Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Спец.предмети-ЕП / Економіка підприємства Ден. 10 кр. ЕП.2010.doc
Скачиваний:
19
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
4.08 Mб
Скачать

Література

[3; 20; 22, 24; 25; 33]

Тема 10: Інтелектуальний капітал

Мета: закріпити, систематизувати і поглибити теоретичні знання студентів про:

  • нематеріальні ресурси підприємства;

  • об'єкти промислової власності;

  • інформаційні технології та програмні продукти;

  • захист інтелектуальної власності;

  • франчайзинг, його види та практику застосування;

  • консультаційне підприємництво.

План вивчення теми

  1. Нематеріальні ресурси підприємства, їх вплив на конкурентоспроможність продукції на ринку.

  2. Характеристика об'єктів промислової власності (винаходів, промислових зразків, корисних моделей, товарних знаків, знаків обслуговування).

  3. Інформаційні технології та програмні продукти. Інші нематеріальні ресурси („ноу-хау”, раціоналізаторські пропозиції, найменування місця походження товару).

  4. Нематеріальні активи як юридично оформлені права виключного користування об’єктами промислової та інтелектуальної власності. Їх вартісна оцінка й строки зношування (старіння).

  5. Захист інтелектуальної власності. Сплата ліцензійних платежів за використання об’єктів інтелектуальної власності.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Вивчення даної теми доцільно почати з поняття нематеріальних ресурсів.

Успішне функціонування сучасного підприємства потребує викорис­тання у своїй господарській діяльності не тільки матеріальних, трудових та фінансово-кредитних ресурсів, а й нематеріальних ресурсів.

Нематеріальні ресурси – частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну вигоду протягом тривалого часу, для якої характерні відсутність матеріальної основи та невизначеність розмірів майбутніх прибутків від її

Визначальною рисою сучасного пе­ріоду розвитку всіх без винятку розвинених країн є зростання в суспіль­ному виробництві ролі науково-технічних знань та інших результатів творчої діяльності людини. Використання накопиченого капіталу знань веде до суттє­вих змін у характері функціонування підприємств та організацій. Значення фізичних товарів і обладнання поступово зменшується, тоді як значення послуг і не­матеріальних ресурсів неухильно зростає.

Слід зазначити, що за природою свого походження нематеріальні ре­сурси виникають або завдяки новим, унікальним знан­ням у будь-якій формі, або через рідкісність ресурсів (природну чи організовану). В обох цих випадках недостатність ресурсів (унаслідок унікальності чи на­явності в обмеженій кількості) сприяє появі ренти. Використання таких ресурсів або робить їхніх влас­ників єдиним виробником певної продукції, або за­безпечує зменшення витрат проти інших виробників. Отже, нематеріальні ресурси багато важать у підви­щенні конкурентоспроможності діючих підприємств. За умов насиченості ринку різноманітними товарами підприємство-виробник повинно вдосконалювати можливості пропонування, просування та реалізації своїх товарів або послуг. Дійовим інструментом кон­куренції у цьому разі може бути використання нема­теріальних ресурсів. Наприклад, володіння ліцензією надає її власникові виключне право використання пев­ного технічного досягнення, а тому забезпечує йому відповідні конкурентні переваги. Зареєстроване зазначення походження товару завжди гарантує споживачу особливі, елітарні, а іноді унікальні властивості товару, що також підвищує конкурентоспроможність останнього.

Таким чином, можна сказати, що нематеріальні ресурси – це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду. Відмітними рисами цих ресурсів є брак матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розміру майбутнього прибутку від їхнього використання.

Поняття "нематеріальні ресурси" використовується для характеристики сукупності об'єктів інтелектуальної власності, до яких входять:

1) об'єкти промислової власності;

2) об'єкти, що охороняються авторським правом і суміжними правами;

3) інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності

При розгляді другого питання цієї теми, слід звернути увагу на об’єкти промислової власності, до яких належать:

Винахід – це результат творчої діяльності людини в будь-якій сфері технології, вирішення технічного завдання в певній галузі народного господарства, що характеризується істотною новизною та забезпечує по­зитивний ефект (практичну корисність).

