Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекції з конституційного права України на 2008-....doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
27.10.2018
Размер:
1.79 Mб
Скачать

211

Тема 1. Конституційне право як провідна галузь права України. Наука конституційного права

План:

1.Поняття конституційного права як галузі права. Конституційне право як наука і навчальна дисципліна.

2.Предмет і метод конституційного права.

3.Система галузі конституційного права. Конституційно-правові норми та інститути.

4.Джерела конституційного права України. Інші різновиди джерел конституційного права.

5.Конституційні правовідносини

Основні терміни теми: конституційне право, принципи конституційного права, конституційно - правова відповідальність, предмет і метод правового регулювання конституційного права, конституційно-правові відносини, Об’єкти і суб’єкти конституційного права, джерела конституційного права, наука конституційного права.

Актуальність теми: даної роботи полягає у тому, що конституційне право, а саме предмет розгляду (суспільні правовідносини) займають особливе місце у правовій системі України. Адже саме конституційне право є основоположною галуззю права, на якому базується вся правова система України.

1. .Поняття конституційного права як галузі права. Конституційне право як наука і навчальна дисципліна.

Термін “конституційне право” має три значення: галузь права, наука, навчальна дисципліна.

Конституційне право України як навчальна дисципліна є сукупністю тем, обсяг та зміст яких визначається навчальною робочою програмою. Метою вивчення дисципліни є застосовування в подальшому одержаних знань для поглибленого опанування інших юридичних дисциплін, успішного використання їх в конкретних умовах практичній діяльності. Навчальна дисципліна "Конституційне право України" розкриває суть конституційного права, його предмет, методи і систему, функції, джерела, основні принципи та інститути галузі тощо. Структура, завдання , обсяг та зміст навчальної дисципліни „Конституційне право України” надані у вступі до курсу дистанційного навчання.

Наука конституційного права є складовою частиною всієї правової юридичної науки. Вона належить до числа галузевих наук, основна характерна ознака яких полягає в тому, що їхнім предметом є вивчення однойменної галузі права. Головне завдання науки конституційного права — це розроблення та запровадження пропозицій щодо поліпшення ефективності та впливу конституційно-правових інститутів і норм на суспільні відносини. Наука конституційного права має своїм предметом вивчення галузі конституційного права. Вона розкриває властиві їй закономірності, формулює основні поняття, категорії, функції, що відповідають конституційно-правовим інститутам. Однак наука конституційного права вивчає не тільки норми й інститути, але й ті суспільні відносини, які регулюються конституційним правом. Вона виявляє ефективність дії правових норм, виробляє рекомендації з підвищення їхньої результативності.

Наука конституційного права - це система знань та уявлень про конституційно-правові норми та інститути й виникаючих на основі їхньої дії конституційно-правових відносинах. Система науки не складається довільно, вона залежить від структури галузі. Формулюючи теоретичні висновки, наука конституційного права опирається на широку систему джерел, під якими мають на увазі фактори, що становлять основи наукового пізнання. На відміну від конституційного права як галузі наука кон­ституційного права використовує як свої джерела не лише нормативно-правові акти, що містять конституційно-правові норми, рішення Конституційного Суду України, а й інші джерела. До таких джерел належать, по-перше, праці вітчизняних і закордонних вчених з найбільш важливих проблем конституційного права. По-друге, наукові теорії з конституційного права. По-третє, процеси, які відбуваються в житті на підставі дій конституційно-правових норм, тобто практичний досвід конституціоналізму. Наука конституційного права використовує свої методи наукового пізнання. До її основних методів відносяться: історичний, системний, порівняльно-правовий, статистичний, конкретно-соціологічний та формально-юридичний методи. Суть історичного методу полягає в тому, що конституційно-правова наука досліджує правові явища в їхньому розвитку. Шляхом системного методу вивчаються певні явища і процеси у їх взаємодії з іншими явищами.

Порівняльно-правовий метод полягає в порівняльному аналізі конституційно-правових норм різних країн і є важливим інструментом у виявленні й використанні позитивного досвіду. Статистичний і конкретно-соціологічний методи передбачають вивчення ефективності дії конституційно-правових норм на певні суспільні відносини. Формально-юридичний метод застосовується при дослідженні нормативних джерел.

Як галузь права конституційне право являє собою сукупність правових норм, які з одного боку характеризуються внутрішньою єдністю, певними загальними ознаками, з іншого - відрізняються від норм інших галузей.

