- •Міністерство фінансів України
- •Змістовий модуль 1 Макроекономіка, як теоретична основа економічної політики держави
- •Тема 1. Макроекономіка як наука
- •Предмет макроекономіки. Ключові макроекономічні проблеми.
- •2. Метод макроекономіки
- •3. Господарський кругообіг
- •Ринки продуктів
- •Держ закупів
- •Питання для самоконтролю
- •Комплекс знань, поглядів та ідей, що пояснюють поведінку економіки як
- •Єдиного цілого й основних її складових
- •Макроекономіка, яка вивчає реальні економічні явища та їх взаємозв’язок
- •Що є або може бути?
- •Тема 2. МакроекономіЧні показники в системі національних рахунків
- •1. Система національних рахунків як нормативна база макроекономічного рахівництва
- •2. Основні макроекономічні показники
- •3. Номінальний та реальний валовий внутрішній продукт
- •Питання для самоконтролю
- •Загальні макроекономічні показники
- •Ввп за витратами
- •Змістовий модуль 2 рІвновага на окремих ринках
- •Тема 3. Ринок праці
- •1. Ринок праці та механізм його функціонування
- •2. Безробіття та його природний рівень
- •3. Соціально-економічні наслідки безробіття. Закон Оукена
- •4. Нерівність розподілу доходів у ринковій економіці.
- •Розподіл сукупних доходів
- •Питання для самоконтролю
- •Зайнятість
- •Становлення гнучкого ринку робочої сили
- •Методи державного забезпечення
- •2. Сукупна пропозиція
- •3. Взаємодія сукупного попиту та сукупної пропозиції. Модель ad-as.
- •Питання для самоконтролю
- •Сукупний попит ad
- •Тема 5. Грошовий ринок
- •1. Механізм функціонування грошового ринку.
- •2. Банківська система та грошовий мультиплікатор
- •Питання для самоконтролю
- •Елементи грошової системи
- •Грошові агрегати
- •За об’єктами впливу
- •2. Види інфляції
- •3. Соціально-економічні наслідки інфляції
- •Питання для самоконтролю
- •Інфляція попиту
- •Має місце тоді, коли
- •Відбувається автономне
- •Збільшення сукупного
- •Причини
- •Інфляція пропозиції
- •Представляє собою
- •Зростання затрат
- •Виробництва
- •Причини
- •Активна політика Направлена на ліквідацію причин, що викликали інфляцію Монетарні заходи
- •Немонетарні заходи
- •Адаптивна політика Пристосування до інфляції, пом'ягшення її негативних наслідків
- •Змістовий модуль 3 макроекономічний аналіз
- •Тема 7. Споживання домогосподарств
- •1. Споживання та заощадження як функції доходу
- •2. Фактори споживання та заощадження.
- •Питання для самоконтролю
- •Походження і форми доходів та їх використання
- •Джерело доходу
- •Факторні доходи на:
- •Функція споживання
- •Тема 8. Приватні інвестиції
- •1. Поняття інвестиційного попиту
- •2. Мультиплікатор інвестицій
- •Питання для самоконтролю
- •2. Модель «вилучення— ін'єкції»
- •3. Рівноважний ввп в умовах різного рівня зайнятості
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 10. ЕКономічна динаміка
- •1. Циклічність як форма розвитку економіки.
- •Фази економічного (промислового) циклу
- •2. Економічне зростання. Фактори економічного зростання
- •3. Модель економічного зростання Домара-Харрода.
- •4. Модель економічного зростання Роберта Солоу
- •Питання для самоконтролю
- •Переваги і недоліки
- •Тема 11. Держава в системі макроекономічного регулювання
- •1. Роль держави у змішаній економіці
- •2. Вплив держави на макроекономічну рівновагу
- •3. Фіскальна політика та державний бюджет.
- •Питання для самоконтролю
- •Структура джерел фінансових ресурсів держави
- •Податки
- •2. Валютний курс
- •3. Вплив зовнішньої торгівлі на ввп
- •Питання для самоконтролю
- •Структура платіжного балансу
- •Види конвертованості валюти
- •Етапи розвитку валютно-кредитної системи
- •Термінологічний словник
- •Література
Змістовий модуль 1 Макроекономіка, як теоретична основа економічної політики держави
Тема 1. Макроекономіка як наука
Предмет макроекономіки. Ключові макроекономічні проблеми.
Метод макроекономіки.
Господарський кругообіг.
Предмет макроекономіки. Ключові макроекономічні проблеми.
Сучасна економічна теорія містить у собі дві складові частини: політичну економію і економікс (економіку).
