Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2 курс ФК, ЕП, УП Денне / Макроекономіка Опорний конспект лекцій 08.doc
Скачиваний:
36
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
1.7 Mб
Скачать

3. Господарський кругообіг

Модель господарського кругообігу — це модель економічної системи, що описує потоки товарів і послуг, якими обмінюються економічні суб'єкти, збалансовані потоками грошових платежів.

У макроекономіці розрізняють два типи кількісних перемінних: запаси і потоки.

Запас — показник, вимірюваний як кількість на даний момент.

Потік — величина, вимірювана як кількість в одиницю часу.

Наприклад, запас — майно споживача, потік — його доходи і витрати; запас — кількість безробітних, потік — кількість тих, хто втрачає роботу; запас — накопичений капітал в економіці, потік — обсяг інвестицій; запас — державний борг, потік — дефіцит бюджету.

У теорії макроекономіки розрізняють три основні моделі кругообігу.

Модель кругообігу в закритій економіці, у якій беруть участь тільки дві групи економічних суб'єктів: домашні господарства і фірми (рис. 1.1).

Р

Ринки продуктів

Доходи фірм

Витрати на споживання

Фінансові ринки

Домогосподарства

Фірми

Ринки ресурсів

Заощадження

Інвестиційні кошти

Інвестиційні витрати

Витрати фірм на ресурси

Доходи факторів виробництва

ис. 1.1. Модель господарського кругообігу в закритій економіці без участі держави

У цій моделі відсутні держава і зовнішній світ, тобто передбачається замкнута економічна система, де доходи одних економічних суб'єктів показуються як витрати інших економічних суб'єктів. Наприклад, витрати фірм на ресурси в той же час виступають як доходи домашніх господарств, а потік споживчих витрат складає доход фірм від продажу готової продукції. Модель припускає, що обсяг продажів фірм дорівнює обсягу доходів домашніх господарств. Потоки «доходи-витрати» і «ресурс-продукція» відбуваються одночасно в протилежних напрямках і постійно відновляються.

Щоб у даній моделі спостерігалася рівновага, що необхідно випливає:

а) національний доход повинний дорівнювати витратам на його придбання:

Y = споживчі витрати + планові інвестиції. Якщо ж крім запланованих інвестиційних витрат існують непланові інвестиції, то економічна система виходить з рівноваги;

б) дотримання тотожності інвестицій і заощаджень на фінансовому ринку: З + I = З + S чи І = S, оскільки витрати на ВВП і доходи, отримані в результаті його виробництва, рівні.

Держава бере участь у регулюванні економіки трьома основними способами (рис. 1.2.):

а) збирає податки і здійснює соціальні виплати визначеним категоріям громадян: тим, хто «ще» не працює (наприклад, стипендії), і тим, хто «уже» не працює (пенсії, посібника). Податки держава збирає і з підприємств, і з окремих громадян, але в моделі кругообігу передбачається, що економічні суб'єкти розділені по функціональному призначенню і власники фірм, що сплачують податки, знаходяться в сфері домогосподарства. Тому домогосподарства сплачують податки, одержуючи трансферти, різниця між ними утворить чисті податки;

б) виступає як покупець на ринку благ, де здійснюються державні закупівлі товарів і послуг. Державні закупівлі — це закупівлі на будівництво і утримання шкіл, доріг, армії і державного апарату управління. Крім витрат на товарному ринку держава здійснює витрати на оплату праці державних службовців, тому ці витрати також входять у державні закупівлі;

в) впливає на економіку, регулюючи кількість грошей в економіці. Державні витрати по закупівлі і податки, як правило, не збігаються по величині. Різниця між чистими податками і державними витратами утворить заощадження держави. Якщо заощадження держави - величина позитивна, то вони складають бюджетний надлишок, якщо негативна - бюджетний дефіцит, що може бути профінансований емісією грошей чи облігацій.