15. Метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій є продовженням методу:

а) розрахунку чистого наведеного ефекту;

б) визначення строку окупності інвестицій;

в) визначення внутрішньої норми прибутковості (рентабельності) інвестиційного проекту;

г) розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій;

д) вірна відповідь відсутня.

16.Порівнюючи альтернативні інвестиційні проекти за критерієм чистого приведеного значення (NPV), інвестор обере такий, у якого:

а) NPV більше;

б) NPV менше;

в) NPV < 0;

г) вірна відповідь відсутня.

17. Схема прийняття рішення за критерієм внутрішньої норми доходності (IRR) є наступною:

а) якщо IRR вище або дорівнює вартості капіталу, то проект приймається;

б) якщо IRR нижче вартості капіталу, то проект приймається;

в) якщо IRR = 0;

г) вірна відповідь відсутня.

18. Порівнюючи альтернативні інвестиційні проекти за критерієм внутрішньої норми доходності (NPV), інвестор обере той:

а) IRR якого більше;

б) IRR якого менше;

в) IRR < 0;

г) вірна відповідь відсутня.

19. Порівнюючи альтернативні інвестиційні проекти за критерієм дисконтованого періоду окупності (DPB), інвестор обере той:

а) DPB якого більше;

б) DPB якого менше;

в) DPB < 0;

г) вірна відповідь відсутня.

20. Моніторинг інвестиційної діяльності - це:

а) механізм спостереження за рівнем прибутковості інвестицій;

б) механізм постійного спостереження за контрольованими показниками інвестиційної діяльності, визначення розмірів від хилень фактичних результатів від передбачених і виявлення причин їх відхилень;

в) механізм контролю за своєчасним виконанням інвестиційного проекту;

г) механізм контролю за раціональним використанням інвестиційного ресурсу;

д) вірна відповідь відсутня.

Термінологічний словник ключових понять

Інвестиції, інвестиційний клімат, інвестиційна стратегія, інвестиційні ризики, капітальні інвестиції, інвестиційна привабливість, інвестиційний проект, об’єкт інвестування, фінансові інвестиції, інвестиційна програма, реінвестиції, ефективність інвестиційних проектів, інвестиційна політика, оцінка інвестованого капіталу, інвестиційні ресурси, термін окупності інвестицій суб’єкти інвестиційної діяльності, індекс рентабельності, інвестицій, портфельні інвестори, ціна інвестиційного ресурсу, стратегічні інвестори, інвестиційний портфель, інвестиційна діяльність, дохідність портфельних інвестицій.

Рекомендована література

Основна література

[7,8,9,10,11,15,17,19,20,21,22,23]

Додаткова література

[ 8,9,11,17,22,25,33]

Змістовий модуль 3. Антикризовий фінансовий менеджмент на підприємстві

Тема 9. Управління фінансовими ризиками

План вивчення теми

1. Фінансовий ризик як об’єкт управління.

2. Модель управління ризиками.

3. Нейтралізація фінансових ризиків.

Навчальні цілі

Цілями вивчення теми навчальної дисципліни є: здатність теоретично обґрунтовувати заходи антикризового управління підприємством; вміння здійснювати аналіз фінансового ризику; здатність аналізувати фінансову звітність підприємства; мати свій погляд на проблему і вміти відстоювати свою точку зору з питань, що стосуються фінансового менеджменту; здатність ініціювати свої ідеї стосовно проведення занять з дисципліни фінансовий менеджмент.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Підчас вивчення теми студентам необхідно акцентувати увагу на сучасних концепціях організації управління фінансовими ризиками із установленням критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності; вміти розкрити механізм функціонування моделі управління фінансовими ризиками із характеристикою основних факторів, що визначають параметри цієї моделі; набути навичок методичного визначення кількісної оцінки фінансових ризиків із розкриттям сутності модифікації портфельного аналізу; оволодіти стратегією уникнення фінансового ризику із визначенням напрямів нейтралізації та толерантності ризику.

