- •Пономарьова г. Ф.
- •Тема 1. Передумови розвитку освітніх технологій
- •Література
- •Тема 2. Етапи розвитку технологічного підходу
- •Література
- •1. Об’єктивність зв’язків між явищами та їх незалежність від нашої свідомості.
- •2. Суттєвість зв’язків між явищами.
- •Тема 3. Предмет і завдання освітніх технологій
- •Література
- •Соціальне замовлення
- •2. Цілі 4. Дидактичні процеси Учні 5. Вчителі або тзн 3. Зміст освіти 5. Організаційні форми
- •Тема 4. Принципи функціонування педагогічної технології
- •Література
- •Тема 5. Інноваційні тенденції розвитку педагогічної науки
- •Література
- •1. Масовий характер освіти та її неперервність.
- •2. Значущість освіти для суспільства та індивіда.
- •3. Орієнтація на активне освоєння людиною способів пізнавальної діяльності.
- •4. Адаптація освітнього процесу до запитів і потреб особистості.
- •Тема 6. Особистісно орієнтована освіта й технології
- •Література
- •Учитель
- •Тема 7. Класифікація педагогічних технологій
- •Література
- •1. Відповідно до сфери застосування:
- •2. Відповідно до масштабу перетворень:
- •3. Залежно від інноваційного потенціалу:
- •4. Залежно від позиції щодо свого попередника:
- •5. Відповідно до місця виникнення:
- •6. Відповідно до терміну виникнення:
- •7. Відповідно до рівня очікування, прогнозування та планування:
- •8. Відповідно до галузі педагогічного знання:
- •1. За науковою концепцією виокремлюють:
- •2. За орієнтацією на особистісні структури:
- •3. За характером змісту та структури поділяють на:
- •4. За категоріями учнів технології поділяють на:
- •2. За філософською основою:
- •Тема 8. Вальдорфська педагогіка
- •Література
- •Тема 9. Технологія саморозвитку м. Монтессорі.
- •Література.
- •Тема 10. "Школа успіху й радості" с. Френе
- •Література.
- •Тема 11. "Школа для життя через життя" ж.-о. Декролі.
- •Література
- •Тема 12. "Йєна-план-школа" п. Петерсена
- •Література
- •Тема 13. Технологія розвивального навчання
- •Література
- •Тема 14. Технологія групової навчальної діяльності
- •Література
- •Тема 15. Технологія навчання як дослідження
- •Література
- •Тема 16. Проектна технологія
- •Література
- •Тема 16. Ігорові технології
- •Література
- •Тема 18. Технологія формування творчої особистості
- •Література
- •Тема 19. Сугестивна технологія
- •Література
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 20. Педагогіка співпраці
- •Література
- •1. Ставлення до учнів
- •4. Ідея опори
- •5. Оцінювання робіт
- •6. Ідея вільного вибору
- •7. Ідея випередження
- •8. Ідея великих блоків
- •9. Ідея відповідної форми
- •10. Ідея самоаналізу
- •11. Інтелектуальний фон класу
- •Тема 21. Нові інформаційні технології
- •Література
- •1. Ніт як предмет вивчення на уроках інформатики
- •2. Ніт — нові можливості навчання
- •3. Ніт у керівництві освітою
- •Тема 21. Модульне навчання та рейтинговий контроль
- •Література
- •Види рейтингу: семестровий, річний, загальний.
- •Вимоги до впровадження кмсонп
- •Тема 23. Технологія раннього навчання
- •Література
- •23.1. Концептуальні положення технології раннього навчання м. Зайцева.
- •23.2.Технологія раннього навчання г. Домана
- •Тема 24. Технологія дистанційного навчання
- •Література
- •Пономарьова Галина Федорівна
батькиУчитель
Рис. 1. Взаємодія учасників процесу навчання.
Учень же визначався центром процесу навчання як носій суб'єктивного досвіду. На рис. 1 він знову потрапляє у центр вихованих відносин, іншими учасниками яких є учитель і батьки. Необхідність налагодження стосунків між учителем, батьками та учнем саме в такий спосіб визнається й у традиційному навчанні. За умов особистісно орієнтованого навчання взаємоінформування та гармонізація виховних впливів батьків і вчителів стає організаційним принципом. Неефективність зв'язків між окремими елементами системи (наприклад, між учителем і батьками) призведе до дисгармонії в зовнішньому виховному впливі на особистість школяра, і, як наслідок, виникнення в нього почуття дискомфорту, невпевненості, невизначеності.
Модернізація має торкнутись і змісту освіти, де поряд із здобуттям знань особливий акцент слід зробити на обов'язковому виробленні вмінь і навичок практичного характеру. Ґрунтовне вивчення змісту навчального матеріалу дає можливість узгодити його з особистісним досвідом учня. На основі отриманих попередніх знань і відповідного досвіду їх реалізації можна забезпечити ефективне набуття нового досвіду. Практично цього можна досягти єдиним способом – організацією самостійної навчально-пізнавальної діяльності, що відкриває можливості саморозвитку, самовираження, самовдосконалення.
