2. Особливості синтаксису простого речення

Як відомо, певні риси кожного стилю формуються під впливом екстралінгвістичних факторів, які розглядають вчені у поєднанні з лінгвістичними. Особливістю спілкування в офіційно-діловій сфері є точність, повнота і своєчасність інформації, лаконізм, уніфікація і стандартизація мовних засобів, безособовий характер викладу інфор-мації. Ці своєрідні риси обумовлюють частотність вживання певних типів речень та їх структуру. Розглянемо їх.

1) Діловий папір має розповідний характер, тому питальні та окличні речення досить рідко зустрічаються в документах.

2) Переважає прямий порядок слів, який відображає логічну послідовність елементів документа і передає загальний зміст речення без наголошення його окремих елементів. У реченнях з прямим поряд-ком слів підмет ставиться перед присудком, узгоджене означення знаходиться перед означуваним словом.

Наприклад: Я, викладач кафедри української мови Київського університету ім. Тараса Шевченка Тарасова Марія Семенівна, одер-жала від … .

Непрямий порядок слів припускається в тому разі, коли логічний наголос падає на присудок і він стоїть перед підметом, або коли на початок речення виносяться обставини дії та додаток.

Наприклад:

1. За час практики провела 12 контрольних уроків (“Звіт про педагогічну практику”).

2. 31 грудня 2001 року у другій зміні виникла аварійна ситуація (Пояснювальна записка).

3. Просимо Вас надати довготерміновий цільовий кредит у сумі 20 000 000 грн.

3) Вставні слова вживаються на початку речення і виконують такі функції: а) вказують на висловлене раніше; б) служать для пояснення окремих слів і словосполучень; в) посиланням до джерел: Наприклад:

1. На жаль, в останньому рахунку ви припустилися двох помилок та ін. 2. Як зазначалося раніше, треба виходити із інтересів акціо-нерів.

4) У діловому мовленні більш продуктивними є прості речення, які переважно зустрічаються в таких документах, як розписка, заява, доручення, довідка, аудиторських висновках (тобто в особистих доку-ментах “малої” форми), поширені вони також у довідково-інформа-ційних документах. Центральним компонентом цих речень є предикатні сполучення.

Найчастіше у вищезгаданих документах функціонують предикати (присудки) дії. Наприклад:

1. У період з 5.06.01 по 10.06.01 комісія провела перевірку /акт/.

2. Провести документальну комплексну ревізію виробничої та фінансово-господарчої діяльності /вказівка/.

Головна особливість предикатів дії виявляється в їх сполучуваль-ному семантико-синтаксичну потенціалі. Вони супроводжуються мак-симальною кількістю іменникових синтаксем. В особистих документах предикати дії сполучаються з іменниковою синтаксемою – назвами людей у функції суб’єкта дії. Наприклад: 1) Я, Сайко Ірина Олександ-рівна, одержала … Зобов′язуюсь повернути … . 2) Прошу надати мені чергову відпустку … . 3) Прошу прийняти мене … . 4) Директору шахтоуправління п. Голубу Ю.М. забезпечити включення до складу комісії... .

5) Синтаксис простого речення важко уявити без нанизування відмінкових форм (родового, орудного) Наприклад: положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення; сплатити штраф за невикористання акредитива шляхом перерахування тощо. Як ми бачимо, довжина і складність будови простого речення зростає за рахунок віддієслівних іменників, тих слів та зворотів, яких ці іменники вимагають після себе.