Методи державного забезпечення

зайнятості

ПРЯМІ МЕТОДИ

• Законодавче регулювання умов найму та використання робочої сили (трудове законодавство);

• Стимулювання створення нових робочих місць та пропозиції робочої сили;

• Заходи щодо збереження та підвищення рівня зайнятості на підприємствах.

НЕПРЯМІ МЕТОДИ

• Державна фінансова політика (асигнування та субсидії);

• Монетарна політика (регулювання грошового обігу);

• Фіскальна політика (зміна податкових ставок);

• Виплати різних видів допомог на випадок безробіття.

Тема 4. ТОВАРНИЙ РИНОК

1. Сукупний попит та його складові.

2. Сукупна пропозиція.

3. Взаємодія сукупного попиту та сукупної пропозиції. Модель AD-AS.

1. Сукупний попит та його складові

Національний обсяг виробництва і рівень цін визначаються взаємодією сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Сукупний попит є основною специфічною формою прояву суспільних потреб в умовах функціонування товарно-грошових відносин.

Сукупний попит (AD – aggregate demand) – це сумарні витрати макроекономічних суб’єктів на кінцеві товари та послуги, які виготовлені в економіці протягом певного періоду часу.

Сукупний попит — це реальний обсяг націо­нального продукту, який економіка має намір закупити з метою задоволення своїх платоспроможних потреб. У грошовій (номінальній) формі сукупний попит визнача­ється сукупними витратами економіки на закупівлю товарів та послуг, які складаються із:

• споживчих витрат домогосподарств (С)

• інвестиційних витрат фірми (Іg)

• державних закупівель (G)

• чистого експорту (Xn)

Співвідношення між сукупним попитом і сукупними витратами можна виразити формулою:

AD = C+Ig+G+Xn (4.1)

На сукупний попит здійснюють вплив цінові та нецінові фактори. Найважливішою детермінантою сукупного попиту виступає ціна.

Крива сукупного попиту показує кількість товарів та послуг, які будуть придбані при кожному даному рівні цін.

Зміни обсягу сукупного попиту відображаються у русі вздовж кривої AD. Згідно кількісної теорії грошей: MV=PY. Звідси Y^d=MV/P, де P - рівень цін в економіці, Y^d - реальний обсяг доходу, M – кількість грошей в економіці, V – швидкість обертання грошової одиниці.

На рисунку 4.1. наведені різноманітні поєднання Р та Y (при постійні пропозиції грошей.)

На вісі абсцис – реальний ВВП, чи реальний обсяг виробництва, на вісі ординат – рівень цін, чи дефлятор, т.т. не абсолютний, а відносний показник.

Крива AD нахилена вниз, оскільки ріст цін (Р↑) скорочує реальні запаси грошових коштів (M/P).

В

Р

ідповідно, попит на товари та послуги скорочується (У↓). Цим пояснюється зворотна залежність між величиною AD та рівнем цін.

Р

Y

AD

ис. 4.1. Крива сукупного попиту

Від’ємний нахил кривої AD пояснюється трьома ефектами:

• Ефектом Кейнса (ефектом відсоткової ставки): з зростанням цін зростає попит на гроші, при незмінній пропозиції грошей зростає % ставка. Таким чином скорочується попит інвестицій в економіку, а відповідно скорочується і обсяг сукупного попиту. Р↑ - M/P↓ - i↑ -I↓ - AD↓

• Ефект Пігу (реальних касових залишків, чи багатства) означає зменшення багатства, яке викликане ростом рівня цін, що призводить до скорочення споживання, а відповідно, сукупного попиту: Р↑ - M/P↓ - С↓ - AD↓

• Ефектом імпортних закупівель – зростання цін внутрішнього ринку при стабільних цінах на імпорт призводить до скорочення експорту, відповідно скорочується сукупний попит в національній економіці: Р↑ - Е↓ -Xn↓ - AD↓

Для макроекономічного аналізу велике значення має кут нахилу кривої сукупного попиту. Це залежить від того, наскільки суттєво цінові фактори впливають на сукупні витрати. Так, закупки товарів та послуг за рахунок кредиту та доходу від фінансових активів займають незначну част­ій в сукупних витратах. Зміни в чистому експорті під впливом цін також не можуть справляти суттєвого впливу на динаміку сукупних витрат. У зв'язку з ним реально припустити, що еластичність сукупного попиту стосовно ціни є невисокою, а крива сукупного попиту більше тяжіє до вертикальної лінії.

