4. Прогнозування - це:

а) процес розробки економічних прогнозів, заснований на наукових методах пізнання економічних явищ і використанні всієї сукупності методів, засобів та способів економічної прогностики;

б) науково обґрунтоване, ймовірне судження про можливі стани об’єкта в майбутньому та альтернативні шляхи цого розвитку в часі;

в) процес формування прогнозу про розвиток об’єкта на основі визначення тенденцій його розвитку;

г) процес пізнання можливих станів функціонуючих економічних об’єктів у майбутньому, дослідження закономірностей і способів розробки економічних прогнозів;

д) вірна відповідь відсутня.

5. Як поділяють прогнози залежно від характеру досліджуваних об’єктів?

а)оперативні прогнози;

б) структурні прогнози;

в) прогноз розвитку економіки в цілому;

г) прогнози галузеві і регіональні;

д) вірна відповідь відсутня.

6. На які типи поділяють прогнози за функціональною ознакою?

а) пошуковий прогноз;

б) прогноз виробництва окремих продуктів;

в) прогноз розвитку виробничих відносин;

г) нормативний прогноз;

д) вірна відповідь відсутня.

7. Назвіть основні групи цільових функцій фінансового прогнозування:

а) вивчення об’єктів прогнозування з метою планування і керування їх розвитком;

б) добір найбільш перспективних напрямів дослідження і визначення фінансових результатів;

в) вивчення динаміки і тенденцій зміни умов існування суспільства на рівні глобальних фінансових процесів з метою передбачення майбутнього й елімінування негативних фінансових явищ, що викликані або діяльністю суспільства, або зміною навколишнього середовища і можуть вплинути на суспільство;

г) визначення основних досліджень фундаментальної науки, придатних для використання в майбутніх фінансових дослідженнях;

д) вірна відповідь відсутня.

8. Залежно від цільового спрямування розподіляють фінансове планування:

а) доходів і видатків з операційної діяльності;

б) стратегічне;

в) короткострокове;

г) поточне;

д) вірна відповідь відсутня.

9. Інтервалом планування при складанні платіжного календаря є:

а) рік;

б) півтора року;

в) півріччя;

г) місяць;

д) вірна відповідь відсутня.

10. Назвіть документи, які не включено до складу оперативних фінансових планів:

а) касовий план;

б) кредитний план;

в) платіжний календар;

г) готівковий бюджет;

д) вірна відповідь відсутня.

11. Які принципи вважаються основними при фінансовому плануванні?

а) принцип директивності;

б) принцип альтернативності;

в) принцип наукової обґрунтованості;

г) принцип стабільності;

д) вірна відповідь відсутня.

12. Фінансові плани за тривалістю дії поділяють на:

а) оперативні (на квартал із розбивкою за місяцями);

б) довгострокові (перспективні);

в) прогнозні (прогнозний баланс);

г) операційні (результат операційної діяльності);

д) вірна відповідь відсутня.

13. Які фінансові плани підприємства не включено до групи поточних?

а) план доходів і витрат з виробничо-комерційної (операційної) діяльності;

б) план надходження й витрачання грошових коштів (фінансових ресурсів);

в) прогнозний баланс (балансовий план);

г) план формування й використання фінансових ресурсів;

д) вірна відповідь відсутня.

14. Балансовий план - це:

а) документ, який висвітлює процес планування структури власних і позикових коштів підприємства;

б) документ, що відображає прогноз складу активів підприємства із визначенням структури коштів їх фінансування;

в) документ, що розкриває прогнозний варіант структури оборотних активів із визначенням джерел їх накопичення;

г) документ, що відображає прогноз складу необоротних активів підприємства із визначенням джерел їх фінансування;

д) вірна відповідь відсутня.

15. Поточний бюджет підприємства конкретизує:

а) план формування й використання фінансових ресурсів;

б) план доходів і витрат підприємства;

в) балансовий план підприємства;

г) план надходження й витрат коштів підприємства;

д) вірна відповідь відсутня.

Термінологічний словник ключових понять

Фінансове прогнозування, стратегічний план, бюджетний метод, прогноз змінних витрат, прогноз продажу, бюджетний період, бюджет капітальних вкладень, фінансовий бюджет, оперативний план, бюджет виробництва, поточний план, фінансові цілі підприємства, оцінювання фінансових потоків, фінансове планування, ефективність фінансового планування, фінансовий план, бюджетний регламент.

Рекомендована література

Основна література

[8,10,11,15,17,19,20,21,24]

Додаткова література

[10,12,17,24,26,28]

Тема 12. Антикризове фінансове управління на підприємстві

План вивчення теми

1. Сутність та основні елементи антикризового фінансового управління.

2. Оцінка ймовірності банкрутства підприємства.

3. Фінансова санація як складова антикризового управління.

Навчальні цілі

Цілями вивчення теми навчальної дисципліни є: вміння здійснювати діагностику ймовірності банкрутства підприємства; вміння застосувати норми чинного законодавства з питань антикризового управління підприємством; мати свій погляд на проблему і вміти відстоювати свою точку зору з питань, що стосуються антикризового управління на підприємстві; здатність ініціювати свої ідеї стосовно проведення занять з дисципліни фінансовий менеджмент.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Під час вивчення теми студентам необхідно дослідити функціональні та методологічні особливості антикризового фінансового менеджменту із розкриттям основних складових дерева стратегічних фінансових цілей; з’ясувати інституційні аспекти антикризового фінансового менеджменту із встановленням умов прийняття рішення щодо переведення підприємства на режим антикризового управління; набути навички методичного оцінювання ймовірності банкрутства підприємства із встановленням моделей прогнозування фінансової неспроможності; оволодіти системою фінансової санації підприємства із визначенням взаємозв’язку з процесом антикризового управління на підприємстві.

