IV сторінка «Весняний етюд»

Виступ учня-літературного критика 5. 1999 рік – це час виходу четвертої книги поета «Меди полинові» із посвятою: «Дорогій моїй донечці Оксані з побажанням щастя медового» Вона має три розділи: «Царівна», «Вітрило», «Казка». До збірки увійшли ліричні поезії різних років про кохання, балади, пісні, романси. Вони легкі, ніжні, мелодійні, мов рожево-білий цвіт, що тихесенько спускається із вишневих гілочок. Автор, обожнюючи найсвятіше людське почуття – кохання, стверджує, що воно пломеніє і у душі юних, і у серцях старших та літніх людей. Воно живе скрізь: і на війні, і у шкільний час

159

чи в студентській аудиторії, і в праці на заводі. Там, де кохання, там і «найавгустіша світлосте жіноча»; так гречно, лагідно і поважливо поет звертається до найвищого дива на землі – жінки.

(Учень декламує напам’ять вірш «Весняний етод»).

А які щирі, відверті, ніжні поетичні рядки Анатолій Романович присвячує дружині Олександрі Миколаївні Черкасовій у вірші «Незнищенне кохання».

А поетичний шедевр «Кохана» – це своєрідний гімн її Величності Любові. (Учень декламує напам’ять вірш).

V сторінка «Планета вся, як є моя,

Де хочу, жити можу я…»

А.Р. Загравенко

Виступ учня-літературного критика 6. «Найдорожчій жінці на землі, дружині – Олексанрі Миколаївні Черкасовій – присвячую з любов’ю і вдячністю» – такою присвятою відкривається п’ята збірка поезій А.Р. Загравенка «Доля». Вона складається з трьох розділів: «Набуток», «Отча орбіта», «Княгиня».

Утвердження духовних першоджерел рідного народу, його національної мови – провідні теми поезій цієї книги.

Виводжу назву – Україна,

бо є така графа в анкеті.

Нарешті, є й така країна

на нашій сонячній планеті.

Пишу і не лише за себе,

тамуючи душевний трепет,

бо дивляться на мене з неба

душа Шевченка і Мазепи.

За всіх замучених і вбитих,

Хто про соборність свято мріяв,

За українців іменитих

І за незнаних гречкосіїв.

Пишу в святу для нас годину.

І радість важко передати.

Я почуваюсь, як дитина,

Що в неї об’явилась мати.

Біль, тривога за подальшу долю України звучать чи не в усіх поезіях збірки «Доля». Доказом цього є однойменний вірш поета.

Оптимістично налаштований поет вірить у світле майбутнє народу. І цим синівським почуттям запалює й своїх читачів.

(Учень декламує напам’ять вірш «Зоря»).

VI сторінка «Україна і я».

Виступ учня-літературного критика 7.

«Сповідь» – шоста збірка поезій А. Загравенка. До неї ввійшли твори, написані протягом 1999-2000 рр. Автор залишається вірним своїм улюбленим темам. У поетичних збірках цієї книги, а їх три – «Супротив», «Ранок», «Сопілка з бузини» переважають вірші про Україну, її трагічне, хоч і славне

160

минуле, таке важке, але обнадійливе сьогодення. Це щирі, мелодійні, довершені, сповнені високого громадянського пафосу вірші.

(Учні декламують поезії «Національні почуття» та «Україна і я» напам’ять).

VII сторінка «Щасливим хочу бути я не десь»…

А.Р. Загравенко

Виступ учня-літературного критика 8. У 2002 році читачі – поціновувачі творчості А.Р. Загравенка мали змогу ознайомитися із новими поезіями автора, котрі ввійшли до збірки «Часослов». У ній поет так само, то з радістю, то з болем говорить про свою неньку – Україну, її багатостраждальний народ, його духовність, мову.

Книга має три розділи: «Соборність», «Дзеркало», «Берег». Тільки-но знайомишся з першими поетичними рядками і відразу розумієш, що автор – вірний син свого народу:

Щасливим хочу бути я не десь

за сивими чужинськими морями,

а тільки тут, де з рідних перехресть

летять у світ вкраїнські звичні гами.

Поет – це «свідомий голос нації», він переконує, що :

Нелегке мені далося щастя.

І найвища тільки в тому суть,

що не маю право я пропасти,

що не маю права я не буть.

Читаєш щирі рядки пейзажної та філософської лірики – і перед тобою постає в усій повноті та величі неповторна краса природи центральної України.

У книзі чимало присвят відомим особистостям України

(«Холодноярський заповіт», «Дійсність», «Пилип Орлик», «Українська казка»).

На мою думку, збірка адресована саме вам, молодому поколінню українців, адже ви – майбутнє України. «Принаймні я, як письменник, палко вірю у той час, коли імення «українець» звучатиме не нижче, а то й авторитетніше, ніж японець, німець, француз, британець, американець», – сказав А.Р. Загравенко в інтерв’ю, яке вела член Національної Спілки журналістів України Людмила Зінов’єва.