політичні партії та громадянські організації
- •Право громадян на свободу світогляду та віросповідання.
- •Безпосередня та представницька демократія.
- •Поняття і види референдуму в Україні
- •Засади виборчого права й види виборчих систем
- •Виборча система України. Закон України "Про вибори народних депутатів України" від 18 жовтня 2001 р.
- •Загальне поняття про громадянське суспільство
- •Поняття й основні ознаки правової держави
- •Лекція 2
- •1. Подібність і відмінність понять „людина”, „особа”, „громадянин”
- •Поняття громадянства України
- •3. Рівноправність громадян. Припинення громадянства України
- •Лекція 3
- •1. Основні теорії походження права і держави.
- •Основні закономірності і особливості походження держав у різних народів світу
- •Зміст, структура предмету „Основи права”.
- •2. Сутність держави. Основи теорії права.
- •Поняття форми держави.
- •Класифікація форм державного устрою
- •Поняття та види політичних режимів
- •Поняття й ознаки права
- •Право особливий вид соціальних норм
- •Джерела (форми) права
- •Правові відносини. Поняття правосуб'єктності.
- •3. Систематизація українського законодавства Поняття законодавства, його система
- •Мета і форми систематизації нормативно-правових актів
- •Поняття закону. Види законів України
- •Поняття та структура підзаконних нормативно-правових актів в Україні.
- •Поняття системи права
- •Поділ права на галузі, правові інститути та правові норми.
- •Загальна характеристика основних галузей права України.
- •Поняття та ознаки норми права
- •Структура норми права.
- •Поняття, причини і види правопорушень
- •Поняття і види юридичної відповідальності
- •Підстави юридичної відповідальності
- •Лекція 4
- •1. Відносини, які регулюються адміністративним правом
- •Поняття адміністративного проступку. Види адміністративних стягнень
- •Адміністративна відповідальність неповнолітніх
- •Порядок притягнення до адміністративної відповідальності:
- •Лекція 5
- •1. Цивільне право як самостійна галузь права
- •Цивільно-правові відносини
- •2. Учасники цивільних правовідносин
- •3. Право власності та інші речові права
- •Лекція 6
- •Невизначеність строку виконання зобов'язання
- •Дострокове виконання зобов'язання
- •Місце виконання зобов'язання
- •Солідарні вимоги кредиторів
- •Виконання грошового зобов'язання внесенням боргу в депозит
- •Гарантія
- •2. Правочини. Категорія договору в цивільному праві. Окремі види договорів
- •3. Окремі види цивільно-правових договорі договір купівлі-продажу, договір дарування, договір майнового найму, договір позики
- •Лекція 7
- •1. Трудове право як самостійна галузь права
- •2. Трудовий договір: поняття, зміст, порядок укладення
- •3. Переведення, переміщення, зміни істотних умов праці
- •4. Колективний договір.
- •Лекція 8
- •1. Праця жінок. Право ведення трудових книжок
- •2. Робочий час
- •3. Час відпочинку
- •Лекція 9
- •1. Пільги для осіб, які поєднують роботу з навчання
- •2. Оплата праці
- •4. Охорона праці. Пенсійне забезпечення в Україні
- •Лекція 10
- •Поняття та ознаки злочину. Склад злочину. Стадії його вчинення.
- •2. Кримінальна відповідальність та її підстави. Обставини, що пом’якшують та обтяжують кримінальну відповідальність
- •3. Співучасть у вчиненні злочину. Поняття неосудності
- •4. Види кримінальних покарань. Кримінальна відповідальність неповнолітніх
- •Лекція 11
- •1. Кримінальна відповідальність за злочини проти національної безпеки
- •2. Злочин проти власності, господарської діяльності
- •3. Кримінальні відповідальність за злочини проти волі, честі, гідності особи, життя та здоров’я особи
- •Лекція 12
- •Поняття шлюбу і порядок його укладання. Шлюбний контракт
- •Підстави і порядок розірвання шлюбу. Опіка, піклування, усиновлення
- •Взаємні права та обов’язки батьків і дітей
- •Поняття і завдання нотаріату України. Заповіт
- •Лекція 13
- •1. Основи фінансового права. Бюджетне право
- •2. Основи податкового законодавства
- •3. Прибутковий податок з громадян
Поняття і завдання нотаріату України. Заповіт
Нотаріат України. Нотаріат в Україні - система органів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші передбачені законодавством нотаріальні дії з метою надання їм юридичної гідності.
Учинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах(державні нотаріуси) або мають приватну нотаріальну практику (приватні нотаріуси). Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.
У населених пунктах, де немає нотаріусів, певні визначені законом нотаріальні дії вчиняються уповноваженими на це посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів.
Учинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України.
Посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріальних, може провадитись в особливих випадках також:
-
головними лікарями, їхніми заступниками з медичної частини або черговими лікарями лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами й головними лікарями будинків для престарілих та інвалідів;
-
капітанами морських суден або суден внутрішнього плавання, що плавають під прапором України;
• начальниками розвідувальних, арктичних та інших подібних до них експедицій;
• начальниками, їхніми заступниками з медичної частини, старшими та черговими лікарями госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів;
• командирами (начальниками) військових частин, з'єднань, установ і закладів;
• начальниками місць позбавлення волі.
Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту (університет, академія, інститут) і пройшов стажування протягом шести місяців у державній нотаріальній конторі або в нотаріуса, що має приватну нотаріальну практику, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право заняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість. Нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних і громадських підприємств та організацій, вдаватися до підприємницької та посередницької діяльності, виконувати іншу оплачувану роботу, крім складання проектів угод і заяв, виготовлення копій документів і виписок із них, давання роз'яснень у питанні учинення нотаріальних дій, консультацій правового характеру, а також викладацької та наукової роботи у вільний час.
Нотаріус зобов'язаний:
- виконувати свої професійні обов'язки відповідно до закону і принесеної присяги;
- сприяти громадянам, підприємствам, установам та організаціям у здійсненні їхніх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;
- зберігати в таємниці відомості, одержані ним під час учинення нотаріальних дій;
- відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.
Органами нотаріату вчиняються такі нотаріальні дії:
- посвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти та ін.);
- вживаються заходи з охорони спадкового майна;
- видаються свідоцтва про право на спадщину;
- видаються свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;
- видаються свідоцтва про придбання жилих будинків із прилюдних торгів;
- видаються дублікати документів, що зберігаються у справах нотаріальної контори;
- накладається заборона відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;
- засвідчується вірність копій документів та виписок Із них;
- засвідчується справжність підпису на документах;
- засвідчується вірність перекладу документів а однієї мови іншою;
- посвідчується факт, що громадянин є живим;
- посвідчується факт перебування громадянина в певному місці;
- посвідчується тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці;
- посвідчується час подання документів;
- передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам;
- приймаються в депозит грошові суми та цінні папери;
- вчиняються виконавчі написи;
- вчиняються протести векселів.
Спадкове право
Спадкування - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, що померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється двома шляхами: за заповітом та за законом. При цьому перевага надається спадкуванню за заповітом, оскільки воно безпосередньо пов'язане із однією із правомочностей власника — правом розпорядження належним йому майном на випадок його смерті шляхом складання і посвідчення у особливому порядку спеціального документа.
Дії по складанню заповіту - особливий вид правочину, за яким правові наслідки пов'язуються як із смертю заповідача, так із волею осіб, які названі у ньому спадкоємцями.
Заповіт - це комплекс розпоряджень спадкодавця на випадок своєї смерті. Поряд з основним розпорядженням - до кого перейде майно, у ньому можуть бути й інші розпорядження немайнового характеру.
Існує кілька видів заповітів.
Заповіт подружжя може вчинятися для одержання спадщини - майна, яке було їх спільною сумісною власністю, тією особою, яка була обрана за домовленістю між подружжям, а також для того, щоб той із подружжя, який пережив іншого, продовжував жити у звичному для нього майновому середовищі. Тобто, у разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до того, хто його пережив. Нотаріус накладає заборону відчуження майна, яке зазначило подружжя у заповіті. У рай смерті останнього з подружжя право на спадкування мають особи, зазначені подружжям у заповіті. Нотаріус знімає заборону відчуження майна, і спадкоємці отримують його у власність (якщо приймуть спадщину). Законодавець передбачає за життя чоловіка та дружини право кожного з них на відмову від спільного заповіту. Така відмова нотаріально посвідчується.
Заповіт з умовою — це такий, в якому заповідач обумовлює виникнення права на спадкування у зазначеної у заповіті особи тільки за наявності певних умов, як пов'язаних, так і не пов'язаних з її поведінкою. Так, заповідач може, наприклад, зазначити, що його син одержить право на спадкування, якщо на момент відкриття спадщини буде студентом Гарвардського університету. При цьому не можна вважати ці умови ні обмеженням правоздатності, ні обмеженням суб'єктивних прав. Ніхто не зможе примусити сина навчатися там, де він не хоче. Отже, жодні його суб'єктивні права не будуть порушені.
Секретний заповіт - це заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Заповідач подає його нотаріусу в заклеєному конверті, на якому має бути особистий підпис заповідача. Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача вкладає його в інший конверт та опечатує. Заповіт може бути будь-коли змінений, доповнений або скасований заповідачем.
Закон висуває загальні вимоги до форми заповіту: він повинен бути складений письмово із зазначенням місця та часу його складення; особисто підписаний заповідачем або особами, передбаченими в законі; посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, зазначеними у законі. Порушення зазначених вимог до форми заповіту спричиняє його нікчемність.
Після смерті заповідача, одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту і повідомляє про це членів сім'ї та родичів спадкодавця. У присутності заінтересованих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверт із заповітом та оголошує його зміст. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписується нотаріусом та свідками. Весь зміст заповіту нотаріус записує у протоколі.
Закріплюючи у вигляді загального правила необхідність нотаріального посвідчення заповіту, законодавець у той же час широко визначає коло випадків, коли заповіти, засвідчені уповноваженими на те посадовими, службовими особами, прирівнюються до нотаріальних.