Не менш важливий момент організації особистосно орієнтованого навчання – надання учневі якомога більше права вибору. Це стосується вибору задач, способів їх розв'язання. Із огляду на існування суттєвих відмінностей у можливостях різних школярів, слід подбати про те, щоб дидактичний матеріал (система завдань) мав також і опис їх виконання, що можна подавати як готові алгоритми, рекомендації, настанови.
Для учнів із більш ґрунтовною підготовкою можливості самореалізації закладаються у спеціальних завданнях, коли передбачається кілька різних варіантів вирішення, і, у свою чергу, дається можливість ускладнювати завдання: порівняти ефективність різних методів і дійти висновку про найбільш економічний тощо.
Особистісно орієнтована система навчання має спиратися на такі вихідні положення:
пріоритет індивідуальності, самоцінності, самобутності дитини як активного носія суб'єктивного досвіду, що склався задовго до впливу спеціально організованого навчання в школі (учень не стає, а від самого початку є суб'єктом пізнання);
при конструюванні та реалізації освітнього процесу потрібна особлива робота вчителя для виявлення суб'єктного досвіду учня;
в освітньому процесі відбувається "зустріч" суспільно-історичного досвіду, що задається навчанням, та суб'єктного досвіду учня;
взаємодія двох видів досвіду учня має відбуватись не по лінії витіснення індивідуального, наповнення його суспільним досвідом, а завдяки їх постійному узгодженню, використанню всього того, що накопичене учнем у його власній життєдіяльності;
розвиток учня як особистості (його соціалізація) відбувається не тільки шляхом оволодіння ним нормативною діяльністю, а й завдяки постійному збагаченню, перетворенню суб'єктного досвіду як важливого джерела власного розвитку;
головним результатом навчання має бути формування пізнавальних здібностей на основі оволодіння відповідними знаннями та вміннями.
Урахування вищезазначених основних положень індивідуально орієнтованого навчання під час створення відповідної педагогічної технології сприятиме розвитку в особистості учня низки важливих рис і якостей. Умовно провідними з них можна вважати такі, як – от:
здатність здійснювати свідомий самостійний вибір;
здатність до самокерування та самооцінки;
прагнення до пошуку сенсу життя та творчості;
відповідальність;
прагнення формування власного образу;
упевненість у собі на основі почуття автономності особистості.
Є очевидним, що за особистісно орієнтованої освіти необхідно створити умови для повноцінного розвитку особистості. Показником означеного розвитку має стати поступове здобуття учнем зазначених якостей. За таких умов метою особистісно орієнтованого навчання є процес психолого-педагогічної допомоги учневі у становленні її суб'єктності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвого самовизначення.
Особистісно орієнтований підхід поєднує виховання та освіту в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку особистості, підготовки її до життєтворчості тощо. Навчальний процес на сьогодні є насиченим знаннями. Завдання педагогічної технології – наповнити його розумінням особистої неповторності й унікальності кожного з його учасників, створити на цій основі простір для самореалізації та самоствердження.
Виходячи з наведеного визначення мети особистісно орієнтованого навчання можна визначити основні завдання, що стоять перед особистісно орієнтованими освітніми технологіями. Як провідні слід виокремити такі завдання:
педагогічна підтримка всебічного розвитку індивідуальних пізнавальних здібності кожного учня;
максимальне залучення індивідуального досвіду школяра в процесі навчання, що здійснюється на підставі даних стартової діагностики знань, умінь, навичок та визначенні на цій основі зони ближнього розвитку;
створення максимально сприятливих умов для розвитку процесів самопізнання й допомога особистості в самовизначенні, самореалізації, а не формування заздалегідь заданих якостей на підставі середніх показників;
формування культури життєдіяльності, що дає можливість продуктивно будувати своє повсякденне життя, правильно визначати життєві перспективи.
Формування культури життєдіяльності особистості є показником педагогічного професіоналізму. Існування педагогічної майстерності на високому професійному рівні є підґрунтям для проведення вчителем освітньої діяльності відповідно до вимог і традицій особистісно орієнтованих підходів і технологій.
Завдання й запитання для самоконтролю
Поясність суть особистісно орієнтованого підходу.
На які основні вихідні положення спирається особистісно орієнтоване навчання?
Які основні ознаки вирізняють особистісно орієнтований підхід у навчанні й вихованні?
Наведіть приклади особистісно орієнтованих технологій навчання, виховання.
Складіть перелік властивостей особистості учня, які вчитель повинен ураховувати під час організації особистісно орієнтованого навчання.
Назвіть прізвища педагогів, які займались розробкою гуманістичного підходу в педагогіці