Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Олейнікова педагогіка.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
144.9 Кб
Скачать

24

Олейнікова Христина

Реалізація сучасних підходів до організації уроків іноземної мови в початковій школі

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ СУЧАСНИХ ПІДХОДІВ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ УРОКІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

1.1. Урок як основна форма навчання школярів

1.2. Характеристика сучасних підходів до організації уроків іноземної мови в початковій школі

1.3. Педагогічні шляхи реалізації сучасних підходів до організації уроків іноземної мови в початковій школі

РОЗДІЛ 2 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ПЕДАГОГІЧНИХ ШЛЯХІВ РЕАЛІЗАЦІЇ СУЧАСНИХ ПІДХОДІВ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ УРОКІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

2.1. Організація і проведення констатувального етапу педагогічного експерименту

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність та ступінь наукової дослідженості проблеми.

У зв’язку з процесами глобалізації сучасного суспільства, розвитком інформаційних технологій, розширенням особистісних та ділових контактів виникає потреба у вивченні іноземної мови (ІМ) як засобу спілкування. Тому надзвичайно актуальним в сучасній початковій освіті є пошук таких шляхів до навчання іноземної мови, які б сприяли її ефективному опануванню.

Етап розвитку теорії та практики викладання іноземної мови в наш час характеризується інтенсивним пошуком шляхів формування та розвитку мотивів учіння як умови досягнення суттєвого підвищення результативності процесу опанування учнями іноземної мови, зокрема в початковій школі.

Дослідженню та запровадженню сучасних технологій навчання іноземної мови на практиці присвячено багато робіт таких видатних психологів, лінгвістів і дидактів як В.К. Дьяченко, З.М. Нікітенко, С.Ю. Ніколаєва, І.О. Зимня та ін.

Проте, питання застосування сучасних технологій навчання іноземної мови в початковій школі ще не стало предметом широкого обговорення в науковій літературі. І цей методичний фактор уповільнює процеси інновації мовної освіти і відповідно дається взнаки на результативності оволодіння молодшими школярами новою для них мовою.

Актуальність, теоретичне і практичне значення зазначеної проблеми, необхідність розв’язання існуючих суперечностей зумовили вибір теми курсової роботи: “Реалізація сучасних підходів до організації уроків іноземної мови в початковій школі”.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні шляхи реалізації сучасних підходів до організації уроків іноземної мови в початковій школі.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан дослідження проблеми реалізації сучасних підходів до організації уроків іноземної мови в початковій школі у психолого–педагогічній і науково-методичній літературі. З’ясувати суть понять «урок», «підхід», «форма організації» та зв’язки між ними

2. Науково обґрунтувати педагогічні шляхи впровадження сучасних підходів до організації уроків іноземної мови в початковій школі.

3. Визначити стан шкільної практики щодо реалізації педагогічних шляхів впровадження сучасних підходів до організації уроків іноземної мови в початковій школі та виявити їх вплив на методику викладання іноземної мови

Методи дослідження:

Упроцесі реалізації завдань дослідження було використано комплекс методів:

  • теоретичних: аналіз психологічної, педагогічної та методичної літератури з проблеми впровадження сучасних підходів до організації уроків іноземної мови в початковій школі;

  • емпіричних: діагностичні (вивчення й узагальнення досвіду роботи вчителів, анкетування, бесіди, педагогічне спостереження) з метою визначення особливостей реалізації досліджуваної проблеми в практиці початкового навчання; педагогічний експеримент для перевірки ефективності запропонованих педагогічних шляхів ........................................;

  • методи математичної обробки було використано для аналізу отриманих експериментальних даних.

Експериментальна база дослідження. Експериментально-дослідна робота проводилася на базі ............................... До експерименту було залучено …

Розділ 1. Теоретичні питання реалізації сучасних підходів до організації уроків іноземної мови в початковій школі

1.1. Урок як основна форма навчання школярів

Оновлення змісту навчання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах пов’язується насамперед із деякими змінами в стратегічних напрямках розвитку сучасної шкільної освіти – спрямуванням навчальної діяльності на вироблення в учнів необхідних життєвих компетентностей.

Першочергово це забезпечується активною переорієнтацією шкільної іншомовної освіти на комунікативно-діяльнісне, особистісно орієнтоване та культурологічне спрямування навчального процесу — уроку, який і є основною організаційною формою навчання.

У дидактичній теорії уроком вважають більш чи менш завершену частину педагогічного процесу в класно-урочній системі навчання, або систематично застосовувану для розв'язання завдань навчання, виховання і розвитку форму організації діяльності постійного складу вчителів та учнів у визначений проміжок часу.

