34. Поняття та класифікація принципів права (пп)

ПП – об'єктивно властиві праву відправні начала, незаперечні вимоги, які ставляться до учасників суспільних відносин із метою гармонічного поєднання індивідуальних, групових і громадських інтересів. Принципи є підставою права, містяться у його змісті, виступають як орієнтири у формуванні права, відбивають сутність права та основні зв'язки, які реально існують у правовій системі. У принципах зосереджено світовий досвід розвитку права, досвід цивілізації. Форми існування ПП різноманітні: у вигляді вихідних засад правових теорій і концепцій, як правові орієнтації суб'єктів права, змісту правових норм, вимог правового регулювання, правових цінностей і т.д. Усі ПП можна поділити на:

1 загальносоціальні ПП відображають систему цінностей, що властиві суспільству: економічні, соціальні, політичні, ідеологічні, морально-духовні та ін.

2 спеціально-соціальні (юридичні) узагальнюють засади формування та існування власне права як специфічного соціального явища і поділяються на:

- загальні – характеризують певні положення, що покладені в основу змісту права, визначають його хар-р і ознаки, розвиток та формування правової системи держави. Належать до всіх галузей права.

- галузеві – властиві конкретній галузі права, визначають її специфіку, їхня дія обмежується відповідним предметом правового регулювання галузі.

- міжгалузеві – своєрідна система координат, у рамках якої розвиваються кілька відповідних галузей права. Властиві кільком спорідненим галузям права.

Призначення ПП:

- здійснювати узагальнене закріплення засад суспільного ладу;

- забезпечувати однотипне формулювання норм права;

- забезпечувати їх вплив на суспільні відносини шляхом правового регулювання та інших видів правового впливу.

35. Правові презумпції, правові аксіоми, правові фікції.

Серед основних принципів права деякі вчені називають правові презумпції та аксіоми.

Презумпція – закріплене в законі припущення про наявність чи відсутність певних фактів, що мають юридичне значення.

Види: фактичні (загальножиттєві) та законні презумпції.

Законні презумпції - певний логічний засіб, який використовується у судовому процесі внаслідок того, що він передбачений законом або випливає із його змісту. Бувають двох видів:

- неспростовні – не потребують доведення, тому що не підлягають сумніву;

- спростовні – можуть бути спростовані в результаті встановлення іншого щодо цих фактів.

Аксіоми – це вироблені юридичною наукою і практикою загальні положення, які через свою простоту, ясність і багатократне підтвердження практикою сприймаються як самоочевидні істини, що не вимагають доказів. Види:

- аксіоми – ідеї правосвідомості, істинність яких не вимагає особливих доказів,

- аксіоми юридичної науки, що складаються в результаті узагальнення багатовікового досвіду суспільних відносин,

- аксіоми – окремі принципи права, тобто виражені в праві початкові нормативно-ке-рівні засади, що характеризують його зміст,

- аксіоми – конкретні норми права, закріплені в законодавстві,

- аксіоми – загальновизнані норми права, що виражають зміст загальнолюдської моралі.

Фікція – це прийом юридичної техніки, за допомогою якого особі, предмету або явищу в цілях захисту законних приватних, суспільних і державних інтересів свідомо приписується характеристика, якою особа, предмет або явище насправді не володіє. Ознаки: штучне уподібнення; визнання існуючими обставин і ситуацій до того, як вони стали існувати насправді або виникли пізніше, ніж це було насправді; штучна реконструкція фактів.