Термін «політична економія» походить із книги французького економіста, меркантиліста Антуана Монкретьєна «Трактат політичної економії» (1615). Виникнення терміна «економікс» (економіка) зв'язано з ім'ям англійського економіста другої половини XIX в. Альфреда Маршалла. Спочатку економікс мав одну складову — мікроекономіку; з 30-х рр. XX в., із зародженням кейнсіанства, з'явилася інша його складова — макроекономіка. Таким чином, у даний час економікс підрозділяється на мікроекономіку і макроекономіку.
Мікроекономіка — це наука про прийняття рішень раціональними суб'єктами, що вивчає поведінку окремих економічних суб'єктів. Мікроекономіка має справу з окремими фірмами, прийняттям рішень, мотивами поведінки підприємців, вона вивчає не тільки проблеми окремої фірми, домогосподарства, але і галузі, а також питання використання ресурсів, ціноутворення на товари і послуги.
Макроекономіка — вчення про загальний рівень національного обсягу виробництва, безробіття й інфляції; вона має справу з властивостями економічної системи як єдиного цілого, вивчає фактори і результати розвитку економіки країни в цілому. Як самостійний науковий напрямок макроекономіка стала формуватися з початку 30-х рр. XX в., у той час як формування мікроекономіки відноситься до останньої третини XIX сторіччя (Л. Вальрас, К. Менгер, А. Маршалл). Основи макроекономіки були закладені Дж. М.Кейнсом.
Дж. Кейнс у своїй книзі «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» (1936) довів можливість існування в ринковій економіці стійкого стану великого безробіття і недовикористаних виробничих потужностей, але при цьому правильна податково-бюджетна і грошово-кредитна політика держави може впливати на виробництво, скорочуючи тим самим безробіття і зменшуючи тривалість економічних криз. Отже, Кейнс обґрунтував необхідність державного регулювання економіки як єдиного цілого. Кейнсіанська економічна теорія стала домінуючою в сфері макроекономіки і державної політики.
Починаючи з післявоєнного періоду й аж до 60-х рр. будь-який аналіз макроекономічної політики ґрунтувався на кейнсіанських постулатах.
У науковій літературі можна зустріти різноманітні визначення цієї дисципліни. Приведемо два найбільш вдалих.
Макроекономіка – це галузь економічної науки, що вивчає функціонування економіки в цілому з точки зору забезпечення умов стійкого економічного росту, повної зайнятості ресурсів і мінімізації рівня інфляції.
Макроекономіка – це наука про агреговану поведінку в економіці.
Предметом макроекономіки є коло проблем, що вона покликана вивчати, а саме – механізм функціонування національної економіки.
Можна виділити сім основних макроекономічних проблем чи макроекономічну “чудову сімку“:
національний продукт;
зайнятість (безробіття);
інфляція;
економічне зростання;
економічний цикл;
макроекономічна політика;
зовнішня взаємодія національних економік.
У самому загальному виді зміст нашого курсу зводиться до розкриття семи вищезгаданих проблем.
Макроекономіка переслідує конкретні цілі і використовує відповідні інструменти.
Система цілей містить у собі наступні елементи:
1. Високий і зростаючий рівень національного виробництва, тобто рівень реального валового внутрішнього продукту (ВВП).
2. Висока зайнятість при невеликому вимушеному безробітті.
3. Стабільний рівень цін у сполученні з визначенням цін і заробітної плати шляхом взаємодії попиту та пропозиції на вільних ринках.
4. Досягнення нульового сальдо платіжного балансу.
Перша мета полягає в тому, що кінцева задача економічної діяльності зводиться до забезпечення населення товарами і послугами. Сукупним вимірником національного виробництва виступає валовий внутрішній продукт (ВВП), що виражає ринкову вартість кінцевих товарів і послуг.
Другою метою макроекономічної політики є висока зайнятість і низьке безробіття. Рівень безробіття коливається в ході економічного циклу. У фазі депресії попит на робочу силу скорочується, а рівень безробіття збільшується. У фазі пожвавлення попит на робочу силу росте, а безробіття скорочується. Однак задовольнити потреби усіх у гідній роботі — важко досяжна задача.
Третьою макроекономічною метою є стабільність цін при наявності вільних ринків. Розповсюдженим вимірником загального рівня цін є індекс споживчих цін (ІСЦ), що враховує витрати на придбання фіксованого набору «кошика» товарів і послуг.
Четверта мета стосується відкритої економіки й означає досягнення загальної економічної рівноваги на рівні повної зайнятості при нульовому сальдо платіжного балансу.
Співвідношення основних макроекономічних цілей визначає головну макроекономічну мету, що відбиває основну задачу макроекономічної політики. Держава у своєму розпорядженні має відповідні інструменти, що вона може використовувати для впливу на економіку.
Виділяються наступні інструменти макроекономічної політики:
податково-бюджетна політика;
грошово-кредитна політика,
політика доходів;
зовнішньоекономічна політика;
торгова політика