Література

[9, 19, 20, 22, 25; 34; 36; 39]

Практичне заняття № 16, 17

Тема 19: Товарна та цінова політика підприємства

Мета роботи: Закріпити у студентів теоретичні знання й виробити практичні навички розрахунку та встановлення цін на продукцію

План заняття

1. Товар та його характеристика. Товарна політика підприємства.

2. Торгові марки і товарні знаки. Політика «брендування» продукції. Вплив торгової марки на просування продукції на ринку.

3. Дизайн та упаковка товару. Маркування продукції.

4. Сертифікація продукції підприємства. Добровільна та обов’язкова сертифікація.

5. Поняття, роль і функції ціни в ринковій економіці. Види цін та сфери їх застосування.

6. Методи встановлення ціни: собівартість плюс прибуток; забезпечення фіксованої величини прибутку; за рівнем поточних цін (конкуренції); за рівнем попиту тощо. Державне регулювання ціноутворення.

Забезпечення заняття

1. Методичні вказівки до виконання практичної роботи.

2. Завдання до практичної роботи.

3. Тестові завдання.

4. Технічні засоби навчання (ЕКОМ SITIZEN).

Методичні рекомендації до практичного заняття

Ціна – це грошовий вираз вартості товару (продукції, послуги). Вона завжди коливається навколо ціни виробництва (перетвореної форми вартості одиниці товару, що дорівнює сумі витрат виробництва плюс середнього прибутку) та відображає рівень суспільно необхідних витрат праці.

Ціни виконують такі функції: обліково – вимірювальну, стимулюючу, розподільчу, регулюючу.

Ціноутворення – це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури.

Залежно від особливостей процесу купівлі – продажу та сфери економіки розрізняють такі ціни: світові, гуртові, закупівельні, кошторисні, роздрібні, транспортні тарифи, тарифи на платні послуги.

За способом встановлення ціни поділяються на:

- державні (фіксовані і регульовані).

- договірні;

- вільні;

- ввізні;

Крім того, в сучасній практиці господарювання застосовують різні види ринкових цін, які класифікуються без певної ознаки: демпінгові, продажні, тверді, паритетні, базисні, престижні та інші.

В основі формування гуртових та роздрібних цін (та й будь яких цін взагалі) лежить собівартість продукції, яка є нижньою межею ціни. При формуванні гуртової ціни підприємства до собівартості продукції, представленої в формі калькуляції, додаються: величина прибутку, податок на додану вартість, акцизний збір.

Величина прибутку встановлюється, виходячи із норми рентабельності на продукції.

Сума гуртової ціни підприємства і постачальницько – збутової націнки є гуртовою ціною промисловості. Постачальницько – збутова націнка включає витрати і прибуток постачальницько – збутових організацій.

Роздрібна ціна включає гуртову ціну промисловості і торгівельну надбавку (знижку). Торговельна надбавка покриває витрати торговельних організацій і забезпечує їм одержання прибутку.

Охарактеризований вище метод розрахунку гуртових та роздрібних цін має назву витратного методу, оскільки він ґрунтується на використанні даних про всі витрати, пов′язані із виробництвом і збутом продукції. Специфіка ринкового ціноутворення полягає в тому, що зазначені витрати безпосередньо рівень ціни не визначають.

На рівень ціни неабиякий вплив має ринкова кон′юнктура, а саме такі чинники: державне регулювання цін, конкуренція виробників, співвідношення попиту і пропозиції, купівельна спроможність грошей, якість товару та інше.

Враховуючи ці чинники, прийняту підприємством стратегію з метою встановлення оптимального рівня цін, використовуються такі методи ціноутворення:

1. Метод «середні витрати + прибуток». За цим методом ціна обчислюється за формулою:

Ц = Сб + Пр, (5.142)

де Сб – собівартість продукції (середні витрати), грн.;

Пр – величина прибутку в ціні, грн.

Прибуток визначається у відсотках до собівартості, величина яких встановлюється, виходячи із міркувань прибутковості продукції та її конкурентоспроможності.

2. Розрахунок ціни на підставі цільового прибутку. Метод ціноутворення, орієнтований на витрати і цільову норму прибутку. Фірми намагаються встановити ціну, включаючи в неї прибуток, що планується у відсотках на інвестований капітал. При цьому використовується концепція беззбитковості і при встановлені ціни за цією методикою враховується залежність між загальними витратами і виручкою та обсягом продажу:

(5.143)

де Взм – величина змінних затратна одиницю продукції, грн.;

Впост – постійні витрати на дану продукцію за певний період (рік), грн.;

Пр_заг – загальна сума прибутку, яка має бути одержана за той же період від продажу продукції, грн.;

N – обсяг продажу продукції в натуральних одиницях.

3. Установлення ціни на засаді суб′єктивної цінності товару здійснюється з урахуванням потенційного (реально виявленого) попиту.

4. Метод ціноутворення «за рівнем поточних цін» («за рівнем конкуренції») полягає в тім, що ціну розглядають та встановлюють, як функцію цін на аналогічну продукцію в конкурентів.

5. Установлення цін на підставі результатів закритих торгів є різновидом методу «за рівнем поточних цін» і застосовується з метою одержання замовлення на виготовлення певної продукції (торг за вигідний контракт).

6. Метод ціноутворення «за рівнем попиту» передбачає встановлення ціни за допомогою пробного продажу товару в різних сегментах ринку.

7. Метод установлення ціни за місцем походження товару.

8. Метод встановлення єдиної ціни із включенням у неї витрат на доставку.

9. Застосування методу встановлення зональних цін.

10. Метод встановлення цін стосовно базисного пункту.

11. Метод встановлення цін із прийняттям на себе витрат на поставку.

12. За встановлення цін зі знижками.