I сторінка «На своїй землі, як в океані,

острівець я крихітний знайшов»

А. Загравенко Виступ учня-літературного критика 1.

Ці рядки поезії увійшли до першої збірки поета під незвично милозвучною назвою «Іскрини дощу». Як краплинки дощу іскряться і діамантово переливаються на сонці, і ми з полегшенням вдихаємо свіжий подих природи, так творчою свіжістю повіяло від поетичних рядків. Приємно відзначити, що цим авторським шедеврам притаманна сповідальна тональність, глибока щирість і спостережливе, правдиве, а не ідеалізоване відтворення як сучасного народного життя, так і його трагічного героїчного минулого. У поезіях збірки – синівське почуття любові до України, великі сподівання на жадане світле майбутнє.

(Учні декламують поезії напам’ять: «Музика грози», «І сходить місяць над Вкраїною»).

II сторінка «Ми – народ»

Виступ учня-літературного критика 2.

Білі плями, пустки і руїни,

Мови пересохлі ручаї.

Отаку я маю Україну

І жалію, і люблю її.

Такі прості, але по-синівськи щирі слова через Інтернет у перші роки державної незалежності облетіли увесь світ.

Не квітучим садом дісталася поетові люба Батьківщина, а такою, що її доводилося сприймати з гіркотою та сердечним болем. Збулася заповітна, ще Кобзарева мрія: ми, його нащадки, нарешті маємо вільну і державну Україну. Та чи ж легко нам тепер, уже державним? Адже, як стверджує в одному із своїх творів А. Загравенко, нам належить:

… з руїн звести стіни

поблизу Дніпрових сизих вод,

158

повернути славу Україні

і довести тим, що ми – народ.

Саме такими патріотичними мотивами пронизана вся поезія автора. «Спадок» – це друга збірка А.Р. Загравенка, до якої ввійшли три книги: «Свята земля», «Причетність», «Чорнобривці».

Послухаймо, з якою ніжністю та непідкупною любов’ю звучать поетичні рядки! (Учень декламує поезію «Клич» напам’ять).

Виступ учня-літературного критика 3.

Із глибини століть, ніби живі, постають перед нами визначні історичні постаті – Тарас Шевченко, Іван Сірко, гетьмани – Іван Полуботок, Іван Мазепа, Симон Петлюра. Хвилюють автора не такі вже й далекі події Великої Вітчизняної війни, голодомору 1933 року. Поет переконує нас:

Ось одна могила, поруч друга,

що на них пом’ято ковилу.

Не зрівняти їх ніяким плугом,

пам’яті не стліти на золу.

Як батьківський заповіт молодому поколінню любити, берегти, леліяти свій рідний край, звучить поезія «Засторога» (книга «Свята земля»).

(Учень декламує дану поезію напам’ять).

III сторінка «Болить душа…»

Виступ учня-літературного критика 4. У 1998 році побачила світ третя збірка поезій А.Р. Загравенка «Дике поле» із посвятою: «Синові моєму Романові присвячую і заповідаю носити в серці нашу єдину у світі, багатостраждальну і вічно прекрасну Україну».

Поет – вірний прихильник національної незалежності й державності України. Саме цими мотивами та ідеями пронизана більшість віршів цієї книги.

Але болить душа за всі набіги,

за грабежі й невільницький полон.

Татари, турки, спритні печеніги,

монгольське іго, як жахливий сон.

Цю землю, що люблю її безмежно,

що у натхненні Бог її створив,

ношу в душі своїй беззастережно,

як пісні материнської мотив.

(Звучить пісня «Ой летять журавлі» на слова А. Загравенка, музика О. Архангельського; після чого учень декламує напам’ять вірш «Держава»).