Рекомендована література

Основна література

[2,8,10,15,17,19,20,21,22,23,24,25]

Додаткова література

[2,7,8,27,28,33]

Практичне заняття № 3

Тема 5. Управління прибутком

План заняття

1. Порядок розрахунку основних показників операційного аналізу.

2. Визначення структури витрат підприємства.

3. Процес управління прибутком підприємства.

Обладання, яке потрібно для проведення практичного заняття

1. Завдання та методичні рекомендації по їх виконанню.

2. Мікрокалькулятори.

3. Контрольні завдання.

Навчальні цілі

Цілями проведення практичного заняття є: закріплення, поглиблення знань щодо процесу управління прибутком підприємства; вміння систематизувати витрати підприємства, проводити розрахунок точки беззбитковості та інших показників операційного аналізу; розвиток самостійного мислення.

Завдання

1. Проведіть розрахунок основних показників операційного аналізу.

2. Проведіть аналіз чутливості прибутку підприємства.

3. Визначіть структуру витрат підприємства.

Методичні рекомендації до практичного заняття

В процесі управління прибутком підприємства найчастіше використовують операційний аналіз, який по-іншому називають система „Витрати – Обсяг - Прибуток” (“Costs – Volume – Profit” – CVP), який відслідковує залежність фінансових результатів бізнесу від витрат та обсягів виробництва/збуту

За характером поведінки витрати підрозділяються на змінні, постійні.

Змінні (або пропорційні) витрати зростають або зменшуються пропорційно обсягу виробництва. Це витрати на сировину, матеріали, електроенергію, транспортні та інші витрати.

Постійні (непропорційні або фіксовані) витрати не змінюються з витратами виробництва. До таких витрат належать амортизаційні відрахування, відсотки за кредит, орендна плата, зарплата управлінського персоналу адміністративні витрати та ін.

Змішані витрати складаються з постійної та змінної частини. Наприклад, поштові та телеграфні витрати, витрати на поточний ремонт обладнання та ін.

Існує три основні методи класифікації витрат:

1. метод максимальної і мінімальної точки;

2. графічний (статистичний) метод;

3. метод найменших квадратів.

За методом максимальної і мінімальної точки з усієї сукупності аналізованих даних обираються два періоди з найбільшим та найменшим обсягом виробництва. Далі визначається ставка змінних витрат – це середні змінні витрати у собівартості одиниці продукції:

(3.59)

де: К_max – максимальний обсяг виробництва, тис. шт.;

К_min, % - мінімальний обсяг виробництва у відсотках до максимального.

Загальна сума постійних витрат визначається наступним чином:

(3.60)

Ключовими елементами операційного аналізу є операційний важіль, поріг рентабельності і запас фінансової міцності підприємства.

Дія операційного (виробничого) важеля полягає у тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації завжди породжує більш сильну зміну прибутку, тобто як зміниться прибуток підприємства при зміні виручки на 1%.

У практичних розрахунках для визначення сили впливу операційного важеля застосовують відношення так званої валової маржі (результати від реалізації після відшкодування змінних витрат) до прибутку. В економічній літературі показник валової маржі називають також сумою покриття.

(3.61)

В розкритому визначенні ця формула матиме такий вигляд:

(3.62)

Сила впливу операційного важеля завжди визначається для певного обсягу продажу, для певної виручки від реалізації, і при зміні виручки сила впливу операційного важеля змінюється.

Сила впливу операційного важеля значній мірі залежить від середньогалузевого рівня фондомісткості, оскільки за більшої вартості основних фондів постійні витрати будуть більшими.

Сила впливу операційного важеля вказує на ступінь підприємницького ризику, пов’язаного з даною фірмою: за більшої сили впливу операційного важеля підприємницький ризик буде більшим.

Поріг рентабельності – це така виручка від реалізації, за якої підприємство вже немає збитків, але ще не має й прибутку. Валової маржі цілком вистачає на покриття витрат, і прибуток дорівнює нулю.

Поріг рентабельності визначається за допомогою наступної формули:

(3.63)

Визначивши, якій кількості виготовлених товарів відповідає при даній ціні реалізації поріг рентабельності, одержуємо порогове (критичне) значення обсягу виробництва (у шт. і т.і.). Виробляти менше товарів, ніж одержана кількість, підприємству недоцільно.

(3.64)

або

(3.65)

Формули (3.64) та (3.65) можуть застосовуватися лише у випадку, кола мова йде про один товар, який своєю виручкою від реалізації покриває всі постійні витрати підприємства або розрахунки здійснюються для певного ізольованого проекту. Але якщо планується випускати декілька товарів, то для розрахунку порогової кількості товару користуються формулою (3.66):

(3.66)

З низьким порогом рентабельності легше пережити підприємству падіння попиту на продукцію або послуги, відмовитися від невиправдано високої ціни реалізації.

Пройшовши поріг рентабельності, фірма має додаткову суму валової маржі на кожну наступну одиницю товару. Відповідно, зростає і сума прибутку.

(3.67)

При незначному віддаленні від порогу рентабельності (точки самоокупності витрат) сила впливу операційного важеля буде максимальною, а потім почне спадати до нового збільшення постійних витрат з подоланням нового порогу рентабельності.

Визначивши поріг рентабельності, можна визначити запас фінансової міцності підприємства, який являє собою різницю між досягнутою фактичною виручкою від реалізації і порогом рентабельності. Якщо виручка від реалізації стає нижчою від порогу рентабельності, фінансовий стан підприємства погіршується, з’являється дефіцит ліквідних коштів.

(3.68)

Методика розрахунку ключових показників операційного аналізу представлена у таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 Розрахунок порогу рентабельності, запасу фінансової

міцності і сили впливу операційного важеля

Валова маржа: Виручка від реалізації - Змінні витрати Валова маржа	(А) (В)
Коефіцієнт валової маржі: Теж саме у відсотках:	(С)
Постійні витрати:	(D)
Поріг рентабельності = (D) : (C)	(E)
Запас фінансової міцності: 5.1. У грн.: 5.2. У відсотках до виручки від реалізації: = (F) : (A) : * 100%	(F) (G)
Прибуток:	(Н)
Сила впливу операційного важеля:	(I)

Сила впливу фінансового важеля генерує фінансовий ризик. Під ефектом фінансового важеля розуміють прирощення до рентабельності власних коштів, яке отримують при використанні кредиту, не дивлячись на платність останнього.

Рівень ефекту фінансового важеля (ЕФВ) визначається за формулою:

(3.69)

де: ЕР – економічна рентабельність активів;

СРСР – середня розрахункова ставка відсотку (фінансові витрати на 1 грн. позикових коштів, %);

ВК – власні кошти.