Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2 курс ФК, ЕП, УП Денне / Макроекономіка Опорний конспект лекцій 08.doc
Скачиваний:
36
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
1.7 Mб
Скачать

2. Мультиплікатор інвестицій

Вплив інвестицій на сукупний попит (ВВП) відображається в теорії мультиплікатора. Він показує роль інвестицій в зростанні обсягу ВВП та зайнятості.

Суть мультиплікативного впливу інвестицій на ВВП полягає у тому, що інвестиції впливають на ВВП не пропорційно, а помножено, тобто мультиплікативно. Це означає, що при зміні інвестицій на одну грошову одиницю ВВП змінюється більше ніж на одиницю.

Дію мультиплікатора можна записати у вигляді ланцюга:

I ↑ → N↑→ Y↑ → C↑,

т.т із зростанням інвестицій зростає зайнятість, потім дохід і споживання.

Таким чином, між зміною автономних інвестицій і національним доходом існує стійкий зв'язок.

Мультиплікатор інвестицій — чисельний коефіцієнт, що показує залежність зміни доходу від зміни автономних інвестицій. Якщо відбудеться приріст обсягу інвестицій (наприклад, збільшаться державні асигнування на суспільні роботи в умовах спаду економіки), то доход збільшиться на величину, що у m раз більше, ніж приріст інвестицій, тобто

ΔY = me × ΔI, (8.3)

або

ΔY = me × ΔЕ, (8.4)

де ΔY — приріст доходу, ΔІ, ΔЕ – приріст інвестицій або сукупних видатків; me — мультиплікатор (множник). Відповідно:

me = (8.5)

Оскільки мультиплікатор знаходиться в прямій залежності від граничної схильності до споживання (с/) і в зворотній залежності від граничної схильності до заощадження (s/), то

me = =(8.6)

За нестабільних цін реальний ВВП змінюється на інших умовах. Найбільш типовою є ситуація, коли при збільшенні сукупних видат­ків, ціни зростають, тобто виникає інфляція. Вона не впливає на мультиплікатор, який залежить лише від норми вилучень із доходу. Інфляція свідчить про інше: певна частка або весь приріст сукупних видатків трансформується в зростання цін. На цю величину сукуп­ний попит поглинається інфляцією, внаслідок чого адекватно змен­шується приріст реального ВВП.

В умовах інфляції добуток me×ΔЕ, відображає приріст номіналь­ного ВВП, який у певних пропорціях розподіляється між приростом реального ВВП і приростом цін. Тому номінальний ВВП в аналізо­ваному періоді становитиме Yb + me*ΔЕ. Після його дефілювання і зіставлення з реальним ВВП базового періоду можна визначити приріст реального ВВП, викликаний початковим приростом сукупних видатків в умовах інфляції:

ΔY = - Yb (8.7)

Інфляція по-різному знецінює вплив початкового приросту сукупних видатків на реальний ВВП залежно від того, на якій ділянці кривої AS перебуває економіка. Так, на висхідній ділянці за збільшення сукупних видатків номінальний ВВП зростає у більшій пропорцій, ніж ціни, що забезпечує певний приріст реального ВВП. На вертикальній ділянці номінальний ВВП збільшується пропорційно зростанню цін, внаслідок чого приріст реального ВВП дорівнює 0.

Питання для самоконтролю

1. Дайте характеристику впливу інвестицій на економіку.

2. Проаналізуйте методи визначення прибутковості інвестиційних проектів: традиційний метод і метод чистої дисконтованої вартості.

3. Розкрийте механізм врівноваження заощаджень з інвестиціями.

4. Розкрийте роль фінансових ринків і фінансових посередників у переміщенні заощаджень від домогосподарств до підприємств.

5. Розкрийте механізм мультиплікатора.

Переміщення заощаджень від домогосподарств до підприємств

Класичний механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями

r

І1

І2

Т1

S

10%

Т2

8%

35 40 I, S

Тема 9. СУКУПНІ ВДАТКИ І ВВП

1.Модель “витрати - випуск”.

2. Модель “вилучення ін’єкції”.

3. Рівноважний ВВП в умовах різного рівня зайнятості

Приступаючи до розгляду питань даної глави, необхідно спочатку зробити певні припущення:

1. В даній темі об'єктом макроекономічного аналізу буде лише приватний сектор економіки. За цих умов ВВП = С + Іg.

2. Ціни є незмінними.

3. Відсоткова ставка і очікувана норма чистого прибутку є незмінними.

1. Модель «витрати— випуск»

Модель «витрати—випуск» є кейнсіанською моделлю товарного ринку. Визначальним у цій мо­делі є сукупний попит, який знаходить своє відображення через сукупні витрати, і сукупна пропозиція, яка представ­лена реальним ВВП. В її основі лежить пряма залежність між ВВП і сукупними витратами, тобто чим більші сукупні витрати, тим більший ВВП, і навпаки.

