3. Фіскальна політика та державний бюджет.

Під фіскальною (бюджетно-податковою) політикою розуміють сукупність фінансових заходів держави щодо регулювання бюджетних доходів і витрат (видатків) з метою цілеспрямованого впливу на соціально-економіч­ний розвиток країни. Існують два види фіскальної політи­ки: дискреційна та автоматична (політика вмонтованої стабільності).

Дискреційна фіскальна політика — це свідома маніпуляція урядовими витратами і доходами, дій здійснюється на підставі державних рішень (парламенту і уряду) з метою цілеспрямованого впливу на реальний обсяг виробництва, безробіття та інфляцію. Дискреційна фіскальна політика застосовує два інструменти. Перший — державні закупки, які є інструментом прямої дії. Збіль­шуючи або зменшуючи державні закупки, держава безпо­середньо впливає на сукупний попит і реальний ВВП. Другий — чисті податки, які змінюються за рахунок зміни податкових ставок і трансфертів. Змінюючи чисті податки на такій основі, держава впливає на реальний ВВП опосе­редковано через споживання як компонент сукупного попиту.

Вплив державних закупок на ВВП можна обчислити за формулою:

+ Δ ВВП = +Δ G × m_e. (11.7)

Мультиплікатор податків показує, що зростання податків на певну величину зменшує обсяг виробництва на більшу величину, і навпаки.

Формула мультиплікатора податків:

m_t=с^/ × m_e. (11.8)

Наведена формула визначає співвідношення між двома мультиплікаторами. З цієї формули випливає, що мультиплікатор податків завжди нижчий від мультиплікатора витрат пропорційно граничній схильності до споживання.

Спираючись на такий мультиплікатор, приріст ВВП внаслідок зниження автономних чистих податків обчи­слюється за такою формулою:

+ Δ ВВП = - Δ Tn × m_t (11.9)

Автоматичні чисті податки як вмонто­вані стабілізатори не є достатнім гальмом для усунення економічних коливань. Вони неспроможні повністю ней­тралізувати інфляційний чи рецесійний розриви в еконо­міці, а лише частково його зменшують.

Щоб обчислити ефект гальмування ВВП з боку авто­матичних чистих податків, потрібно акцентувати увагу на тому, що будь-які автоматичні вилучення з економіки впливають на ВВП виключно через зміну мультиплі­катора. Іншими словами, автоматичні чисті податки, як і заощадження, — це такі фактори, вплив яких на ВВП опосередковується їхнім впливом на мультиплікатор.

Ефект гальмування динаміки виробництва (ΔY_а), викликаного чистими податками можна визначити таким чином:

ΔY_а= ΔЕ (-) (11.10)

Звичайно в умовах інфляції в наведеній формулі слід також врахувати індекс цін.

Відношення між зміною автоматичних чистих податків і зміною ВВП як доходу вимірюється статистичним коефіцієнтом, який називається граничний коефіцієнт податків (t):

t = (11.11)

Граничний коефіцієнт податків показує на скільки грошових одиниць змінюється величина автоматичних подат­кових вилучень зі зміною доходу на одну грошову одини­цю.

В умовах засто­сування автоматичних чистих податків вилучення дорів­нюють 1- c^/×(1 – t). Тому мультиплікатор витрат є величиною обернено пропорційною до цих вилучень:

m_e = (11.12)

Мультиплікатор витрат з урахуванням подвійного вилу­чення (заощадження плюс автоматичні чисті податки) — це складний мультиплікатор витрат в умовах закритої економіки.

Формула складного мультиплікатора податків:

m_t = (11.13)

При зміні державних закупок, податкових ставок або рівня трансфертів зміну ВВП можна обчислити за уже відомими формулами, в яких застосовуються складні мультиплікатори:

+ Δ ВВП = - Δ Tn × m_t (11.14)

+ Δ ВВП = +Δ G × m_e (11.15)

Звідси підсумкова зміна ВВП буде дорівнювати:

Δ ВВП = +Δ G×m_e - Δ Tn × m_t (11.16)

Звичайно, що в залежності від співвідношення між величиною змін у державних закупках і чистих податках кінцевий результат може бути різним. Крім того, на цей результат впливає також співвідношення між мультиплі­каторами витрат і податків, яке залежить від граничної схильності до споживання.

Результати фіскальної політики знаходять відображення у стані бюджету.

З метою розмежування впливу на стан державного бюджету дискреційних фіскальних заходів і циклічних коливань слід розрізняти фактичне і потенційне бюджетне сальдо. В загальному контексті формулу бюджетного саль­до можна записати таким чином:

BS = Tn – G (11.17)

Відмінність між фактичним і потенційним бюджетним сальдо полягає в тому, що вони обумовлюються різною величиною ВВП як доходу, від якого залежить величина чистих податків.

Фактичне бюджетне сальдо (BS_f) — це величина, яка забезпечується в умовах фактичного рівня зайнятості, тобто фактичного ВВП:

BS_f=(Y_f×t^/ ) – G, (11.18)

t^/ — середній коефіцієнт чистих податків, який відбиває їхнє відношення до ВВП;

(Y_f×t^/) — чисті податки.

Потенційне бюджетне сальдо (BS_p) — це величина, яка забезпечується в умовах повної зайнятості. Вона показує, яка могла бути різниця між доходами і витратами державного бюджету за умов, коли б економіка виробляла потенційний ВВП:

BS_p=(Y_p×t^/ ) – G, (11.19)

Порівнюючи між собою фактичне і потенційне бюд­жетне сальдо, можна зробити два висновки.

Перший — циклічне падіння виробництва викликає певну втрату доходів для державного бюджету. Такі втрати відображаються через циклічне бюджетне сальдо (BS_c). Воно обчислюється як різниця між фактичним і потенцій­ним бюджетним сальдо:

BS_c = BS_f - BS_p (11.20)

Другий — оскільки потенційне бюджетне сальдо виключає вплив циклічного падіння на державний бюд­жет то завдяки цьому воно дістає здатність відбивати ефективність бюджетної діяльності держави. Так, в умовах неповної зайнятості фіскальна політика має бути стиму­люючою, а потенційне бюджетне сальдо — повинне збіль­шуватися від'ємне. Це свідчить про ефективну бюджетну діяльність держави.