Корисна модель – це результат інтелектуальної діяльності людини, об'єктом якої є нова за виглядом, формою, розміщенням частин або по­будовою модель, придатна для промислового виготовлення.

Промислові зразки – нове художнє та художньо-конструкторське вирішення виробів, коли досягається єдність технічних та естетичних властивостей, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

Торговельні марки (знаки для товарів і послуг) – будь-яке оригінальне позначення або будь-яка комбінація позначень, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Головне завдання торговельної марки полягає в ідентифікації то­вару чи послуги та його виробника на ринку.

Географічне позначення походження товару це назва географічного місця, яка вживається в найменуванні товару, що походить із цього географічного місця.

Комерційне (фірмове) найменування – це стале позначення підприємства або громадянина-підприємця, від імені якого здійснюється виробнича та інша діяльність.

Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин становлять:

1) особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рос­лин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією;

2) майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом;

3) майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, породи тварин, засвідчене державною реєстрацією.

Недобросовісна конкуренція – будь-які дії у конкуренції, що супере­чать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Інформація – знання або сукупність даних, які зменьшують невизначеність об’єкта чи проблеми.

Інформаційний продукт – це відповідним чином оброблена і сис­тематизована інформація, представлена у виді, придатному для вико­ристання або продажу (бази даних, програмні продукти та ін.).

Інформаційний продукт є однією із складових інформаційної технології, яка об'єднує апаратне забезпечення, програмне забез­печення, телекомунікації, системи управління базами даних та інші технологічні засоби зберігання, оброблення і передавання інформації. Проте, найбільш важливою складовою інформаційних техно­логій є інформаційні продукти.

Використання і продаж інформаційного продукту має свої особ­ливості через складність взаємозв'язків між формою і змістом, які можуть існувати «майже самостійно». Зокрема, програмний продукт має дві складові – матеріальну і нематеріальну.

До матеріальної складової програмного продукту належать матеріальні об'єкти – носії, на яких записана комп'ютерна програма або база даних (дискети, СВ-К.ОМ і т. д.); до нематеріальної складової – авторське право. Згідно із Законом України «Про авторське право і суміжні права», авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, на якому записана комп'ютерна програма або база даних, не залежать одне від одного.

До об'єктів, що охороняються авторським правом:твори у галузі науки, літератури і мистецтва; наукове відкриття; комп’ютерна програма; компіляція даних (база даних); топології інтегральних мікросхем

Слід зазначити, що до об'єктів, що охороняються суміжними правами, належать: виконання літературних, драматичних, музичних, музично-дра­матичних, хореографічних, фольклорних та інших творів; фонограми, відеограми; передачі (програми) організацій мовлення.

До інших (нетрадиційних) об'єктів інтелектуальної власності належить:

Раціоналізаторська пропозиція визнана юридичною особою про­позиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

"Ноу-хау" (в перекладі з англійської – "знати, як зробити") – досвід підприємства в науково-технічній, виробничій, управлінській, комерційній, фінансовій та інших сферах діяльності, які можуть бути фактично використані в наукових дослідженнях і розробках або в про­цесі виготовлення та реалізації продукції.

Гудвіл – це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання. Іншими словами, гудвіл – це різниця між ринковою та балансовою вартостями підприємства. Позитивний гудвіл означає, що вартість підприємства переви­щує сукупну вартість його активів та зобов'язань, а негативний вказує на занижену ціну підприємства.

Дата придбання – дата, на яку контроль за чистими активами і діяльністю підприємства, що купується, переходить до покупця.

