5. Відповідно до місця виникнення:

• нововведення в науці (оновлення педагогічної теорії); прикладів нововведень у науці, що були запроваджені в практику організації освітнього процесу не так часто, оскільки теоретичних розробок, що успішно можна запроваджувати, історія знає не багато; прикладом може слугувати технологія розвивального навчання, що з моменту свого теоретичного обґрунтування до широкого запровадження більше 70-ти років буде у стані доведення рівня готовності до придатного запровадження;

• нововведення в практиці (оновлення педагогічної практики); більшість нововведень є результатом оновлення педагогічної практики як творчої діяльності педагогів-новаторів; це значно більший у порівнянні з попереднім блок нововведень.

6. Відповідно до терміну виникнення:

• історичні нововведення (відродження історико-педагогічної спадщини за нових умов); із огляду на термін, фактичного створення тієї чи іншої технології можна говорити про її сучасний або історичний характер виникнення;

• сучасні нововведення (інновації сьогодення).

7. Відповідно до рівня очікування, прогнозування та планування:

• очікувані (планові) нововведення;

• неочікувані (незаплановані) нововведення.

8. Відповідно до галузі педагогічного знання:

• виховні нововведення (у галузі виховання);

• дидактичні нововведення (у галузі навчання);

• історико-педагогічні нововведення (у галузі історії педагогіки) тощо.

Типології педагогічних нововведень вибудувані на основі різноманітних підходів, тому одне й те саме нововведення може виникнути в різних типологічних групах (у двох і більше) відповідно до того, яка його ознака буде в конкретному випадку взята до уваги.

Класифікація педагогічних технологій за Л. Столяренко

В педагогічній літературі можна прочитати безліч варіантів організації навчально-виховного процесу. Кожен автор прагне привнести в цей процес щось особливе, індивідуальне, висвітлити власну точку зору або свій педагогічний досвід. У зв'язку з цим існує справедливе твердження, що кожна окрема педагогічна технологія є авторською. Із цим слід погодитися. Воднораз чимало технологій за своїми цілями, змістом, методам і засобами мають чимало спільних ознак. Це дає можливість і серйозні підстави для класифікації педагогічних технологій і виокремлення на цій основі основних узагальнених груп.

Основними критеріями, за якими можуть бути класифіковані освітні технології Л. Столяренко називає: цільові орієнтації, характер взаємодії вчителя та учня, організацію навчання. Отже, усі освітні технології автор поділяє на такі класи:

• за рівнем упровадження: загальнопедагогічні, частковометодичні (предметні) та локальні (модульні) технології;

• за філософською основою: матеріалістичні та ідеалістичні, діалектичні та метафізичні, наукові (сцієнтичні) та релігійні, гуманістичні й антигуманістичні, антропософські й теософські, прагматичні й екзістенціальні, вільного виховання та примушення.

Якщо об'єктивно проаналізувати принципи класифікації відомих освітніх технологій, то можна впевнено стверджувати, що таких монотехнологій, які б визначалась за одним певним фактором не існує. Педагогічна технологія завжди характеризується комплексністю. Воднораз можна справедливо зазначити, що в педагогічній технології зміщується акцент на ту чи іншу сторону процесу навчання, що стає характерною ознакою конкретної технології й у такий спосіб вона отримує свою назву.