6. Ідея вільного вибору

Значною мірою успіх педагогіки співпраці ґрунтувався на кількох психологічних прийомах, що були покликані стимулювати відповідальність учнів, реалізувати їх повноцінними суб’єктами навчального процесу на відміну від декларованих підходів за умов фактичної реалізації стратегії формування в навчальному процесі. Суть ідеї вільного вибору полягає у створенні умов для здійснення учнем умов щодо власного вибору. Кожен із представників педагогіки співпраці по-своєму дійшов до усвідомлення необхідності давати учням можливість вибирати щось. Наприклад, Ш. Амонашвілі пропонує дітям самим вибрати ту задачу, яку вони розв’язуватимуть просто тепер. В. Шаталов пропонує 100 задач на вибір, а учень сам визначатиметься де та яку кількість задач він буде розв’язувати найближчим часом. В обох представлених прикладах учитель заздалегідь планує певну кількість конкретних задач, але подання їх учневі відбувається в інший спосіб, ніж ми звикли традиційно спостерігати. Сам факт, що від учня залежить перебіг навчального процесу, дає останньому потужний стимул розвитку самосвідомості, відповідальності за свої вчинки, психологічно наближує його до вчителя з точки зору розгляду ключових особистостей, які займаються організацією та керівництвом навальним процесом.

Добре відомий і перевірений часом педагогічний винахід А. Макаренка поєднувати любов до дитини з вимогливістю й довірою рівною мірою в контексті теорії виховання та перевиховання в такому випадку продовжує демонструвати свою ефективність за інших умов – організації навчальної діяльності учнів різного шкільного віку.

С. Лисенкова ідею вільного вибору реалізує, наприклад, під час написання учнями творів, переказів, диктантів. Вони самі пропонують написати на дошці складні слова, що викликають сумніви щодо правильності їх написання. Педагог у такий спосіб створює можливість для розкриття дитиною свого духовного світу, демонстрації фантазії, широти кругозору, здатності висловлювати думки. У такий спосіб вона фактично усуває перешкоди до повноцінного використання учнем свого словарного запасу, що дає можливість для подальшого його розвитку й самовдосконалення.

Іншим прикладом є запроваджена С. Лисенковою традиція почергового коментування тексту в класі, коли учні пишуть під диктування одного з них, а потім роль ведучого передається наступному учневі.

І. Волков під час занять із ручної праці практикує настільки творчі завдання, наскільки спроможна дитяча фантазія. На початку уроку він може лише запропонувати тему – "майструємо лицарів", "майструємо літаки", "майструємо автомобілі", але матеріали, розміри, зовнішній вигляд залишаються предметом вільного вибору. Такий підхід максимально відповідає сучасній теорії щодо реалізації "Технології формування творчої особистості", що останнім часом набуває популярності в періодичних виданнях та огляді доробок педагогів-практиків. Свобода вибору є одним із важливих кроків до розвитку творчого мислення, що тривалий час визначається в педагогіці одним із важливих завдань організації навчального процесу. Можна сперечатись із приводу здатності всіх без винятку учнів до винаходів, але не можна заперечити того факту, що кожен здатен зробити власний вибір. Привчання дитини якомога раніше здійснювати власний вибір є надійним шляхом його дорослішання, поступового перетворення на самостійну, самодостатню особистість.