Комерційна таємниця – це інформація, безпосередньо пов'язана з діяльністю підприємства, яка не є державною таємницею, але розголо­шення якої може завдати шкоди інтересам підприємства. Комерційну таємницю становить сукупність виробничо-господарської, фінансово –економічної та науково-технічної інформації про діяльність підприєм­ства, розголошення якої може призвести до негативних фінансових ре­зультатів.

Відповідно до П(С)БО 8 нематеріальний актив – це актив, який знаходиться на підприємстві у цілях використання протягом періоду більше як одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам.

Нематеріальні активи мають грошову оцінку. Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісна вартість придбаного нематеріального активу склада­ється із: ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок); мита; непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню; інших витрат, безпосередньо пов’язаних із його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в результаті обміну на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переда­ного нематеріального активу. Залишкова вартість визначається як різ­ниця між первісною вартістю переданого нематеріального активу і сумою нарахованого зносу.

Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об’єкт, дорівнює справедливій вартості переданого нематеріального активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їхніх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісною вартістю безоплатно отриманих нематеріальних активів є їхня справедлива вартість на дату отримання.

Первісною вартістю нематеріальних активів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їхня справедлива вартість. Нематеріальні активи, отримані внаслідок об'єднання підприємств, оцінюються за їхньою справедливою вартістю.

До первісної вартості нематеріального активу, створеного підприємством, входить:

1) прямі витрати на оплату праці;

2) прямі матеріальні витрати;

3) інші витрати, безпосередньо пов'язані із створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).

Слід зазначити, що нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їхнього корисного використання, який установлюється під­приємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на ба­ланс), але не більше як 20 років.

Згідно з міжнародними стандартами оцінки майна (МСО), використовують три підходи до визначення вартості нематеріальних активів: витратний, прибутковий підхід, ринковий підхід.

Правовий захист об'єктів інтелектуальної власності полягає в забороні використання нематеріальних активів без дозволу їхнього власника.

Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки засвідчується патентами.

Правова охорона торговельних марок та компонування інтегральних мікросхем здійснюється на підставі свідоцтва.

Правова охорона комерційному (фірмовому) найменуванню надається в тому випадку, якщо воно дає можливість відрізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Особа, яка має авторське право, може використовувати знак охорони авторського права, який уміщується на кожному примірнику твору, та зареєструвати своє право в офіційних державних реєстрах.

Про реєстрацію прав автора видається свідоцтво.

Охорона суміжних прав має здійснюватися без порушення авторських прав, їх виникнення та здійснення не потребують виконання будь-яких формальностей, суб'єкти суміжних прав можуть використовувати знак охорони суміжних прав.

"Ноу-хау", раціоналізаторські пропозиції, гудвіл, які є власністю підприємства, не мають спеціального правового захисту. Порядок їхнього захисту визначається керівництвом підприємства.

Зазначимо, що реалізація права власності на нематеріальні ресурси можлива або через їхнє використання самим власником, або наданням з його дозволу такого права іншій заінтересованій стороні. Така передача права використання здійснюється у формі ліцен­зійної угоди.

Залежно від підстави видачі дозволу використовувати технічне досягнення, ліцензії поділяють на добровільні та примусові. Залежно від обсягу прав на використання розрізняють звичайні, виключні й повні ліцензії. Залежно від характеру об'єкта, який передається за договором ліцензії поділяються на патентні та безпатентні.

Ліцензійні угоди можуть передбачати комплексну передачу кількох патентів та пов’язаних з ними «ноу-хау». Така угода включає, як правило, надання ліцензіаром інженерно-консультаційнга. послуг щодо організації ліцензійного виробництва, а також супровідні поставки сировини, обладнання, комплектуючих.

За використання об'єкта ліцензійної угоди ліцензіат сплачує ліцензіару певну винагороду. Найбільш поширено періодичні відра­хування протягом дії ліцензійної угоди та одноразові виплати. Розрахунки за ліцензії можуть також провадитись передачею ліцензіару частки цінних паперів (акцій, облігацій) ліцензіата. Має місце і такий вид розрахунків, як зустрічна передача технічної документації, яка передбачає взаємний обмін ліцензіями, технологіч­ними знаннями, досвідом.