Основною метою антикризового фінансового управління є швидке оновлення платоспроможності та фінансової стійкості підприємства для запобігання його банкрутства. З цією метою на підприємстві розробляються принципи політики антикризового управління, реалізація якої передбачає:

1. Періодичне дослідження фінансового стану підприємства задля раннього виявлення ознак кризового розвитку його діяльності.

2. Визначення масштабів кризового стану підприємства.

3. Вивчення основних чинників, що зумовили кризовий розвиток.

4. Формування цілей та обрання основних механізмів антикризового фінансового управління підприємством при загрозі банкрутства.

5. Впровадження внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства.

6. Вибір ефективних форм санації підприємства.

7. Фінансове забезпечення ліквідаційних процедур при банкрутстві підприємства.

Основна роль в системі антикризового управління належить використанню внутрішніх механізмів фінансової стабілізації, досягнення якої передбачає наступні етапи:

1. Усунення неплатоспроможності.

2. Відновлення фінансової стійкості.

3. Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного росту.

Для цього можуть бути зроблені насамперед наступні кроки:

- позбавлення від збиткової продукції та нерентабельних підрозділів;

- розробка і здійснення програми скорочення затрат;

- покращення управління активами.

Другим напрямком роботи по запобіганню банкрутства є проведення правильної маркетингової політики.

І, нарешті, третій напрямок – це забезпечення швидкого обертання капіталу. Одною з найпоширеніших причин невисокого прибутку у підприємств є нерухомість значної суми засобів. Багато обладнання не використовується, великі запаси сировини і т.інш. Це бездіяльний капітал. Оскільки суть бізнесу – це обмін, то норма прибутку більше залежить від швидкості продаж ніж від високої ціни. Тому завищення ціни – прямий шлях до банкрутства, а більш висока швидкість обороту капіталу дозволяє уникнути його.

Якщо використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації не досягло своєї мети, а результати діагностики підтвердили висновок про безперспективність виходу з кризового стану тільки за рахунок власних можливостей, постає питання про реорганізацію чи ліквідацію підприємства.

Методичний інструментарій процесу антикризового фінансового управління влючає проведення оцінки ймовірності банкрутства.

На сьогоднішній день існує чимало напрацювань щодо оцінки ймовірності фінансової кризи (чи банкрутства) підприємства. У вітчизняній пратиці значного поширення набули методики аналізу фінансового стану та оцінки ймовірності загрози фінансової кризи підприємства, які ґрунтуються на одно факторному аналізі показників фінансової звітності або заснованій на бальній системі оцінювання з визначення індексу (класу) ризиковості фінансового стану підприємства. Фінансистам усього світу відомі модель Альтмана, система аналізу Вайбеля, модель Беєрмана, модель Краузе, системи показників Бівера, модель Спрінгейта, модель Лиса, модель Таффлера та ін. Для вітчизняних підприємств розроблена і затверджена універсальна дискримінантна функція (Zy) з шістьма змінними.

Одним з елементів реорганізації підприємства є його санація.

Санація – це надання фінансової допомоги підприємству-боржнику власником чи іншими зацікавленими особами. Більш повну санацію можна визначити як сукупність заходів, які направлені на запобігання банкрутства підприємств і передбачають в залежності від обставин випуск нових акцій чи облігацій для мобілізації грошового капіталу, збільшення банківських кредитів, надання урядових субсидій, зменшення розміру процентів по облігаціях емітованих підприємством, та відстрочку їх погашення; перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову; ліквідацію неспроможного підприємства і утворення на його основі матеріальних фондів нового підприємства; повну чи часткову купівлю державою акцій підприємства; злиття підприємства, яке знаходиться у стані банкрутства з іншим, більш міцним.

Процес реорганізації підприємств, що сануються вимагає попередньої розробки проекту санації. Розробка такого проекту , як правило здійснюється представником санатора підприємства боржника та незалежних аудиторів. У цьому проекті відображаються:

- економічне та фінансове становище підприємства-боржника на початок санації;

- основні причини, що зумовили критичне фінансове становище підприємства;

- ціль та форми санації;

- план санування з виділенням першочергових заходів щодо оздоровлення підприємства;

- формулювання критеріїв, що забезпечують успіх проведення санації у запропонованій формі.

Основою вибору тієї чи іншої форми санації є розрахунок її ефективності, яка визначається шляхом зіставлення результатів та витрат на здійснення санації у запропонованій формі.

Результати санації можна оцінити розміром додаткового прибутку (різницею між його сумою до і після проведення санації).

Витрати на здійснення санації визначаються шляхом розробки спеціального кошторису витрат і вони можуть розглядатися як інвестиції санатора в економіку підприємства кредиторів у встановленні проценту від суми боргу, який буде зростати в залежності від розстрочки платежів і домовленості сторін.