- •1. Зміст методології юриспруденції.
- •2. Первинне та похідне походження держави. Олігархічна теорія.
- •3. Конфліктне призначення права. Теорія примирення.
- •4. Співвідношення держави і права. Правова та етатистська держава.
- •5. Юриспруденція, її система. Нові сфери юриспруденції.
- •6. Об’єкт і предмет юридичної науки. Правознавство та державознавство.
- •7. Догматичний (формально-логічний) метод в юрид. Теорії і практиці.
- •8. Поняття та засоби правового мислення.
- •9. Герменевтичний підхід в правовій сфері. Мистецтво тлумачення права.
- •10. Юридична антропологія.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та індивідуальне регулювання.
- •12. Правові звичаї. Законодавче, прецедентне, звичаєве право.
- •13. Правові системи. Національна, інтегративна, міжнародна правова система.
- •14. Структура та джерела романо-германського права.
- •15. Сім»я загального права. Прецедент в англійському та американському праві.
- •16. Релігійні правові системи. Джерела індуського та мусульманського права.
- •17. Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- •18. Філософія права. Галузі філософії права.
- •19. Соціологія права. Правова соціалізація. Загальна думка про право.
- •20. Діалог правових культур. Правова аккультурація та декультурація.
- •21. Правова аксіологія. Право і цінності.
- •22. Власна цінність права. Правові цінності.
- •23. Предмет і метод правового регулювання.
- •24. Правовий режим: поняття та види. Різноманітність правових режимів.
- •25. Поняття правового регулювання. Стадії та типи правового регулювання.
- •26. Поняття та ознаки правової норми. Структура правової норми.
- •27. Класифікація правових норм. Колізійні норми права.
- •28. Поняття та структура правового відношення.
- •29. Поняття та види юридичних фактів. Фактичний склад.
- •30. Поняття та структура правосвідомості. Правовий менталітет.
- •31. Правосубєктність: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.
- •Фізичні особи;
- •Юридичні особи;
- •32. Правова культура суспільства та її компоненти.
- •33. Правосвідомість і правова культура особистості.
- •34. Поняття та класифікація принципів права (пп)
- •35. Правові презумпції, правові аксіоми, правові фікції.
- •36. Юридична концепція прав людини. Правовий статус особи.
- •37. Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права. Проблеми четвертого покоління.
- •38. Суб'єктивні права і юридичні обов'язки: поняття і структура.
- •39. Загальносоціальні і спеціальні функції права. Ф-ції права і ф-ції правосвідомості.
- •1. Загальносоціальні:
- •2. Спеціально-соціальні (юридичні):
- •40. Правове виховання і його форми. Правова інформованість.
- •41. Поняття та основні вимоги законності. Правозаконність.
- •42. Поняття правопорядку. Гарантії законності та правопорядку.
- •43. Джерела права. Первинні та вторинні джерела права. Джерела права сучасної України.
- •44. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість).
- •45. Юридична практика: поняття та види. Роль судової практики.
- •46. Держава і соціальне партнерство.
- •47. Компетенція суб'єктів права: поняття та зміст.
- •48. Правові аномалії: нігілізм, ідеалізм, догматизм.
- •49. Суб'єкти права. Юрид. Особи як суб'єкти права.
- •50. Систематизація законодавства. Облік нормативних актів. Правовий тезаурус.
- •51. Система права, галузі та інститути права. Правові спільності.
- •52. Приватне та публічне право.
- •53. Матеріальне і процесуальне право.
- •54. Реалізація права. Форми реалізації.
- •55. Поняття та призначення застосування права. Ідеологія застос-ня права.
- •56. Реалізація та застосування права. Неопосередкована та правозастосовча реалізація права.
- •57. Процес застосування права. Стадії правозастосовчого процесу.
- •58. Акти застосування права: поняття, види.
- •59. Тлумачення права: поняття та види.
- •60. Прогалини в праві та способи їх подолання.
- •61. Поняття та види правової поведінки. Зловживання правом.
- •62. Ознаки правомірної поведінки. Типологія правомірної поведінки.
- •63. Кодифікація та інкорпорація. Їх співвідношення та різновиди.
- •64. Об'єктивно протиправне діяння.
- •65. Поняття та види правопорушень. Зловживання правом.
- •66. Юрид. Відповідальність. Умови, які виключають юрид. Відп-ть.
4. Співвідношення держави і права. Правова та етатистська держава.
Співвідношення держави і права включає три головні аспекти: єдність, відмінність і взаємодію.
Єдність держави і права має наступні елементи:
1) спільність походження і розвитку. Держава і право виникли в результаті потреб соціально неоднорідного сусп-ва, що перейшло до відтворюючої економіки.
2) спільність чинників, що обумовлюють сутність держави і права – це соціально-екон. відносини, ідеологія, культура, традиції сусп-ва;
3) спільність соціального призначення. Право виступає як засіб соціального регулювання, а держава є механізмом, що забезпечує вплив права на суспільні відносини.
Відмінності:
1) держава є особливою політико-територіальною організацією публічної влади, а право – це система офіційно встановлених та охоронюваних норм, що виступають регуляторами поведінки людей;
2) держава і право грають різні ролі в соціальному регулюванні. Право визначає моделі поведінки людей у типових ситуаціях, а держава забезпечує реалізацію цих моделей.
Взаємодія держави і права виражається в їхньому різноманітному впливі одне на одного.
Виділяють 2 типи взаємодії:
1) держава стоїть над правом і виступає як визначальний чинник розвитку права. Такий тип держави називають етатистським
2) право стоїть над державою, виступаючи обмежувачем державної влади. Такий тип держави називають правовим.
5. Юриспруденція, її система. Нові сфери юриспруденції.
Юриспруденція (юридична наука) — система знань про державу і право. Юрид. наука вивчає право як особливу систему соціальних норм, окремі структурні підрозділи права, будову, сутність і функціонування держави.
У системі суспільних наук юридична наука виступає як єдина галузь знань, предметом вивчення якої є держава і право. Ця галузь знань є системою взаємозалежних юридич. наук, яка за сферами прояву може бути диференційована на цикли наук:
- теоретико-історичні (теорія держави і права, історія держави і права та ін.);
- державознавчі (державне право, адмін. право та ін.);
- цивілістичні (цивільне право, цивільний процес, господарський процес та ін.);
- криміналістичні (кримінальне право, кримінальний процес та ін.)
Окреме місце посідають науки, які вивчають що реалізують право, відносини між державами – міжнародне право (приватне і публічне), а також науки, що вивчають державу і право інших країн.
Держава і право у своєму розвитку впливають на юридичну науку, яка постійно збагачується. З»являються нові або ускладнюються існуючі правові інститути і явища (іпотека, застава, приватизація та ін.). Виникають нові суб’єкти права (банки, акціонерні товариства, комерційні структури тощо). Зростають права громадян. Усе це стимулює появу нових наукових напрямів.
Науково-технічний прогрес, спеціалізація наукового знання, зміна тих чи інших суспільних процесів покликали до життя космічне, атомне, комп’ютерне право. Соціально-екон. зміни в суспільстві, пов’язані з розвитком ринкових відносин, призвели до виділення підприємницького, податкового, банківського, біржового права.