3. Систематизація українського законодавства Поняття законодавства, його система

Законодавство - це сукупність усіх офіційних письмових документів, які видаються компетентними органами держави і які встановлюють, змінюють або скоюють загальнообов'язкові правила поведінки, що забезпечуються держав­ним примусом. Іншими словами законодавство - сукупність усіх нормативно-правових актів.

Усі нормативно-правові акти поділяються на закони та підзаконні акти.

Система законодавства - це сукупність усіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів, що являють собою зовнішній вираз системи права.

Першим елементом законодавства є нормативний припис - положення, прямо сформульоване в тексті нормативно-правового акту, що містить обов'язкове рішення державної влади. Елементом припису є норма права. Нормативні приписи викладаються у вигляді окремої статті, пункту, параграфу. Стаття нормативно-пра­вового акту і норма права збігаються, якщо всі структурні елементи норми права (гіпотеза, диспозиція, санкція) відображені у статті. Проте у ній не завжди викла­даються всі елементи норми права. Залежно від цього розрізняють прямий, відсильний чи бланкетний способи викладання норм у статті. Прямий - всі елементи норми права містяться у статті нормативно-правового акту. Відсильний - робиться посилання на іншу статтю чи статті. Бланкетний - це стаття відсилає до іншого нормативно-правового акту.

Наступним елементом системи законодавства є нормативний інститут – це система взаємопов'язаних за своїм змістом та взаємодіючих нормативних приписів, які регулюють певний вид суспільних відносин.

Галузь законодавства - це сукупність нормативних актів і нормативних приписів, які регулюють певну сферу суспільних відносин. Розрізняють такі галузі законодавства, як конституційне, адміністративне, фінансове, цивільне тощо.

Мета і форми систематизації нормативно-правових актів

Система законодавства будь-якої країни складається з величезної кіль­кості нормативно-правових актів, а тому час від часу виникає потреба в їх сис­тематизації. .

Мета систематизації:

• полегшує користування нормативно-правовими актами; призводить до полегшення і зручності у проваджені конкретних юридичних справ;

• робить чинне законодавство держави доступним для всіх;

• дає змогу виявляти і усувати прогалини у справі;

• дає змогу встановити й усунути дефекти законодавства;

• дає змогу не допустити дублювання юридичних норм, усунути наявні суперечності між ними;

• полегшує науковий аналіз і вивчення законодавства у державі.

Розрізняють дві основні форми систематизації законодавства:

Кодифікація - це така систематизація нормативно-правових актів, згідно з якою змістовно переробляють діючи норми. Вона завжди має офіційний правотворчій характер. Під час кодифікації застарілі норми усуваються або змінюються новими. Результатом кодифікації є єдиний нормативно-правовий акт, що регулює певну групу суспільних відносин.

Розрізняються такі види кодифікації:

• за обсягом (галузева, міжгалузева, спеціальна);

• за формою вираження (основи законодавства, кодекси, статути, закони, положення).

Найбільш відомим кодифікаційним актом є кодекс.

Інкорпорація - спосіб систематизації нормативних актів в одному збірнику за певним критерієм (хронологією, алфавітом тощо). Вона може бути офіційною і неофіційною. Розрізняють таки, види інкорпорації:

• за обсягом (загальну, галузеву, міжгалузеву та спеціальну);

• за критерієм об'єднання: предметну (за предметом регулювання), хронологічну (за датою прийняття), суб'єктивну (відповідно до органу, який видав). С/

Як вид інкорпорації виступає консолідація - більш глибока обробка нор­мативного матеріалу, коли розрізненні акти, що стосуються одного й того ж об'єд­нуються в єдиний акт.