За означенням М.І. Махмутова, урок — це динамічна і варіативна форма організації процесу цілеспрямованої взаємодії (діяльності і спілкування) певного складу вчителів і учнів, яка містить у собі зміст, форми, методи і засоби навчання, і, яка систематично використовується (в однакові відрізки часу) для вирішення завдань освіти, розвитку і виховання в процесі навчання [Махмутов М.И. Сучасний урок. 2-е вид. М., 1985. С. 44]

Вирішуючи конкретні завдання в кожному окремо взятому тимчасовому відрізку навчального процесу, урок є частиною теми, курсу навчального предмета і відповідно займає своє місце в системі навчального предмета, теми програми і вирішує властиві йому на даний момент дидактичні цілі, співвіднесені з навчально-виховними завданнями курсу. “Але для цього урок сам повинен мати свою сувору, єдину внутрішню логіку, наповнену дидактичними цілями, засобами, методами і прийомами навчання. Урок – це педагогічний твір, і тому він повинен відрізнятися цілісністю, внутрішньою взаємопов’язанністю частин, єдиною логікою розгортання діяльності вчителя та учнів. Це і забезпечує управління пізнавальною діяльністю учнів.” [Дидактика середньої школи. 2-е вид. М., 1982. С. 227].

В уроці відображені всі компоненти навчально-виховного процесу: мета, зміст, засоби, методи, діяльність з організування й управління, всі інші дидактичні елементи. Сутність уроку як цілісної динамічної системи полягає в колективно-індивідуальній взаємодії вчителя й учнів, у результаті якої відбувається засвоєння знань, умінь і навичок, досвіду діяльності, спілкування і взаємодій, розвиток здібностей школярів, а також удосконалення педагогічної майстерності вчителя. Така характеристика уроку дає підстави визначати його як форму руху навчання загалом і як форму організації навчання, зумовлену його закономірностями і принципами, основними дидактичними вимогами. Урок – найбільш економічно вигідна форма порівняно з індивідуальним навчанням, що дає змогу ефективно використовувати стимулювальний вплив учнівського колективу на навчальну діяльність кожного учня, передбачає зв'язок навчальної і позанавчальної роботи. [http://pidruchniki.com/17910211/pedagogika/urok_osnovna_forma_organizatsiyi_navchannya]

Існує кілька класифікацій уроків за різними критеріями.

Російський педагог Сергій Іванов (1890-1969) розробив класифікацію уроків на основі етапів навчання: 1) підготовка до вивчення теми; 2) первинне сприйняття навчального матеріалу; 3) осмислення навчального матеріалу; 4) закріплення знань шляхом повторення; 5) закріплення через застосування знань на практиці; 6) формування навичок у процесі вправ і тренування; 7) контроль і перевірка; 8) підбиття підсумків, узагальнення результатів навчання.

Відповідно до цих етапів С. Іванов виокремив такі типи уроків: вступні; первинного ознайомлення з матеріалом; формування понять, засвоєння законів і правил; застосування знань на практиці; формування навичок (тренувальні уроки); повторення та узагальнення; контрольні; комбіновані. [Іванов, С.В. Типи і структура уроку / С.В. Іванов - Воронеж: Комуна, 1952. - 152 с.]

За змістом, дидактичними цілями, основним способом проведення уроків І. Казанцев класифікує їх на такі типи: урок із різними видами занять; урок-лекція; урок-бесіда; урок-екскурсія; кіноурок; урок самостійної роботи учнів у класі; лабораторне і практичне заняття. [Казанцев И. Н. Урок в советской школе. – М.: Учпедгиз, 1956. – 351 с.]

Найвдалішою в сучасній теорії та практиці навчання є класифікація, в основу якої покладено дидактичну мету і місце уроку в загальній системі уроків (Б. Єсипов, М. Махмутов, В. Онищук). Перебуваючи на однакових позиціях, ці автори пропонують різну кількість типів уроків.

За класифікацією В. Онищука, розрізняють такі типи: урок засвоєння нових знань; урок формування вмінь і навичок; урок застосування знань, умінь і навичок; урок узагальнення і систематизації знань; урок перевірки, оцінювання та корекції знань, умінь і навичок; комбінований урок. [Онищук В.А. Типы, структура и методика урока в школе. – К.: Рад. школа, 1976. – 184 с.]

Основы дидактики / Под ред. д-ра пед. наук проф. Б.П. Есипова. – М.: Просвещение, 1967. – 472 с.

Махмутов М.І. Сучасний урок. 2-е вид. М., 1985.

Під час проведення уроку все підпорядковується досягненню його мети. Мета уроку обумовлює його тип. Тип уроку – його вид. Вид – його структуру та зміст. Типологія уроків – це їх групування за певними загальними ознаками: метою, змістом, структурою, методами та технологіями навчання, місцем уроку у навчальному процесі тощо. Тип уроку – поняття, пов’язане з варіюванням його структури та змістових елементів. [Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах : Підручник. / Кол. авторів під кер. С. Ю. Ніколаєвої. – К. : Ленвіт, 1999. – 320 с.]

Пропонуючи варіанти класифікацій уроків, методисти намагаються максимально врахувати особливості свого навчального предмета. Так, не всі з них визначають уроки закріплення знань і формування мовленнєвих умінь і навичок, оскільки ці процеси на уроках мови практично збігаються. Так само як один тип розуміють і урок повторення, узагальнення і систематизації матеріалу. Тісний зв’язок між різними частинами уроків мови і повторюваність тих самих елементів у змісті уроків різних типів роблять

їх групування багато в чому умовним.