Тести

1. Нематеріальні ресурси це:

а) результат інтелектуальної діяльності людини, об'єктом якої є нова за виглядом, формою, розміщенням частин або побудовою модель, придатна для промислового виготовлення;

б) частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну вигоду протягом тривалого часу, для якої характерні відсутність матеріальної основи та невизначеність розмірів майбутніх прибутків від її використання;

в) результат творчої діяльності людини в будь-якій сфері техноло­гії, вирішення технічного завдання в певній галузі народного гос­подарства, що характеризується істотною новизною і забезпечує позитивний ефект (практичну корисність).

2. Винахід це:

а) результат творчої діяльності людини в будь-якій сфері техноло­гії, вирішення технічного завдання в певній галузі народного гос­подарства, що характеризується істотною новизною і забезпечує позитивний ефект (практичну корисність);

б) результат інтелектуальної діяльності людини, об'єктом якої є нова за виглядом та формою модель, придатна для промислового виготовлення і призначена для підвищення ефективності вироб­ництва;

в) частина потенціалу виробничого підприємства, здатна приносити економічну вигоду протягом тривалого часу.

3. Ліцензійна угода це:

а) договір, згідно з яким власник (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, "ноу-хау", торговельні марки тощо;

б) виданий державним органом (патентним відомством) охоронний документ, який підтверджує право його власників на відповідний об'єкт промислової власності, що використовується у спільній підприємницькій діяльності суб'єктів господарювання;

в) інформація, безпосередньо пов'язана з діяльністю підприємств, яка не є державною таємницею, але розголошення якої може завдати шкоди інтересам підприємств — учасників угоди.

4. Комерційне (фірмове) найменування це:

а) назва суб'єкта господарювання, яка вживається як позначення в назві товару, робіт, послуг;

б) будь-яке оригінальне позначення або будь-яка комбінація позна­чень, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від од­норідних товарів і послуг інших осіб;

в) стале позначення підприємства або громадянина-підприємця, від імені якого здійснюється виробнича або інша діяльність.

5. Патент це:

а) виданий державним органом (патентним відомством) охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об'єкт промислової власності;

б) договір, згідно з яким власник передає іншій стороні право на ви­користання своїх активів протягом року;

в) документ, що дозволяє підприємству здійснювати фінансову та інвестиційну діяльність.

6. Товарні знаки і знаки обслуговування це:

а) оригінальні позначення для вирізнення на ринку товарів і послуг од­них виробників від однорідних товарів і послуг інших виробників;

б) знаки для ідентифікації суміжних прав виробників;

в) знаки, що характеризують репутацію і становище підприємства в ці­лому;

г) знаки, що вказують на відповідність товару встановленим стан­дартам.

7. Серед перелічених виберіть ті, які охороняються авторським правом:

а) товарний знак підприємства по виробництву безалкогольних напоїв;

б) нова конструкція дитячої іграшки з дистанційним керуванням;

в) розпорядження мера міста про підготовку до святкування Дня міста;

г) представлений у видавництво рукопис навчального посібника.

8. Роялті це:

а) грошовий потік як чистий прибуток підприємства разом з амортиза­ційними відрахуваннями;

б) відрахування на соціальні заходи;

в) плата за ліцензію у формі періодичних відрахувань протягом дії лі­цензійної угоди;

г) одноразова винагорода за право користування об'єктом ліцензійної угоди.

9. Норми амортизації нематеріальних активів встановлюються виходячи із:

а) нормативних документів, де вони чітко визначені і зафіксовані;

б) терміну корисного використання нематеріального активу;

в) 10-річного терміну використання нематеріального активу;

г) нормативного терміну використання нематеріального активу.