В умовах ринкової економіки особливого значення набуває проблема оцінювання фінансового ризику господарюючих суб’єктів. Як правило, фінансовий ризик включають до складу спекулятивних ризиків, пов’язаних з можливістю як зазнати збитків, так і одержати прибуток. Теоретичні дослідження показують, що під фінансовим ризиком розуміється ризик, який виникає під час фінансового підприємництва чи фінансових угод, тобто, коли в ролі товару виступають валюта, цінні папери або кошти.

Цілком зрозумілим є той факт, що фінансовий ризик становить собою загрозу грошових втрат. Саме він пов'язаний з можливістю невиконання суб’єктом економічної діяльності своїх фінансових зобов’язань.

Відомо, що особливістю фінансового ризику є ймовірність настання збитків унаслідок проведення будь-якої операції у фінансово- кредитній та біржовій сферах. У більшості випадків до фінансових ризиків включають: кредитний, відсотковий, валютний та ризик втрачених фінансових вигод.

З метою ефективного управління фінансовими ризиками їх можна класифікувати за такими ознаками: за можливістю страхування; за рівнем фінансових витрат; за сферою виконання; за можливістю передбачення; за тривалістю впливу; за можливими наслідками; за об’єктом виникнення та за можливістю подальшої класифікації. При цьому, обов’язковою умовою дієвої системи управління фінансовим ризиком є необхідність проведення аналізу факторів, які на нього впливають. Такі дії проводять фінансові менеджери з метою виявлення рівня керованості окремими видами фінансового ризику.

Модель управління фінансовими ризиками становить собою специфічний функціонально-організаційний блок у структурі моделі фінансового менеджменту, що відповідає за виявлення, ідентифікацію, оцінку та нейтралізацію фінансових ризиків у процесі здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а також сукупного ризику фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання в ринковому середовищі. У цілому структура моделі управління ризиками підприємства включає наступні елементи: виявлення, ідентифікація, оцінка та нейтралізація. Це циклічний процес із елементами паралельності.

Процес оцінювання рівня фінансового ризику ґрунтується на використанні фінансово-математичних методів кількісної оцінки.

Залучення в систему оцінювання фінансово-математичних моделей потребує проведення відповідних математичних розрахунків, складність яких прямо пропорційна величині та повноті інформаційної бази.

Відомо, що в економіці розроблено достатньо велику систему методів оцінювання ймовірності виникнення фінансових ризиків. У більшості випадків у практичній діяльності підприємства використовують експертний, статистичний, розрахунково- аналітичний та аналоговий методи.

Одним із найбільш ефективних методів нейтралізації фінансових ризиків вважається диверсифікація, яка передбачає використання альтернативних можливостей одержання доходу від різних фінансових операцій, безпосередньо не пов’язаних одна з одною. Основними видами диверсифікації фінансової діяльності підприємства є: диверсифікація валютного "кошика"; диверсифікація депозитного портфеля підприємства; диверсифікація портфеля цінних паперів підприємства та диверсифікація программ реальних інвестицій.

Дослідженнями доведено, що до методів нейтралізації фінансових ризиків варто включати такі шляхи як використання внутрішніх фінансових нормативів, хеджування, страхування ризиків, прийняття ризику на себе, передача ризику та ухилення від ризику. Мінімізувати фінансові ризики підприємство зможе за умови функціонування дієвої системи управління ними. У науковій економічній літературі, як правило, описують три основні концепції управління ризиками: оцінка максимально можливого рівня негативного відхилення (збитків, втрат); оцінка найбільш імовірного рівня негативного відхилення (збитків, втрат) та оцінка відхилення, приведеного на ризик.

У практичній діяльності суб’єктами господарювання процесс оцінювання фінансових ризиків варто здійснювати при залученні таких програмних продуктів як Microsoft Excel, Statistiсa, SPPS, S+ та Mathlab.