Народження будь-якого уроку починається з усвідомлення і правильного, чіткого визначення його кінцевої мети – чого вчитель хоче домогтися; потім встановлення кошти – що допоможе вчителеві в досягненні мети, а вже потім визначення способу – як учитель буде діяти, щоб мета була досягнута.

Загальноприйнято в науці, що мета – це передбачуваний, заздалегідь запланований (подумки або вербально) результат діяльності з перетворення якого-небудь об'єкту. У педагогічній діяльності об'єктом перетворення є діяльність учня, а результатом – в рівень навченості, розвиненості та вихованості учня.

Мета уроку в сучасній школі повинна відрізнятися конкретністю, з зазначенням засобів її досягнення і її переводом в конкретні дидактичні завдання.

Дидактичні завдання уроку реалізуються в реальній педагогічній дійсності через навчальні завдання (задачі для учнів). Це рішення учнями арифметичних завдань, виконання всіляких вправ, розбір речень, складання плану переказу і т.п. Ці завдання відображають навчальну діяльність учнів в конкретних навчальних ситуаціях.

Структура уроку і форми організації навчальної роботи на ньому мають принципове значення в теорії і практиці сучасного уроку, оскільки в значній мірі визначають ефективність навчання, його результативність.

Єдиної думки щодо структурних частин та елементів уроку на сьогоднішній день в педагогічній науці немає. Взагалі в якості елементів уроку виділяються ті, які найбільш часто зустрічаються в практиці, а саме: 1) вивчення нового матеріалу, 2) закріплення вивченого, 3) контроль і оцінка знань учнів, 4) домашнє завдання, 5) узагальнення та систематизація знань. Також структурними елементами урок вважаються мета уроку, зміст навчального матеріалу, методи і прийоми навчання, способи організації навчальної діяльності.

Взаємодія структурних компонентів уроку об'єктивна. Однак процес навчання ефективний лише тоді, коли вчитель правильно розуміє єдність функцій кожного компонента окремо і його структурних взаємодій з іншими компонентами уроку, коли він усвідомлює, що кожен з компонентів дидактичної структури уроку пов'язаний з попередніми. Формування нових знань може бути успішним тільки з опорою на наявні знання, а відпрацювання навичок і вмінь успішно здійснюється після засвоєння нового. Дьяченко В.К. Організаційна структура навчального процесу. М., 1989.

У поглядах на вимоги до уроку варто дотримуватися двох підходів — загальнопедагогічного і методичного. Традиційно виокремлюють такі групи загальнопедагогічних вимог до уроку: санітарно-гігієнічні, дидактичні, психофізіологічні, виховні.

Санітарно-гігієнічні вимоги на уроці під керівництвом учителя мають бути забезпечені за відповідних санітарно-гігієнічних умов: оптимальний повітряний режим, достатнє освітлення, належний тепловий режим, чергування різних видів навчальної діяльності, відповідність меблів індивідуальним особливостям учнів.

Дидактичні вимоги до уроку ґрунтуються на закономірностях процесу пізнання і передбачають організацію навчання на уроці з урахуванням таких чинників: наявності рушійної сили навчання і необхідність створення ситуацій для її дії; цілеспрямованої роботи з формування мотивів навчання; моделювання процесу навчання на уроці відповідно до вимог логіки навчального процесу, оволодіння знаннями, уміннями та навичками; реалізації на уроці принципів навчання залежно від змісту навчального матеріалу, віку учнів; оптимального підходу до вибору методів і засобів навчання.

Психофізіологічні вимоги до організації навчально-виховного процесу на уроці випливають із загальнопедагогічного принципу природовідповідності. Слід враховувати особливості психічного й анатомо-фізіологічного розвитку учнів певного віку, дбаючи про забезпечення умов для розвитку в них позитивних емоцій як передумови активності пізнавальної діяльності.

Виховні вимоги зумовлені завданнями всебічного гармонійного розвитку особистості відповідно до вимог розумового, морального, фізичного, трудового й естетичного виховання. На кожному уроці необхідно актуалізувати ті чинники, які мають впливати на формування всебічно розвиненої особистості. Цього досягають через зміст навчально-виховного процесу на уроці. Тому вже на етапі планування уроку варто виділяти не тільки дидактичну, а й виховну мету. [Педагогіка у запитаннях і відповідях: Навч. посіб. / А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. — К.: Знання, 2006. — 312 с.]

Виходячи з цього, можна зробити висновок про те, що, урок – це організаційна форма навчання в межах класно-урочної системи, що характеризується відносною завершеністю обмеженого в часі педагогічного процесу, який проводить учитель за певним розкладом із групою учнів постійного складу, однакового віку і рівня підготовки. Структура кожного уроку є варіативною, що передбачає використання його компонентів залежно від віку учнів, їх підготовки, змісту навчального матеріалу, методів навчання, місця проведення уроків тощо. Це означає, що учитель повинен творчо планувати кожен урок.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.