- •Міністерство фінансів України
- •Змістовий модуль 1 Макроекономіка, як теоретична основа економічної політики держави
- •Тема 1. Макроекономіка як наука
- •Предмет макроекономіки. Ключові макроекономічні проблеми.
- •2. Метод макроекономіки
- •3. Господарський кругообіг
- •Ринки продуктів
- •Держ закупів
- •Питання для самоконтролю
- •Комплекс знань, поглядів та ідей, що пояснюють поведінку економіки як
- •Єдиного цілого й основних її складових
- •Макроекономіка, яка вивчає реальні економічні явища та їх взаємозв’язок
- •Що є або може бути?
- •Тема 2. МакроекономіЧні показники в системі національних рахунків
- •1. Система національних рахунків як нормативна база макроекономічного рахівництва
- •2. Основні макроекономічні показники
- •3. Номінальний та реальний валовий внутрішній продукт
- •Питання для самоконтролю
- •Загальні макроекономічні показники
- •Ввп за витратами
- •Змістовий модуль 2 рІвновага на окремих ринках
- •Тема 3. Ринок праці
- •1. Ринок праці та механізм його функціонування
- •2. Безробіття та його природний рівень
- •3. Соціально-економічні наслідки безробіття. Закон Оукена
- •4. Нерівність розподілу доходів у ринковій економіці.
- •Розподіл сукупних доходів
- •Питання для самоконтролю
- •Зайнятість
- •Становлення гнучкого ринку робочої сили
- •Методи державного забезпечення
- •2. Сукупна пропозиція
- •3. Взаємодія сукупного попиту та сукупної пропозиції. Модель ad-as.
- •Питання для самоконтролю
- •Сукупний попит ad
- •Тема 5. Грошовий ринок
- •1. Механізм функціонування грошового ринку.
- •2. Банківська система та грошовий мультиплікатор
- •Питання для самоконтролю
- •Елементи грошової системи
- •Грошові агрегати
- •За об’єктами впливу
- •2. Види інфляції
- •3. Соціально-економічні наслідки інфляції
- •Питання для самоконтролю
- •Інфляція попиту
- •Має місце тоді, коли
- •Відбувається автономне
- •Збільшення сукупного
- •Причини
- •Інфляція пропозиції
- •Представляє собою
- •Зростання затрат
- •Виробництва
- •Причини
- •Активна політика Направлена на ліквідацію причин, що викликали інфляцію Монетарні заходи
- •Немонетарні заходи
- •Адаптивна політика Пристосування до інфляції, пом'ягшення її негативних наслідків
- •Змістовий модуль 3 макроекономічний аналіз
- •Тема 7. Споживання домогосподарств
- •1. Споживання та заощадження як функції доходу
- •2. Фактори споживання та заощадження.
- •Питання для самоконтролю
- •Походження і форми доходів та їх використання
- •Джерело доходу
- •Факторні доходи на:
- •Функція споживання
- •Тема 8. Приватні інвестиції
- •1. Поняття інвестиційного попиту
- •2. Мультиплікатор інвестицій
- •Питання для самоконтролю
- •2. Модель «вилучення— ін'єкції»
- •3. Рівноважний ввп в умовах різного рівня зайнятості
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 10. ЕКономічна динаміка
- •1. Циклічність як форма розвитку економіки.
- •Фази економічного (промислового) циклу
- •2. Економічне зростання. Фактори економічного зростання
- •3. Модель економічного зростання Домара-Харрода.
- •4. Модель економічного зростання Роберта Солоу
- •Питання для самоконтролю
- •Переваги і недоліки
- •Тема 11. Держава в системі макроекономічного регулювання
- •1. Роль держави у змішаній економіці
- •2. Вплив держави на макроекономічну рівновагу
- •3. Фіскальна політика та державний бюджет.
- •Питання для самоконтролю
- •Структура джерел фінансових ресурсів держави
- •Податки
- •2. Валютний курс
- •3. Вплив зовнішньої торгівлі на ввп
- •Питання для самоконтролю
- •Структура платіжного балансу
- •Види конвертованості валюти
- •Етапи розвитку валютно-кредитної системи
- •Термінологічний словник
- •Література
Змістовий модуль 3 макроекономічний аналіз
Тема 7. Споживання домогосподарств
Споживання та заощадження як функції доходу.
Фактори споживання та заощадження.
1. Споживання та заощадження як функції доходу
Споживання (C - consumption) представляє собою індивідуальне та спільне використання споживчих благ, спрямоване на задоволення матеріальних та духовних потреб людини.
У вартісний формі – це сума грошей, яка витрачається населенням на придбання товарів та послуг.
Споживання є також найбільш суттєвим компонентом ВВП. У різних країнах частка споживання у ВВП коливається в межах 60-70%, що зумовлює важливість для економіки прийняття рішень про споживання.
Структура споживчих витрат різна у різних груп населення (харчування, непродовольчі товари, послуги тощо). У середньому споживчі витрати дійсно змінюються досить закономірно зі зміною доходу. Але середні величини не розкривають всієї суті проблеми. В кожній з груп доходів існують значні відхилення від середнього рівня споживання. Пріоритети у споживанні різні, але можливо виділити найбільш спільні групи витрат в залежності від їх бажаності для сім'ї: харчування, одяг, житло, освіта, медичне обслуговування, транспорт. При цьому треба враховувати, що багато залежить від доходів сім'ї, платності або безплатності тих чи інших послуг. Структура споживання може змінюватись також за окремими напрямками - більш якісне харчування і таке інше.
