53. Матеріальне і процесуальне право.

Норми всіх галузей права спрямовані на регулювання сусп-них відносин. Встановлюючи або офіційно визна­ючи правові норми, держава одночасно визначає порядок їх здійснення. Таким чином, в об'єктивному праві сформу­валися дві великих цілісності правових норм:

1. матеріальне право — це сукупність норм, які регулюють сусп-ні відносини;

2. процесуальне право — це сукупність норм, які регу­люють діяльність по реалізації матеріальних норм.

Таким чином, матеріальне і процесуальне право співвід­носяться як зміст і форма правового регулювання. Процесуальні правові норми служать формою втілення в жит­тя змісту норм матеріального права. Матеріальні регуля­тивні норми, встановлюючи суб'єктивні права та юридичні обов'язки, формують позитивну поведінку своїх адресатів. Матеріальні охоронні норми забезпечують дію матеріаль­них регулятивних норм. Процесуальні норми регламенту­ють процедуру вирішення спорів і конфліктів, процес роз­слідування і судового розгляду злочинів та інших право­порушень.

Обидві групи юрид. приписів у рівній мірі є обо­в'язковими для дотримання та виконання. Наслідком порушення мате­ріальної норми є юрид. відп-сть правопоруш­ника, а наслідком порушення процесуальної норми є ска­сування ухваленого на її основі рішення.

Матеріальне та процесуальне право підрозділяються на галузі і інститути. Напр, в Україні до галузей матер. права належать конст., цивільне, адмін. інші галузі права. До га­лузей процес-го права належать цивільно-процесуаль­не, господарсько-процесуальне, кримін.-процесуальне, адмін.-процесуальне право.

54. Реалізація права. Форми реалізації.

Реалізація права — це реальне втілення змісту юрид. норм у фактичній поведінці суб'єктів права.

Ознаки реалізації права:

1. відповідність приписам права. Реал-ція права — це завжди правомірні дії суб'єктів права;

2. соціальна корисність. За допомогою реалізації право­вих норм задовольняються особисті та сусп-ні потреби і інтереси;

3. процедурність. Реал-ція права — це регламенто­вана правом діял-ть суб'єктів права, яка протікає в часі і складається з послідовно здійснюваних вчинків;

4. вольовий характер – усвідомлені дії суб'єктів права;

5. державна забезпеченість. Реал-ція права забезпе-чується різними юрид. засобами, в т.ч. і державним примусом.

Класифікація форм права.

Форми реалізації права залежно від суб'єктного складу:

1. індивідуальна (напр. виступ на мітингу)

2. колективна (напр., укла­дення колективного трудового договору).

Форми реалізації права залежно від участі в правовід­носинах:

1. поза правовідносинами (напр, реал-ція права на недоторканність особи може відбуватися без вступу до яких-небудь відносин з ін­шими особами);

2. у правовідносинах (суб'єкти реалізують норми права шляхом використання (управомочений суб'єкт) і виконання (зобов'язаний су­б'єкт).

Форми реалізації права залежно від ступеня активнос­ті суб'єктів:

1. активні позитивні дії. Таким шляхом відбувається використання права або виконання обов'язку.

2. пасивна форма (бездіяльність суб'єкта). Характерна, як правило, для дозвільних норм, що закріплюють права і свободи, невіддільні від осо­би (право на життя, честь, гідність).

За характером і спрямованістю дій суб'єктів:

1. дотримання норм права. Ця форма реалізації права має місце тоді, коли суб'єкти утримуються від здійснення дій, заборонених правом.

2. виконання норм права. Відбувається, коли су­б'єкти здійснюють покладені на них юридичні обов'язки.

3. використання. Суб'єкти на свій розсуд, за власним бажанням використовують надані їм права.