Учитель

батьки

Рис. 1. Взаємодія учасників процесу навчання.

Учень же визначався центром процесу навчання як носій суб'єктивного досвіду. На рис. 1 він знову потрапляє у центр вихованих відносин, іншими учасниками яких є учитель і батьки. Необхідність налагодження стосунків між учителем, батьками та учнем саме в такий спосіб визнається й у традиційному навчанні. За умов особистісно орієнтованого навчання взаємоінформування та гармонізація виховних впливів батьків і вчителів стає організаційним принципом. Неефективність зв'язків між окремими елементами системи (наприклад, між учителем і батьками) призведе до дисгармонії в зовнішньому виховному впливі на особистість школяра, і, як наслідок, виникнення в нього почуття дискомфорту, невпевненості, невизначеності.

Модернізація має торкнутись і змісту освіти, де поряд із здобуттям знань особливий акцент слід зробити на обов'язковому виробленні вмінь і навичок практичного характеру. Ґрунтовне вивчення змісту навчального матеріалу дає можливість узгодити його з особистісним досвідом учня. На основі отриманих попередніх знань і відповідного досвіду їх реалізації можна забезпечити ефективне набуття нового досвіду. Практично цього можна досягти єдиним способом – організацією самостійної навчально-пізнавальної діяльності, що відкриває можливості саморозвитку, самовираження, самовдосконалення.

Не менш важливий момент організації особистосно орієнтованого навчання – надання учневі якомога більше права вибору. Це стосується вибору задач, способів їх розв'язання. Із огляду на існування суттєвих відмінностей у можливостях різних школярів, слід подбати про те, щоб дидактичний матеріал (система завдань) мав також і опис їх виконання, що можна подавати як готові алгоритми, рекомендації, настанови.

Для учнів із більш ґрунтовною підготовкою можливості самореалізації закладаються у спеціальних завданнях, коли передбачається кілька різних варіантів вирішення, і, у свою чергу, дається можливість ускладнювати завдання: порівняти ефективність різних методів і дійти висновку про найбільш економічний тощо.

Особистісно орієнтована система навчання має спиратися на такі вихідні положення:

• пріоритет індивідуальності, самоцінності, самобутності дитини як активного носія суб'єктивного досвіду, що склався задовго до впливу спеціально організованого навчання в школі (учень не стає, а від самого початку є суб'єктом пізнання);

• при конструюванні та реалізації освітнього процесу потрібна особлива робота вчителя для виявлення суб'єктного досвіду учня;

• в освітньому процесі відбувається "зустріч" суспільно-історичного досвіду, що задається навчанням, та суб'єктного досвіду учня;

• взаємодія двох видів досвіду учня має відбуватись не по лінії витіснення індивідуального, наповнення його суспільним досвідом, а завдяки їх постійному узгодженню, використанню всього того, що накопичене учнем у його власній життєдіяльності;

• розвиток учня як особистості (його соціалізація) відбувається не тільки шляхом оволодіння ним нормативною діяльністю, а й завдяки постійному збагаченню, перетворенню суб'єктного досвіду як важливого джерела власного розвитку;

• головним результатом навчання має бути формування пізнавальних здібностей на основі оволодіння відповідними знаннями та вміннями.

Урахування вищезазначених основних положень індивідуально орієнтованого навчання під час створення відповідної педагогічної технології сприятиме розвитку в особистості учня низки важливих рис і якостей. Умовно провідними з них можна вважати такі, як – от:

• здатність здійснювати свідомий самостійний вибір;

• здатність до самокерування та самооцінки;

• прагнення до пошуку сенсу життя та творчості;

• відповідальність;

• прагнення формування власного образу;

• упевненість у собі на основі почуття автономності особистості.

Є очевидним, що за особистісно орієнтованої освіти необхідно створити умови для повноцінного розвитку особистості. Показником означеного розвитку має стати поступове здобуття учнем зазначених якостей. За таких умов метою особистісно орієнтованого навчання є процес психолого-педагогічної допомоги учневі у становленні її суб'єктності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвого самовизначення.

Особистісно орієнтований підхід поєднує виховання та освіту в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку особистості, підготовки її до життєтворчості тощо. Навчальний процес на сьогодні є насиченим знаннями. Завдання педагогічної технології – наповнити його розумінням особистої неповторності й унікальності кожного з його учасників, створити на цій основі простір для самореалізації та самоствердження.

Виходячи з наведеного визначення мети особистісно орієнтованого навчання можна визначити основні завдання, що стоять перед особистісно орієнтованими освітніми технологіями. Як провідні слід виокремити такі завдання:

• педагогічна підтримка всебічного розвитку індивідуальних пізнавальних здібності кожного учня;

• максимальне залучення індивідуального досвіду школяра в процесі навчання, що здійснюється на підставі даних стартової діагностики знань, умінь, навичок та визначенні на цій основі зони ближнього розвитку;

• створення максимально сприятливих умов для розвитку процесів самопізнання й допомога особистості в самовизначенні, самореалізації, а не формування заздалегідь заданих якостей на підставі середніх показників;

• формування культури життєдіяльності, що дає можливість продуктивно будувати своє повсякденне життя, правильно визначати життєві перспективи.

Формування культури життєдіяльності особистості є показником педагогічного професіоналізму. Існування педагогічної майстерності на високому професійному рівні є підґрунтям для проведення вчителем освітньої діяльності відповідно до вимог і традицій особистісно орієнтованих підходів і технологій.

Завдання й запитання для самоконтролю

1. Поясність суть особистісно орієнтованого підходу.

2. На які основні вихідні положення спирається особистісно орієнтоване навчання?

3. Які основні ознаки вирізняють особистісно орієнтований підхід у навчанні й вихованні?

4. Наведіть приклади особистісно орієнтованих технологій навчання, виховання.

5. Складіть перелік властивостей особистості учня, які вчитель повинен ураховувати під час організації особистісно орієнтованого навчання.

6. Назвіть прізвища педагогів, які займались розробкою гуманістичного підходу в педагогіці