Monophthonge (Монофтонги) Голосні заднього ряду

Положення язика визначає ряд голосних. Терміни «задній ряд» і «передній ряд» вказують на те, що в першому випадку форма порожнини рота змінюється завдяки підняттю задньої спинки язика назад, до м'якого піднебіння, в другому випадку, завдяки підняттю середньої спинки язика вперед, до середини твердого піднебіння. Підняття задньої спинки язика часто супроводжується відсуванням корпуса язика назад, підняття передньої спинки язика - просуванням корпуса язика вперед. До голосних заднього ряду належать: [a:], [a], [u:], [ v ], [о:], [ о ].

При утворенні [ а: ] і [а] язик лежить низько. Губи пасивні.

При утворенні довгого [її:] сам язик не підтягнутий назад, але задня спинка максимально високо піднята до м'якого піднебіння.

При утворенні короткого [ и ] язик відтягнутий назад, а задня спинка язика піднята в напрямку до м'якого піднебіння, але язик піднятий нижче, ніж при [и:] і заокруглений губний отвір трохи більший.

При утворенні [о:] язик не відтягнутий назад, задня спинка піднята трохи нижче, ніж при [и] в напрямку до м'якого піднебіння. В порівнянні з [ о ] [о:] звук більш закритий, губи витягнуті вперед і округлені.

Голосні переднього ряду

При утворенні [і:] спостерігається максимально високе підняття середньої частини спинки язика до середини твердого піднебіння, кути губів розширюються в сторони. Слід пам'ятати, що німецькі приголосні перед всіма голосними переднього ряду не пом'якшуються. В порівнянні з [і:] [і] звук більш відкритий. Основа язика відходить назад, хоч кінчик його і залишається біля нижніх зубів. Губна щілина звужена, але менш напружена.

Якщо, зберігаючи звучання [і:], додати до нього енергійне заокруглення губної щілини, то матимемо звук [у:]. Звук закритий, довгий, лабіалізований.

[y] утворюються додаванням лабіалізації, проте меншої, ніж при [у:], до артикуляції [і]. У порівнянні з [у:] це звук більш відкритий і короткий. При утворенні [е:] середня частина спинки язика піднімається до переднього піднебіння, але язик лежить трохи нижче, ніж при [і], [є:] дуже вузьке. Кути губів розсовуються в сторони.

Вимова [є] дається неважко. В порівнянні з [е:] [є] звук більш відкритий.

У німецькій мові зустрічається також фонема [є:], для правильного утворення [є:] треба спочатку вимовляти [с], а потім здовжувати його.

При артикулюванні редукованого голосного [з] губи злегка розкриті і пасивні, язик не просунутий ні вперед, ні назад, середня і задня спинки язика трохи підняті. Звук максимально короткий, не напружений і нечіткий, зустрічається тільки в ненаголошеній позиції, в закінченнях, у префіксах.

Якщо, зберігаючи всю артикуляцію [е:], додати до неї енергійне заокруг­лення губної щілини, таке, як при [о:], отримаємо звук [0:] - довгий лабіалізований і в порівнянні з таким як [се] більш закритий. Перед [0:], як і перед [се], приголосні ніколи не пом'якшуються. Щоб правильно вимовляти звук [се], треба вимовити [е] і додати лабіалізацію, однак меншу, ніж при [о:].

Diphthonge (Дифтонги)

Дифтонгом називається сполучення двох голосних в одному складі, тому сполучення не можна ділити на два склади. Перший голосний у дифтонгах звучить виразно, а другий - слабко, закрито:

[35]. [39], Ш] eins, Mai, Meyer, Augen, neun, Häuser.

Konsonanten (Приголосні)

Основні особливості німецьких приголосних у порівнянні з українськими приголосними

1.В німецькій мові відсутні пом'якшені приголосні. Всі німецькі приголосні тверді.

2. Вимова приголосних [р], [t], [k] супроводжується шумним видихом (аспірацією), крім випадків перед приголосними та [а].

3. Дзвінкі приголосні звучать глухіше.

4. Відсутність подвоєних та довгих приголосних, крім випадків, коли зустрічаються, наприклад, однакові приголосні префікса і кореня, прийменника й іменника: annehmen, erringen, тобто коли однакові приголосні збігаються на стику морфем.

Структура складу в німецькій мові

Звуки німецької мови, як і будь-якої іншої, не існують ізольовано, а об'єднуються у склади. Склади утворюють слова. Слово може складатися з одного або кількох складів. У кожному складі є один складоутворюючий елемент, ядро складу, яким є голосна. До складоутворюючої голосної можуть прилягати одна або декілька приголосних. Розрізняють відкриті та закриті склади. Відкритим складом називається такий склад, що закінчується голосною. Закритий склад закінчується приголосною.