У юридичній літературі існують різні погляди щодо назви провідної галузі права в системах національного права. В одних країнах використовується термін „державне право”, в інших - „конституційне право”. Термін „державне право” використовується в тих країнах, становлення і розвиток яких супроводжується абсолютизацією ролі держави (Австрія, Німеччина, Швейцарія). В Україні, де основними рисами конституційного ладу є громадянське суспільство і правова держава, використовується термін „конституційне право”.

Характерні риси галузі права: нормативність, формальна визначеність, спрямованість на досягнення певного правового результату, можливість захисту правових приписів засобами державного впливу тощо.

Ознаки: принципи, предмет і метод конституційно - правового регулювання, правові норми і інститути, соціальне призначення й роль конституційного права, завдання і функції конституційного права, наявність конституційно-правової відповідальності.

Принципи:

- суверенність;

- принцип верховенства закону над іншими нормативними актами;

- принцип розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову;

- принцип народного представництва і верховенства парламенту;

- рівність усіх перед законом;

- пріоритет природних прав людини над державою та її органами.

Предмет галузі конституційного права дає можливість диференційовано виділити окремі елементи, які у сукупності дають цілісне уявлення про його зміст.

Метод правового регулювання – сукупність прийомів і способів, за допомогою яких норми галузі права впливають на конкретні суспільні відносини, упорядковують їх щодо цілей і завдань правового регулювання.

Норма – правило поведінки.

Інститут –сукупність правових норм, які регулюють однорідні суспільні відносини.

Конституційне право на відміну від інших галузей регулює відносини, які складаються у всіх основних сферах життєдіяльності суспільства: економічної, політичної, соціальної, духовної. У всіх зазначених сферах конституційне право регулює не всі відносини, а тільки ті, які є базовими, системостворюючими, а вже опираючись на конституційно-правові норми, всі інші галузі регулюють суспільні відносини більш детально.

Конституційне право України є одним з найважливіших засобів забезпечення повновладдя народу України в політичній, економічній і соціально-культурній сферах його життєдіяльності. Жодна інша галузь права не закріплює суспільні відносини, що складають основи повновладдя народу України.

Конституційно – правова відповідальність – особливий вид юридичної відповідальності, що настає за порушення норм конституційного права. Її суб'єк­тами можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, депутати представницьких установ, громадських об'єднань. Конституційно – правова відповідальність не тягне за собою ні матеріальні, ні репресивні наслідки. Вона має політичний і моральний характери. На громадян, які не є депутатами або посадовими особами, вона взагалі не поширюється.

Формами конституційно – правової відповідальності є:

- скасування або призупинення дії неконституційного акта;

- відповідальність органів державної влади, та їх посадових осіб перед державою;

- відповідальність органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб перед територіальною громадою та державою;

- звільнення з посади (відставка, усунення з поста);

- припинення дії депутатського мандата;

- дострокове припинення повноважень представницького органу;

- визнання виборів або результатів референдуму недійсними;

- заборона громадського об'єднання за антиконституційну діяльність;

- офіційне визнання роботи державного органу, вищої посадової особи незадовільною.

Одним із видів конституційно – правової відповідальності є відповідальність держави перед громадянами, що пов’язана з реалізацією громадянами права на звернення та права оскаржити в суд рішення і дії (бездіяльність) органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Ці та інші особливості галузі конституційного права в сукупності дозволяють назвати конституційне право провідною галуззю національного права України.

Конституційне право нерозривно пов’язано з іншими галузями права (адміністративним, цивільним, фінансовим, кримінальним тощо), містить в собі їх основи і норми, врегульовує найважливіші з точки зору держави відносини. Найбільш тісний його зв’язок з адміністративним правом, яке регламентує управлінську діяльність держави, визначає її форми і методи. Адміністративне право реалізує можливості конституційного статусу органів управління, а його санкції в певних випадках здійснюють захист норм конституційного права. Тісний зв’язок між конституційним і фінансовим правом, предметом якого є регулювання накопичення, розподілу й використання державних грошових фондів. Основи такої діяльності закладені в нормах конституційного права, причому це здійснюється як на рівні Конституції, так і на рівні інших джерел конституційного права. У свою чергу, норми фінансового права регулюють фінансування суб’єктів конституційного права – Верховної Ради, Конституційного Суду, органів місцевого самоврядування. Існує зв’язок між конституційним і кримінальним правом, де особливістю останнього є те, що його норми містять заборони на певну поведінку під загрозою застосування покарання. Конституція визначає зміст і принципи кримінальної політики, її мету і соціальну спрямованість. У свою чергу, кримінально-правові норми здійснюють охорону багатьох конституційно правових норм.