3. Ринок позик

Ринок позик є системою економічних відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл позикового капіталу на умовах платності, строковості, повернення та цільового характеру його використання.

Об'єктом даного ринку є позиковий капітал, тобто грошові засоби, що надаються позичальнику у тимчасове користування під певний процент. Формою руху позикового капіталу є кредит.

Продавцями позикового капіталу на ринку позик є банківські та небанківські фінансові установи, які передають в користування позиковий капітал у формі кредиту та позик. Покупцями позикового капіталу є юридичні та фізичні особи, державні органи, що мають потребу в додаткових коштах.

Інструментами ринку позик є кредити та позики

Кредит - це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка.

Грошові або матеріальні цінності, стосовно яких укладаються кредитні угоди, є об'єктами кредиту.

Розрізняють:

1. товарну форму кредиту;

2. грошову форму кредиту;

3. акцептну та авальну форми кредиту.

Залежно від суб’єктів кредитних відносин кредит поділяється на такі види: національний, міжнародний, банківський, державний, комерційний, споживчий, лізинговий, консорціумний та інші.

Позика являє інструмент ринку, за допомогою якого одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

На ринку фінансових послуг надання позик здійснюється небан- ківськими фінансовими установами у формі грошей, фінансових активів або майна.

Надання позик та кредитів здійснюється на підставі укладеного договору про передачу позикового капіталу у користування.

Основними видами фінансових послуг, що реалізуються на ринку позик є кредитування, довірчі та гарантійні операції, що здійснюються банківськми та небанківськими фінансовими установами на користь клієнтів.

1. Валютний ринок

Валютний ринок - це розгалужена система стійких економічних та організаційних відносин, функціонування яких забезпечує реалізацію валютних операцій для обслуговування міжнародних платежів, здійснення іноземних інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну та використання іноземних валют.

Інструментом обігу на валютному ринку є валюта.

Термін “валюта” характеризується у вузькому і широкому розумінні. У вузькому розумінні валюта являє собою національну грошову одиницю та грошові одиниці іноземних держав.

У широкому розумінні в поняття валютних цінностей окрім грошових одиниць іноземних держав включають фондові цінності (акції, облігації та інші), платіжні документи (векселі, чеки, акредитиви тощо), випущені в іноземній валюті, а також банківські метали (золото, срібло, платина та метали платинової групи).

Валюта може бути поділена на національну, іноземну та колективну. Національна валюта емітується національною банківською системою. Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України. Іноземна валюта емітується банківськими системами інших країн. Колективна валюта - це особливі міжнародні грошові одиниці, що випущені міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонують за міждержавними угодами.

Важливими характеристиками валюти є її курс та конвертованість.

Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, яка виражена в грошових одиницях іншої країни або в міжнародних валютних одиницях (спеціальні права запозичення, євро).

Основою визначення валютного курсу є купівельна спроможність грошової одиниці.

Конвертованість валюти - це можливість для учасників ринку легально обмінювати одну іноземну валюту на іншу без обмежень.

За ступенем конвертованості валюта поділяється на такі типи: вільно конвертована, частково конвертована, неконвертована, клірингова.

Вільно конвертована валюта вільно та без обмежень обмінюється на валюти інших країн та застосовується у всіх видах міжнародного обігу.

Частково конвертована валюта обмінюється на обмежену кількість іноземних валют і у міжнародних розрахунках використовується з обмеженнями.

Неконвертована валюта не обмінюється на інші іноземні валюти і застосовується лише на території певної країни.

Клірингова валюта це розрахункові валютні одиниці, які існують лише як розрахункові гроші у вигляді бухгалтерських записів банківських операцій за взаємними поставками товарів та наданням послуг між країнами-учасницями клірингових розрахунків.

За сферою поширення в складі валютного ринку виділяють:

- міжнародний валютний ринок;

- національні валютні ринки.

За принципами організації валютний ринок поділяється на:

- організований ринок;

- стихійний ринок.

Залежно від централізації валютний ринок може бути поділений на:

- біржовий ринок;

- позабіржовий ринок.

Поряд з вищезазначеними ринками в складі валютного ринку функціонує ринок банківських металів.

За характером валютних операцій в складі валютного ринку виділяють: ринок конверсійних операцій, ринок депозитних операцій та ринок кредитних операцій.

За формою валюти, якою торгують, валютний ринок поділяється на ринок безготівкових операцій та ринок готівки.

Валютному ринку притаманні атрибути будь-якого ринку. Найбільш характерними для нього є такі ознаки, як висока конкуренція і ризикованість.