Статистика свідчить, що існують передбачувані закономірності, за якими домашні господарства розподіляють свої доходи за статтями споживання. Так, бідні сім'ї в основному витрачають свої доходи на товари першої необхідності — поточне споживання та житло. Із зростанням доходу збільшуються витрати на більш якісне харчування. Проте існує межа для тих додаткових грошей, що витрачаються на харчування. І з подальшим зростанням доходу питома вага споживчих витрат на харчування зменшується.
Споживчі витрати на одяг, товари тривалого користування, відпочинок зростають швидше, ніж доход. І, нарешті, дослідження показують, що за умов платності таких послуг, як освіта й охорона здоров'я, розмір сектора послуг займає дедалі більшу питому вагу у загальній сумі споживчих витрат.
На величину споживчих витрат впливає багато факторів. Серед них головним є індивідуальний доход (ДІ).
Якщо абстрагуватися від існування I,G, Xn, так якби весь дохід суспільства йшов на особисте споживання:
Y=C (7.1)
Так, наш весь дохід йде на споживання. Здоровий глузд підказує, що подібний стан не зовсім розумний. Людина, як правило, намагається вести себе так, щоб весь дохід не споживався, щоб частина його зберігалася (заощаджувалась). Дамо тепер визначення заощадженню.
Заощадження (S - saving) – це відкладене на майбутнє споживання чи частина доходу, яка не споживається в теперішньому часі. Таким чином:
Y=C + S (7.2)
Отже, важливим є визначення механізму за яким домогосподарства визначають скільки споживати, а скільки заощаджувати. Для цього доцільно ознайомитись з кейнсіанською концепцією споживання.
У своїй концепції споживання Дж. М. Кейнс виходив з гіпотези абсолютного доходу. Він звернув увагу на те, що суб'єкти формують своє споживання в залежності від отриманого ними поточного доходу.
На відміну від представників класичної школи Кейнс вважав, що розподіл доходу на споживання і заощадження залежить не від процентної ставки, а від переваг споживача. Кейнс сформулював так називаний основний психологічний закон, що характеризує поведінку споживачів, схильних, як правило, збільшувати своє споживання зі зростанням доходів, але не в тій мірі, у якій росте їхній дохід.
Бажання людей зберігати частину доходу обумовлена:
• прагненням забезпечити резерв на випадок непередбачених обставин;
• прагненням забезпечити свою старість, дати освіту дітям, необхідністю утримувати утриманців;
• бажанням забезпечити доходи у формі відсотка;
• бажанням насолоджуватися почуттям незалежності;
• наміром забезпечити необхідні кошти для комерції;
• бажанням залишити спадщину;
• просто скнарістю.
До такого висновку Кейнс прийшов виходячи з «знання людської природи» і «детального вивчення минулого досвіду».
Психологічний фактор відбивається в середній схильності до споживання і середньої схильності до заощадження.
Середня схильність до споживання (АРС – average propensity to consume) — це виражена у відсотках частка будь-якого загального доходу, що йде на споживання:
АРС=(7.3)
Середня схильність до заощадження (APS - average propensity to save) — це виражена у відсотках частка будь-якого загального доходу, що йде на заощадження:
APS= (7.4)
Але величина доходу змінюється: росте чи скорочується. Реакцію споживача на зміну доходу виражають гранична схильність до споживання і гранична схильність до заощадження.
Термін «граничний» використовується для позначення додаткових, доданих величин.
Гранична схильність до споживання (MPC – marginal propensity to consume - c/) — частка приросту витрат на споживання при будь-якій зміні індивідуального доходу:
с/ = (7.5)
ΔС — приріст витрат на споживання; ΔY— приріст індивідуального доходу.
Гранична схильність до заощадження (MPS - marginal propensity to save - s/) — частка приросту заощаджень при будь-якій зміні індивідуального доходу:
s/ =(7.6)
де ΔS — приріст заощаджень; ΔУ— приріст індивідуального доходу.
Сума граничної схильності до споживання і граничної схильності до заощадження для будь-якої зміни доходу після сплати податків завжди дорівнює одиниці:
с/ + s/ = 1 (7.7)
Основні положення теорії Дж. М. Кейнса наступні:
1. Споживання — функція від розташовуваного доходу:
C = f(Yi)
де Yi — індивідуальний доход, що дорівнює Y - Т.
2. Гранична схильність до споживання характеризує приріст споживчих витрат на одиницю приросту індивідуального доходу:
0 < с/ < 1.
3. В міру росту доходу частка доходу, спрямована на споживання, зменшується, оскільки багаті схильні більше зберігати, чим ті, хто бідний:
Y ↑ , ↓ ,↑
Таким чином, кейнсіанська функція споживання буде мати наступний вид:
С = С0 + с/ × Yi (7.8)
де С0 — величина автономного, що не залежить від індивідуального доходу, споживання.
Автономне споживання характеризує мінімальний рівень споживання, необхідний людям. У випадку відсутності доходу люди будуть брати в борг чи скорочувати розмір майна.
На рис. 7.1. зображена кейнсіанська функція споживання, що піднімається на деяку величину автономного споживання над віссю абсцис.
Рис. 7.1. Кейнсіанська функція споживання
Відповідно функція заощаджень буде мати вид:
S=S0 + s/ × Yi (7.9)
або
S= -С0 + s/ × Yi (7.10)
д
C,
S C
= C0+c/×Y
Р
S
= -C0
+
s/×Y
Y
C0
-C0