К

AD₁

Р

AD₂

AD₃

Y

рім вищеперерахованих цінових факторів на AD здійснюють вплив нецінові фактори, які викликають зміну характери сукупного попиту, як наслідок зміщення кривої вправо або вліво (див. рис. 4.2).

Рис. 4.2. Вплив нецінових факторів на сукупний попит

До числа основних нецінових факторів сукупного попиту можна віднести очікування, зміни в економічній політиці держави, зміни в світовій економіці.

Очікування. Цей фактор породжується звичайною психологією в поведінці економічних суб'єктів, згідно з якою їхні поточні рішення обов'язково мають враховувати ті зміни в економічній кон'юнктурі, які очікуються у май­бутньому. Очікування можуть впливати на поточну поведінку як домогосподарств, так і підприємств.

Якщо домогосподарства вва­жають, що в майбутньому їхній реальний доход збільшить­ся, вони будуть готові витрачати більшу частку свого поточного доходу. Внаслідок цього витрати на спожи­вання зростають, крива сукупного попиту зміщується вправо. Аналогічний вплив на поточний сукупний попит справляє масове очікування нової хвилі інфляції, оскільки в цьому випадку домогосподарства збільшать поточні за­купки споживчих товарів, випереджаючи зростання цін.

Зміни в витратах на інвестиції залежать від очікувань підприємств. Так, поява оптимістичних прогнозів щодо отримання високих прибутків від вкладеного капіталу може сприяти збільшенню попиту на інвестиційні товари, що викличе пересування кривої сукупного попиту вправо. Якщо перспективи на отримання високих прибутків від майбутніх інвестиційних програм непереконливі, то інве­стиційні витрати будуть зменшуватися, що викличе скорочення сукупного попиту і пересування її кривої вліво.

Зміни в економічній політиці держави. Розглядаючи модель економічного кругообігу, ми зазначали, що уряд теж має змогу впливати на величину сукупних витрат. Так, збільшуючи державні закупки, які є одним із компонентів сукупних витрат, уряд збільшує сукупний попит і зміщує його криву вправо. Підвищуючи прибутковий податок з громадян, уряд зменшує безподатковий доход домогосподарств, викликає зменшення споживчих витрат і сукупно­го попиту, що зміщує його криву вліво.

Важливим елементом економічної політики держави є монетарна політика Нацбанку, зміни в якій теж впливають на сукупний попит. Так, заходи Нацбанку зі збільшення грошової маси в економіці підвищують сукупний попит і змішують його криву вправо. Заходи Нацбанку зі скоро­чення грошової маси зменшують сукупний попит і змішу­ють його криву вліво.

Зміни в світовій економіці. Оскільки на сукупний попит впливає чистий експорт, то це означає, що зміни, які відбуваються в кон'юнктурі міжнародної торгівлі, теж впливають на сукупний попит. Вказані зміни можуть відбуватися в кількох напрямках.

Перший — зростання економічної активності у наших торгових партнерів. У цьому випадку у торгових партнерів зростає ВВП, що викликає зростання їхнього попиту на наші товари і збільшення нашого експорту. Це збільшує сукупний попит і зміщує його криву вправо.

Другий — зміна рівня цін у наших торгових партнерів. Якщо їхні внутрішні ціни зростають, то наші товари ста­ють відносно дешевшими і більш привабливими для них, що збільшує наш експорт і сукупний попит, а його крива зміщується вправо. Аналогічно впливає на сукупний попит зміна курсу валюти наших торгових партнерів, яка може викликатися змінами в кон'юнктурі на валютних біржах.

Третій — зміни в торговій політиці наших партнерів. Якщо у відносинах з нашою країною акценти у торговій політиці вони змішують в бік посилення ролі протекціоністських механізмів, то наш експорт падає. Якщо ж перевага надається механізмам вільної торгівлі, то наш експорт збільшується. Це впливає на чистий експорт як компонент сукупного попиту, що змішує його криву у відповідний бік

Нецінові фактори:

Зміни в споживчих витратах: добробут населення, очікування споживача, заборгованість споживача, податки.

Зміни в інвестиційних витратах: процентні ставки, очікувані прибутки, податки з підприємств, технологія виробництва, надлишкові потужності.

Зміни у витратах на чистий експорт: національний дохід у закордонних країнах, валютні курси.

Зміни у державних витратах.