47. Компетенція суб'єктів права: поняття та зміст.

У правових відносинах та інших формах реалізації пра­ва беруть участь люди та утворювані ними для своїх при­ватних і сусп-них цілей орг-ції: держава та її органи, підпр-ва, установи, політ. партії та громадські орг-ції — тобто суб'єкти права.

Суб'єкти права — це фізичні або юрид. особи, держава, соціальні спільноти, які здатні реалізувати безпосередньо або через представни­ка юридичні права та обов'язки.

Види суб'єктів права:

1. фізичні особи;

2. юридичні особи;

3. держава, її органи та органи місцевого самовряду­вання;

4. соціальні спільноти (народ, територіальна громада, етнічна або релігійна група тощо).

Реалізація права вимагає певних властивостей, визна­них або встановлених законом для всіх суб'єктів права. Сукупність цих властивостей утворює поняття правосуб'єктності.

Правосуб'єктність включає наступні юридичні характе­ристики особи:

1. правоздатність — обумовлена правом здатність су­б'єкта права володіти суб'єктивними юрид правами та юрид. обов'язками;

2. дієздатність — обумовлена правом здатність особи своїми діями (бездіяльністю) набувати суб'єктивних прав та юрид. обов'язків, здійснювати та припиняти їх. Різновидом дієздатності є угодоздатність, тобто здатність особисто, своїми діями здійснювати цивільно-правові опе­рації;

3. деліктоздатність — обумовлена правом здатність особи нести юрид. відп-сть за здійснені нею правопорушення.

Правосуб'єктність мають як суб'єкти права, так і суб'єк­ти (учасники) правовідносин, що дає певну підставу для їх ототожнення.

Суб'єкт правовідносин — це суб'єкт права, що є учасником правовідносин.

48. Правові аномалії: нігілізм, ідеалізм, догматизм.

Деформація правосвідомості — це спотворене уявлення про цінність права. Існує декілька різновидів деформацій правосвідомості, найбільш небезпечним з яких є правовий нігілізм.

Правовий нігілізм — це деформація правосвідомості, для якої характерне негативне ставлення до права, закону і правових форм орг-ції сусп. відносин. Носієм правового нігілізму можуть виступати особа, соціальна спільнота, сусп-во в цілому.

Правовий нігілізм є продуктом дії багатьох об'єктивних і суб'єктивних чинників:

1) історичні традиції. Протягом багатьох століть право і закон служили інтересам влади, а не сусп-ва і особи. Зміцнення нігілістичного ставлення до права принесла епо­ха засилля партійно-комуністичної ідеології;

2. кризовий стан суспільства. Не варто чекати поваги до права і закону в умовах наростаючої бідності, соціального розшарування укр. суспільства і правової незахищеності більшості населення;

3. відсутність справжньої демократії в системі і функ­ціонуванні державної влади. Всі негативні явища сучасної державності під­ривають авторитет навіть справедливих і об'єктивно необ­хідних сусп-ву законів;

4) низький рівень правової культури сусп-ва (слабке знайомство з діючим у країні пра­вом, прагнення не стільки діяти згідно із законом, скільки обійти його). Власне, правовий нігілізм — це й наслідок, і прояв низької правокультурності.

Поряд із правовим нігілізмом існує прямо протилежне явище — правовий ідеалізм. Під ним розу­міють фетишизацію права, перебільшення реальних мож­ливостей його впливу на долю особистості та сусп-ва, наївне переконання в тому, що справедливі і розумні за­кони здатні вирішити всі проблеми людства. Очікування дива від прийнятого закону дуже швидко перетворюється на розчарування через те, що закон не діє або діє зовсім не так, як мріялося.

Правовий інфантилізм як різновид деформації право­свідомості відрізняється слабкістю правових знань при твердій переконаності особи в достатньому їх рівні. З правовим інфантилізмом граничить правовий дилетантизм, який означає легковажне ставлення до права.

Правова демагогія характерна для осіб, які володіють правовими знаннями, але виключають або принижують соціальну цінність права і використовують його виключно у своїх особистих, нерідко антисуспільних інтересах.

Основні напрями боротьби з деформаціями правосві­домості:1) підвищення загальної та правової культури громадян; 2) вдосконалення законодавства; 3) профілакти­ка правопорушень; 4) зміцнення законності і правопорядку; 5) повага і всебічний захист прав особистості; 6) ліквідація негативних явищ у сфері державної влади.