2. Сукупна пропозиція

Сукупна пропозиція (AS - aggregate supply) — це загальна кількість кінцевих товарів і послуг, що може бути запропоноване (зроблено) в економіці при різних рівнях цін. Залежність обсягу пропозиції від середнього рівня цін у країні показує крива AS.

Сукупна пропозиція — це такий реальний обсяг національного продукту, який економіка пропонує для продажу з метою отримання прибутку. Потенційна величина сукупної пропозиції залежить від запасу капіталу та технологічного рівня виробництва, в межах потенційної величини сукупна пропозиція є функ­цією товарних цін та середніх витрат, тобто витрат на виробництво одиниці товару.

На сукупну про­позицію впливають два види факторів: ціна і нецінові фактори, вплив яких опосередковується через середні витрати.

Цінові фактори змінюють обсяг сукупної пропозиції (переміщення уздовж кривої AS). Нецінові фактори (зміна в технології, цінах ресурсів, обсязі застосовуваних ресурсів, оподатковуванні фірм, структурі ринку і т.д.) приводять до зрушення кривої AS.

Форма кривої AS тлумачиться по-різному класиками і кейнсіанцями. Так, зміни величини сукупної пропозиції під впливом того самого фактора можуть бути неоднакові, що обумовлено тим, який період (короткий чи довгий) приймається в увагу.

Класична модель розглядає економіку в довгостроковому періоді.

Довгостроковий період — це період, протягом якого ціни на ресурси встигають пристосуватися до цін на товари так, щоб в економіці підтримувалася повна зайнятість.

Довгострокова крива AS відбиває виробничі можливості країни і будується виходячи з наступних умов:

а) обсяг виробництва обумовлений тільки кількістю факторів виробництва і наявною технологією і не обумовлений рівнем цін;

б) зміни у факторах виробництва і технології здійснюються повільно;

в) економіка функціонує при повній зайнятості факторів виробництва, і, отже, обсяг виробництва дорівнює потенційному;

г) ціни і номінальна заробітна плата гнучкі, їхньої зміни підтримують рівновага на ринках.

У даних умовах крива AS вертикальна. Вона характеризує природний (потенційний) рівень обсягу виробництва (рис. 4.3), тобто обсягу виробництва в умовах повної зайнятості, при якому ресурси економіки цілком використовуються, а безробіття знаходиться на природному рівні. Коливання сукупного попиту (рис. 4.4) змінюють рівень цін. Наприклад, при зменшенні пропозиції грошей крива AD. зміщається вліво в положення AD . Економічна рівновага переміщається з точки Е₁ у точку Е₂ однак кількість зробленої продукції AS залишається на колишньому рівні.

Рис. 4.3. Сукупна пропозиція в довгостроковому періоді

Рис. 4.4. Зрушення кривої сукупного попиту в довгостроковому періоді

Зрушення кривої сукупної пропозиції в довгостроковому періоді можливі тільки при зміні величини факторів виробництва і технології.

У короткостроковому періоді така модель неприйнятна.

Кейнсианская модель описує економіку в короткому періоді і заснована на наступних передумовах:

• неповна зайнятість в економіці;

• ціни на товари і номінальну заробітну плату тверді.

У цих умовах крива сукупної пропозиції горизонтальна (рис. 4.5).

Коливання сукупного попиту впливають на обсяг виробництва, рівень цін не змінюється. Наприклад, зменшення пропозиції грошей зміщає AD₁ у положення AD₂. Економічна рівновага переміщається з точки Е₁ у точку Е₂ обсяг виробництва — із точки Y₁ у точку Y₂ (рис. 4.6).

Рис. 4.5. Крива сукупної пропозиції в короткому періоді

Рис. 4.6. Зсув кривої сукупного попиту

Сучасні концепції пояснюють відмінність короткострокової кривої AS від довгострокової недосконалістю ринку, тобто негнучкістю цін і недосконалістю інформації. Крива AS у короткостроковому періоді показує, що величина випуску відхиляється від свого природних (потенційного) значення, якщо рівень цін відхиляється від очікуваного.

Короткострокова крива сукупної пропозиції має три ділянки:

горизонтальний (кейнсианский) (I), проміжний (висхідний) (II), вертикальний (класичний) (III), що представлені на рис. 4.7.

Рис. 4.7. Горизонтальна, проміжна і вертикальна ділянки короткострокової кривої сукупної пропозиції

Як видно з рисунків, зміна сукупної пропозиції під впливом цін відображається на графіку за допомогою переміщення точки реального виробництва вздовж нерухомої кривої сукупної пропозиції. Якщо ж змінюються нецінові фактори, то за даних цін зміни в сукупній пропозиції відображаються на графіку зміщенням її кривої у відповідний бік.

До основних нецінових факторів сукупної пропозиції відносяться:

1. зміни цін на ресурси;

2. міни в продуктивності ресур­сів;

3. зміни податків з підприємств та субсидій.

Усі нецінові фактори мають одну загальну рису: коли вони змінюються, то внаслідок цього змінюються середні витрати. Між середніми витратами і сукупною пропозицією діє обернена залежність. Коли нецінові фактори зменшують середні витрати, сукупна про­позиція збільшується, а її крива змішується вправо. І на­впаки, якщо вони збільшують середні витрати, сукупна про­позиція зменшується, а її крива зміщується вліво.

Серед нецінових факторів найбільший вплив на сукуп­ну пропозицію справляють ціни на ресурси. Це особливо стосується цін на робочу силу (заробітна плата) та матеріальні ресурси (сировина, матеріали, паливо тощо). Збільшення продуктивності ресурсів означає, що за наявно­го обсягу ресурсів можна виробити більший реальний обсяг національного продукту. Це зменшує середні витрати, збільшує сукупну пропозицію і зміщує її криву вправо. Зростання продуктивності ресурсів є основним фактором збільшення сукупної пропозиції у довгостроко­вому періоді. Підвищення податків з підприємств збільшує середні витрати та зменшує сукупну пропозицію. Збільшення субсидій підприємствам зменшує середні виграти і збільшує сукупну пропозицію.