Для розуміння рівноваги або нерівноваги в економіці за цією моделлю слід розрізняти фактичні і заплановані сукупні витрати. Економічна рівновагаце рівновага між запланованими сукупними витратами і ВВП. Тому в мо­делі «витрати—випуск» під сукупними витратами слід розуміти заплановані сукупні витрати. Оскільки згідно з нашим припущенням сукупні витрати дорівнюють С + Іg, то для моделі «витрати—випуск» базовим є таке рівняння:

Е = С + Іg = ВВП (9.1)

Згідно з цим рівнянням, ВВП — вироблений продукт, а С + Іg — сукупні витрати. Співвідношення між ними може мати три варіанти:

  1. вся сума доходу, отриманого від реалізації виробленого ВВП, спрямовується на його закупку, тобто С + Іg = ВВП. Цей варіант відповідає закону Сея, згідно з яким виробництво створює адекватний за величиною попит;

  2. не вся сума доходу отриманого від реалізації виробленого ВВП спрямовується на його закупку, тобто С + Іg < ВВП;

  3. на закупку ВВП спрямовується більша сума доходу порівняно з його величиною, отриманою від реалізації ВВП, вироб­леного в поточному періоді, тобто С + Іg > ВВП.

Останні два варіанти відповідають кейнсіанській теорії, згідно з якою доходи, отримані від реалізації поточного ВВП, не обов'язково перетворюються в адекватну вели­чину сукупних витрат.

Співвідношення між сукупними витратами і ВВПце співвідношення між планами покупців і продавців, які, як правило, не збігаються. Якщо вони не збігаються, то виникають незаплановані зміни в товарних запасах.

Так, коли Е < ВВП, виникає перевиробництво, яке супро­воджується незапланованим збільшенням товарних запа­сів.

І навпаки, коли Е > ВВП, виникає недовиробнинтво, яке супроводжується незапланованим зниженням товарних запасів.

Незаплановані зміни в товарних запасах порушують інвестиційні плани підприємства. З цієї точки зору слід розрізняти заплановані й незаплановані інвестиції. До за­планованих інвестицій відносяться витрати на інвестиційні товари, які відповідають уявленням підприємств стосовно очікуваних змін у сукупному попиті на вироблені товари та послуги. Але уявлення підприємств про сукупний попит (сукупні витрати) не завжди збігаються з дійсністю. Тому виникають незаплановані інвестиції. До них відносяться витрати, які підприємства змушені здійснювати в товарні запаси. Отже, фактичні інвестиції складаються із заплано­ваних і незапланованих інвестицій в товарні запаси.

Інвестиції в товарні запаси виконують балансуючу роль в економіці. Якщо величина сукупних витрат недостатня порівняно з ВВП, то відбувається незаплановане збіль­шення інвестицій в товарні запаси; якщо сукупні виграти перевищують ВВП, то відбувається незаплановане змен­шення інвестицій в товарні запаси. Це дає підстави модифікувати формулу:

Е ± І/ = ВВП (9.2)

де ± І/ — незаплановані інвестиції в товарні запаси; (+)- збільшення, (-) — зменшення інвестицій в товарні запаси. Е ± І/ — фактичні сукупні витрати (Еф).

Із формули випливає, що незалежно від того, знаходиться економіка в стані рівноваги чи ні, фактичні сукупні витрати завжди дорівнюють ВВП. Це врівноваження досягається за рахунок незапланованих інвестицій. Якщо між сукупними витратами і ВВП спостерігається тотожність, то незаплановані інвестиції дорівнюють нулю.

Отже рівноважний ВВП — це такий обсяг виробництва якому відповідають сукупні витрати, достатні для закупки всієї продукції, виробленої в поточному періоді. Іншими словами, при рівноважному рівні ВВП сукупна кількість вироблених товарів (ВВП) дорівнює сукупній кількості закуплених товарів (споживчих та інвестицій­них). Економіка постійно тяжіє до рівноваги як до своєї природної норми. Це означає, що у випадку, коли сукупні витрати перевищують ВВП і відбувається незаплановане зменшення товарних запасів, підприємства будуть зацікав­лені збільшувати виробництво до рівня сукупних витрат;

якщо навпаки, сукупні витрати менші від ВВП і відбува­ється незаплановане збільшення товарних запасів, вони будуть змушені скорочувати виробництво до рівня су­купних витрат.

Аналіз рівноважного ВВП можна здійснити і за допо­могою графічної моделі «витрати—випуск», яка досить часто іменується як «кейнсіанський хрест»:

Рис. 9.1. Рівноважний ВВП в моделі «витрати—випуск»

На горизонтальній осі графіка представлено ВВП, а на вертикальній — фактичні сукупні витрати, тобто Еф = Е ± І/. Бісектриса відображає ситуацію, коли

Фактичні і заплановані сукупні витрати збігаються. Пере­тин ліній фактичних і запланованих сукупних витрат у точці Т1 свідчить про тотожність між цими витратами (Е1=Е) і про те, що рівноважний ВВП дорівнює О1.

Але в дійсності фактичні сукупні витрати, як правило, не збігаються із запланованими сукупними витратами. Так, Е2 < Е. Це означає, що підприємства виробили продукції більше, ніж зможуть її реалізувати (О2 > О1). У цьому випадку відбувається незапланований приріст інвестицій в товарні запаси, що викликає тенденцію до скорочення ВВП від О2 до О1. В протилежному випадку Е3 > Е. Це означає, що підприємства виробили про­дукції менше, ніж це відповідає планам покупців (О31). За цих умов відбувається незаплановане змен­шення інвестицій в товарні запаси, що породжує тенден­цію до збільшення ВВП від О3 до О1.