Митці промовляють до нащадків (літературний журнал за сторінками творчості поета-земляка а. Р. Загравенка, для учнів 11-го класу)

Мета: ознайомити учнів з творчістю поета-земляка; мотивувати учнів до вивчення та дослідження поезії А.Р. Загравенка; формувати вміння відчувати і бачити за образним словом епоху; сприяти вихованню пошани та любові до рідного краю і людей, які своїм життям та творчістю прославляють наш край.

Обладнання: портрет поета, виставка збірок А.Р. Загравенка «Поет і Україна», ілюстрований журнал «Сходинки поетичної творчості

А.Р. Загравенка», світлини із сімейного альбому письменника, малюнки учнів до поезій, мультимедійний проектор.

Хід заходу

Не йду – лечу, й не відчуваю втоми, а зорі мов би спалахи надій. Цей любий світ від шелесту до грому відлунням теплим у душі моїй.

А. Загравенко.

І. Емоційна та психологічна підготовка учнів до сприйняття нового матеріалу.

Учитель. Кажуть, що поет сам собі пророкує долю. Якою вона буде: легкою та безтурботною, як весняний вітерець, чи, можливо, чекають невдачі, падіння, а потім знову злети…, «як музика грози»?

Гадаю, що обрати поезію, собі за долю, як сенс життя – велика відповідальність. Поети прагнуть якнайдосконаліше осягнути глибину слова, відчути його значимість і передати нащадкам у спадок найдорогоцінніший скарб, який не тільки навчає життєвої мудрості, а й об’єднує цілі покоління людей, епохи, народи.

(На фоні ліричної мелодії вчитель читає поезію «Боже ремесло» зі збірки А. Загравенка «Сповідь»). ***

Поезія – то жила золота.

Важливо, щоб тобі ще й пощастило.

Інакше, марно витративши сили,

Ти створиш те, від чого відверта…

156

*** Поезія – господнє ремесло. Не боже в ній не вразить, не прониже. То що ж дадуть підробки, крім принижень? Тож сам собі навіщо чиниш зло?

А. Загравенко «Боже ремесло», збірка «Сповідь»

ІІ. Повідомлення теми, мети, завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності

Сьогодні наше слово про А.Р. Загравенка, поезія якого знайшла шлях до людських сердець. Він не тільки підкорив серця земляків-знам’янчан, а й усіх українців, які люблять свою Батьківщину, рідну мову.

Поезії автора вчать бути небайдужими до Вітчизни, до її волелюбного, багатостраждального народу, його прекрасної пісенної мови, такої своєрідної, неповторної духовності та культури, що здатні не лише здивувати, але й підкорити світ.

Та він і сам про це переконливо стверджує: «Моя творчість – це і є моя пряма участь у громадсько-політичній діяльності, спрямованій на те, щоб ми, українці, стали нормальною європейською нацією, любили свою державу, соборну Україну, по-синівськи берегли рідну мову, свою українську духовність. Адже з цим усим ще стільки негараздів, найболючіших проблем, що я просто не розумію тих людей, котрим це аж нітрохи не болить».

Хто ж він, А.Р. Загравенко (знам’янчанин Куйбіда)?

ІІІ.Сприйняття та засвоєння учнями нового матеріалу

Коротка біографічна довідка (виступи учнів).

Учень-біограф 1. Загравенко А.Р. (Куйбіда) народився 7 квітня 1938 року в Новоархангельську на Кіровоградщині у робітничій сім’ї. Навчався у середній школі, у Львівському технічному училищі № 8 за спеціальністю формувальник-ливарник. По його закінченні отримав направлення на Алтайський тракторний завод, де працював до призову в армію. Демобілізувався у 1963 році офіцером запасу. З 1964 року працював на журналістській ниві. Пройшов трудовий шлях від кореспондента районної газети до редактора міської – «Знам’янські вісті». У 1971 році закінчив відділ поезії (семінар Д. Ковальова) Літературного інституту імені О.М. Горького в Москві. А з 1973 по 1975 вивчав журналістську науку у Київській вищій партійній школі.

Учень-біограф 2. Друкуватися почав у 18-річному віці. Перший вірш «Любить гуцул очі сині» було надруковано у Львівській молодіжній газеті. А згодом вірш «Твої руки» з’явився в журналі «Жовтень». Неодноразово здобував перемоги в царині журналістики як учасник конкурсів, лауреат обласної премії імені Ю. Яновського. Був переможцем загальноукраїнського конкурсу «ЗМІ – громадянському суспільству».

З 2004 року – член Національної спілки письменників України.

Учень-екскурсовод. (Біля виставки поетичних збірок поета «Поет і Україна»). Перед нами сім поетичних книг А. Загравенка, як сім днів тижня, як сім кольорів веселки. Усі вони – одна сім’я:

«Іскрини дощу» (1990р., м. Дніпропетровськ);

157

«Спадок» (1997р., м. Кіровоград);

«Дике поле» (1998р., м. Знам’янка);

«Меди полинові» (1999р., м. Знам’янка);

«Доля» (2000р., м. Знам’янка);

«Сповідь» (2001р., м. Знам’янка);

«Часослов» (2002р., м. Знам’янка).

Кожна збірка Анатолія Романовича – це його творчий здобуток. Без теми рідного краю, отчої землі, стану національної духовності не можна уявити творчості поета-земляка. Мало не в кожному творі поета присутні як не вражаюча образність, то крилата метафоричність, що назавжди врізаються у пам’ять.

Учитель. Тож зазирнемо до творчої лабораторії поета – земляка: сторінки усного журналу – етапи творчості А.Р. Загравенка.

Кожна сторінка усного журналу має музичний супровід відповідно до теми збірки.