3. Інгібіторний захист обладнання.

Інгібі́тор (від лат. inhibere — затримувати) — речовина (присадка), що сповільнює чи зупиняє перебіг хімічних реакцій (окиснення,полімеризації, корозії металів), біохімічних і фізіологічних процесів.

Наприклад, хінони і деякі інші сполуки реагують з активними радикалами, переводячи їх в неактивні, і, таким чином, гальмують ланцюговий процес.

В гірництві застосовується для гальмування хімічних реакцій під час здійснення вибухових робіт, бурінні свердловин, експлуатації родовищ нафти і газу, а також під час гідравлічного транспортування корисних копалин — для сповільнення корозії металів.

Інгибі́тори — специфічні речовини, що гальмують розвиток і формотворчі процеси у тварин і рослин, хімічні і фізичні процеси у живій і неживій природі.

Інгібітори підрозділяються на природні та штучні.

• Природні інгібітори росту, наприклад, роблять рослини нездатними до проростання навіть в самих сприятливих умовах, а також під час випадкових осінніх та ранньозимових потеплінь.

• Штучними інгібіторами найчастіше користуються в практиці сільського господарства та в медицині. Деякі забруднювачі природного середовища (пестициди, важкі метали) також можуть бути інгібіторами.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 19

1. Нормування вимог до надійності

Під нормуванням вимог до надійності розуміють завдання в нормативно-технічній і (або) технічній документації кількісних значень показників надійності і (або) комплексу вимог до конструкції, технології виготовлення і правил експлуатації, виконання яких обов'язкове для забезпечення потрібного рівня надійності. Завдання таких вимог широко практикується у вітчизняній і зарубіжній практиці. Найбільше розповсюдження вони одержують в застосуванні до виробів з високим рівнем надійності і довговічності, коли підтвердження і перевірка якісних значень показників надійності при контрольних випробуваннях стає практично неможливою через велику довготривалість випробувань: вартості та малої достовірності одержуваних оцінок показників надійності. В той же час контроль і перевірка, виконання якісних вимог не є складними і можуть проводитися в ритмі технологічного процесу виготовлення.

До конструктивних способів забезпечення надійності можуть бути представлені наступні вимоги:

- до кратності резервування;

- до рівномірності (по надійності) основних частин;

- до якості і надійності комплектуючих виробів;

- до властивостей конструктивних і змащувальних матеріалів;

- до доступності до місць змащування, легкості заміни при відмові окремих блоків або складових частин виробу;

- до апаратури вмонтованого контролю технічного стану виробу і індикації відмов;

- до способів самовідновлення відмов і т.п.

До виробничо-технологічних способів забезпечення надійності можуть бути представлені наступні вимоги:

- до способів і тривалості обкатки: технологічного прогону, електро-термотренування;

- до промислової чистоти;

- до способів і методів контролю параметрів технологічних процесів, які лімітують надійність виробів;

- до надійності технологічних систем;

- до способів зміцнення деталей машин і елементів конструкції;

- до періодичності і об'ємів контрольних випробувань на надійність серійної продукції;

- до технологій виготовлення технологічного обладнання і засобів контролю і т.п.

До експлуатаційних методів надійності можуть бути представлені наступні вимоги:

- до даних про режими і умови експлуатації;

- до кваліфікації обслуговуючого персоналу;

- до періодичності і об'ємів робіт при технічному обслуговуванні і ремонті;

- до складу запасних частин, інструментів і пристроїв;

- до збирання і обробки інформації в процесі експлуатації;

- до правил консервації, зберігання та транспортування і т.п.

Склад якісних вимог повинен конкретизуватися для кожного виду виробів, їх склад повинен відповідати вимогам необхідності і достатності, тобто щоб виконання регламентованих вимог забезпечували потрібний рівень надійності і в той же час він повинен бути надлишковим.